Ухвала
12 липня 2019 року
м. Київ
справа № 504/1809/13-ц
провадження № 61-12144 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року та Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва за кошти відповідача, стягнення судових витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Садівничого товариства «Дельта», Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області, третя особа - Сичавська сільська рада Комінтернівського району Одеської області про визнання недійсною довідки для приватизації спірної земельної ділянки, визнання недійсним рішення правління Садівничого товариства «Дельта», визнання недійсним розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 28 липня 2008 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права користування спірною земельною ділянкою,
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 063 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, СТ «Дельта» , СМ «Тилигул -Кошари», вул. Перша Лиманна, № 3454 «И», кадастровий номер НОМЕР_2 та зобов'язано ОСОБА_1 , за власний рахунок, привести земельну ділянку площею 0, 063 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, СТ « Дельта » , СМ «Тилигул -Кошари», вул. Перша Лиманна, № 3454 «И», кадастровий номер НОМЕР_2 у придатний для використання стан, шляхом знесення забудованих на ній будівель та споруд. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року залишено без змін.
20 червня 2019 року, засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 з пропуском двадцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 325 ЦПК України 2004 року надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Заява про поновлення строку на касаційне оскарження мотивована тим, що 21 вересня 2018 року заявником було подано до суду апеляційної інстанції зауваження щодо журналу судового засідання, однак ухвалою Апеляційного суду одеської області від 26 листопада 2018 року заявнику було відмовлено у поновленні строку для подання зауважень щодо технічного запису судового засідання та неповноту протоколу судового засідання, що відбулося 14 червня 2017 року, при цьому копія ухвали не направлялась. Не отримавши копію судового рішення щодо зауважень до журналу судового засідання ним було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом, який і повідомив заявнику про відмову у поновленні строку на подання зауважень та 21 травня 2019 року подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а 03 червня 2019 року ознайомився з ними. ОСОБА_1 зазначає, що від вирішення даних зауважень залежало і складання касаційної скарги, а саме: викладення позиції про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час судового засідання 17 червня 2017 року. Заявник також вказує, що положення частини 3 статті 394 ЦПК України, якою визначено преклюзивний строк, сплив якого унеможливлює поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть застосовуватися при вирішенні цього клопотання як такі, що звужують право на касаційне оскарження заявника, що виникло під час дії попередньої редакції ЦПК України, стаття 325 якого не містила відповідних обмежень.
Крім того заявник зазначає, що пропуск строку на касаційне оскарження був пов'язаний з його поганим станом здоров'я, та вказує, що у проміжки часу з 11 квітня 2019 року по 20 квітня 2019 року, з 13 травня 2019 року по 20 травня 2019 року та з 03 червня 2019 року по 07 червня 2019 року він знаходився на амбулаторному лікуванні, на підтвердження чого надає виписку з медичної картки.
Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 319 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Відповідно до частини першої статті 325 ЦПК України 2004 року касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
Згідно з частиною другою статті 325 ЦПК України 2004 року у разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 11 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) за яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи ту обставину, що касаційну скаргу подано після набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (після 15 грудня 2017 року) приписи пункту 11 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в даному випадку не застосовуються.
Оскільки касаційна скарга подана після 15 грудня 2017 року, то застосовуються положення частини третьої статті 394 ЦПК України, згідно з якою незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня проглошення, крім випадків: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Наведені ОСОБА_1 доводи не можуть вважатися підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки як зазначає сам заявник у заяві на поновлення строку на касаційне оскарження, ухвалу суду апеляційної інстанції йому було видано судом першої інстанції 26 лютого 2018 року, а касаційну скаргу подано 20 червня 2019 року, тобто після спливу більш як одного року з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновленні строку на подання зауваження щодо технічного запису судового засідання та неповноту протоколу судового засідання від 14 червня 2017 року. Зауваження щодо технічного запису судового засідання та неповноту протоколу судового засідання від 14 червня 2017 року залишено без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції була мотивована тим, що заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи лише 16 липня 2018 року, тобто зі спливом більше ніж рік від журналу судового засідання від 14 червня 2017 року. Крім того апеляційний суд зазначав, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції 14 червня 2017 року, 13 грудня 2017 року та мав можливість реалізувати своє процесуальне право на ознайомлення з матеріалами справи ще в суді апеляційної інстанції, однак цього не зробив. Матеріали цивільної справи містять довідковий лист від 11 грудня 2017 року, який свідчить, що ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи. Таким чином, судом апеляційної інстанції підстави для поновлення строку на подання зауваження щодо журналу судового засідання визнано неповажними, а тому у поновленні строку було відмовлено, а зауваження повернуто без розгляду.
Доводи заявника про те, що у проміжки часу з 11 квітня 2019 року по 20 квітня 2019 року, з 13 травня 2019 року по 20 травня 2019 року та з 03 червня 2019 року по 07 червня 2019 року він знаходився на амбулаторному лікуванні не можуть вважатися поважними, оскільки заявник знаходився на амбулаторному лікуванні, що не передбачає його перебування у лікувальному закладі в умовах стаціонару. Лікування мало перерви, а його перший період розпочався вже після спливу одного року з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК Українинезалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Касаційна скарга та подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містять посилання на обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, як підставу для відкриття касаційного провадження.
Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу після спливу одного року з дня постановлення оскаржуваного судового рішення, наявні правові підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 61-37352 сво18 від 06 лютого 2019 року.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року та Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року відмовити.
Копію ухвали разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко