Постанова
Іменем України
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 463/3969/16-ц
провадження № 61-24719св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач 1 - Львівське комунальне підприємство «№500»,
відповідач 2 - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»,
третя особа 1 - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа 2 - Львівська міська рада,
третя особа 3 - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 березня 2017 року у складі судді Леньо С. І. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2017 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «№500» (далі - ЛКП «№500»), Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго»), треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» (далі - ОКПЛОР «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки») про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення дій.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 1984 року проживає в кімнаті № 117 житловою площею 18,0 кв. м, що знаходиться на 4-му поверсі приміщення робітничого будівельного гуртожитку АДРЕСА_2 .
Згідно з проектом, гуртожиток побудований та зданий в експлуатацію як робітничий гуртожиток для одиноких осіб. 23 серпня 1991 року нею отримано ордер № 90 на право заселення кімнати № 117 площею 18,0 кв. м у будівлі АДРЕСА_2 . За весь час проживання в цьому гуртожитку, в ньому не здійснювалось жодних реконструкцій чи перепланувань для покращення умов проживання мешканцям четвертого поверху, однак в подальшому дізналась, що проживає не в кімнаті № 117 , а в квартирі № 36 площею 18,6 кв. м житлового будинку.
Унаслідок переведення кімнати у статус квартири відбулось на її думку незаконне нарахування плати за житлово-комунальні послуги як для повноцінної квартири житлового будинку площею 18,6 кв. м, а з 2011 року і по даний час - для повноцінної квартири площею 24,4 кв. м.
Так, наказом Департаменту житлового господарства Львівської міської ради від 09 січня 2001 року надано дозвіл на використання вказаного гуртожитку для одиноких осіб як гуртожитку для сімейних. Згідно з чинним законодавством, зміна статусу гуртожитку можлива при умові розроблення та погодження проектної документації на перепланування/реконструкцію будівлі із виділенням для сімей ізольованих під'їздів або окремих житлових блоків. Незважаючи на це, жодних перепланувань та реконструкцій здійснено не було, а згідно письмових відповідей органів державної влади та місцевого самоврядування, проектна документація для зміни статусу гуртожитку не розроблялась і не погоджувалась у встановленому законодавством порядку.
28 грудня 2006 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 463 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчих житлових будинків № 107, 113 на вул. Зеленій від ДП ЖКК Корпорація «Укрбуд». Такій ухвалі передував підписаний у 2005 році акт приймання-передачі відомчого житлового будинку у власність територіальної громади м. Львова, в якому вказано, що будинок в цілому складається із 126 житлових квартир. Квартирою, згідно державних будівельних норм вважається комплекс взаємопов'язаних приміщень, однак технічно розмістити в її квартирі площею 18,6 кв. м санвузол та кухню є неможливо.
Крім того, передача гуртожитку у власність територіальної громади, згідно з чинним на той час законодавством могла зініціюватись власником після зміни статусу гуртожитку на житловий будинок. Робіт із реконструкції не проводилось, внаслідок чого вважає, що зміна статусу кімнати № 117 гуртожитку на квартиру № 36 житлового будинку відбулась незаконно. Як наслідок, вважає незаконними дії відповідачів щодо нарахування їй плати за житлово-комунальні послуги виходячи із площі 24.6 кв. м.
З урахуванням наведеного, просила визнання неправомірними дій ЛКП «№500» та ЛМКП «Львівтеплоенерго» щодо нарахування їй плати за житлово-комунальні послуги за центральне опалення, виходячи із займаних нею 24, 4 кв. м квартири; зобов'язати ЛКП «№500» та ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснити перерахунок нарахованих їй житлово-комунальних послуг та за центральне опалення за останні 3 роки за період з серпня 2013 року по серпень 2016 року виходячи із займаних нею 18,6 кв. м площі кімнати в будівлі гуртожитку та зобов'язати ЛКП «№500» та ЛМКП «Львівтеплоенерго» в подальшому здійснювати їй нарахування плати за житлово-комунальні послуги виходячи із площі займаної нею кімнати площею 18,6 кв. м в будівлі гуртожитку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із законності дій відповідачів, оскільки не може стояти в залежності від правового статусу будинку АДРЕСА_2 нарахування плати за житлово-комунальні послуги, адже для гуртожитків, у тому числі проводиться нарахування плати за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках. Таким чином, позов, як безпідставний, слід залишити без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 463/3969/16-ц та витребувано її з Личаківського районного суду м. Львова.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
15 травня 2018 року справу № 463/3969/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у вкладі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу № 463/3969/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С . Ю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що кімната, в якій проживає позивач зі своїми дітьми не є комунальною квартирою в житловому будинку та не є кімнатою у житловому блоці гуртожитку. Займана позивачем кімната, є кімнатою в гуртожитку коридорного типу, тому вважати підсобні приміщення, що знаходяться на четвертому поверсі приміщеннями спільного використання і як наслідок додавати їх площу до площі кімнати позивача при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги у відповідачів немає правових підстав. Крім того, судами обох інстанції багато уваги приділено нормативним актам, які визначають та регулюють порядок формування тарифів за житлово-комунальні послуги, не дивлячись на те, що предметом позову є лише питання правильності визначення площі займаного позивачем приміщення для нарахування плати за житлово-комунальні послуги.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 разом із двома неповнолітніми дітьми проживає та зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 . Квартира не приватизована, перебуває в комунальній власності, складається з однієї житлової кімнати площею 18,6 кв. м. Загальна площа становить 24,4 кв. м. Кухня, туалет, коридор, вмивальня перебувають в спільному користуванні. У довідці від 16 січня 2013 році вказано, що позивач зареєстрована в квартирі № 36 цього будинку .
Як вбачається з квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг наданих ЛКП «№500», за жовтень 2011 року для позивача такі нараховувались виходячи із площі 18,6 кв. м. За листопад 2011 року оплата за такі послуги нараховані виходячи із площі 24,8 кв. м.
Згідно з квитанцією ЛМКП «Львівтеплоенерго», оплата за послуги з централізованого опалення розраховані виходячи із загальної опалювальної площі 24,4 кв. м.
ОСОБА_1 набула право на проживання у вказаному будинку у 1991 році у період належності такого як гуртожитку Тресту «Львівпромбуд» на підставі ордеру від 23 серпня 1991 року № 90, що був виданий їй на проживання у кімнаті № 117 , площею 18 кв. м .
Згідно з довідкою ЛКП «№500», поверхових планів будинку АДРЕСА_2 , копії ухвали Львівської міської ради № 463 від 28 грудня 2006 року, розрахунок площі місць загального користування, акта прийняття-передачі у власність територіальної громади будинку АДРЕСА_2 на теперішній час житлове приміщення, яке використовує позивач обліковане як квартира № 36 вказаного будинку та складається із житлової кімнати площею 18,6 кв. м та 5,8 кв. м приміщень загального користування, що використовуються нею спільно з іншими мешканцями будинку (а саме: 1,4 кв. м спільна вбиральня, 3,4 кв. м спільний коридор та 1 кв. м спільна кухня та площі вказаних приміщень розраховані пропорційно до площ житлових кімнат які займають інші мешканці поверху, на якому проживає ОСОБА_1 ).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.
Згідно з пунктом 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Статтею 66 Житлового Кодексу Української РСР установлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до вимог цієї статті калькуляційною одиницею є 1 кв. м загальної площі.
Отже, оплата за користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Встановивши, що розрахунок площі місць загального користування квартири позивача становить 5,8 кв. м разом із площею квартири - 18,6 кв. м, загальна площа приміщень, які перебувають в користуванні позивача становить 24,4 кв. м, суди дійшли правильного висновку, що дії відповідачів ЛКП «№500», яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги виходячи з розрахунку 24,4 кв. м площі квартири та ЛМКП «Львівтеплоенерго», яким нараховується плата за послуги з централізованого опалення теж з розрахунку 24, 4 кв. м є правомірними, а тому позов не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суди правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушили норми процесуального права.
Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко