Ухвала
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 464/1961/17
провадження № 61-12733ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 215 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у березні 2017 року ЖБК № 215 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2014 року по 01 липня 2017 року з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в розмірі 58 088, 64 грн.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ЖБК №215 задоволено.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ЖБК №215 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЖБК №215 заборгованість за надані послуги за період з 01 березня 2014 року по 01 липня 2017 року в розмірі 58 088,64 грн у рівних частках - по 29 044,32 грн з кожного.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У липні 2019 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року. Посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі № 464/1961/17 становить 58 088,64грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 464/1961/17 є малозначною в силу вимог закону.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним із помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 215 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар