Ухвала
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 200/12801/17
провадження № 61-12721ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» в особі Дніпропетровського регіонального управління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» в особі Дніпропетровського регіонального управління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (далі - Дніпропетровське регіональне управління ПрАТ «СК «Юнівес»), ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду у розмірі 34 788,17 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 1 200 грн, стягнути з Дніпропетровського регіонального управління ПрАТ «СК «Юнівес» 3 % річних від простроченої суми грошового зобов'язання у розмірі 725 грн, інфляційне збільшення боргу - 3 763,21 грн, пеню - 6 544,24 грн та стягнути з відповідачів на її користь судовий збір.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Юнівес» відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10 836 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року в частині часткового задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 34 588,17 грн та витрати за проведення експертизи у розмірі 1 200 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1217,79 грн.
У решті рішення залишено без змін.
У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 21 червня 2019 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначаючи, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки постанову апеляційного суду ним було отримано 05 червня 2019 року, що підтверджується наданими доказами.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, його можливо поновити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі в частині, яка переглядається, становить 35 788,17 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» в особі Дніпропетровського регіонального управління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець