Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 619/737/17-ц
провадження № 61-36609св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року у складі судді Кононихіної Н. Ю. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р .М., Бурлаки І. В., Котелевець А .В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення сільської ради 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_1 .
Прокурор зазначав, що рішенняРусько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 рокувинесено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області, а тому повноваження щодо розпорядження нею належали районній державній адміністрації, рішення складено та підписано особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_3 без попереднього винесення цього питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.
Ураховуючи викладене, прокурор, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ), загальною площею 0,1500 га серія серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 ; зобов'язати відповідача повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3 ), яка розташована по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року у задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, суд першої інстанції виходив із того, що спірну земельну ділянку передано ОСОБА_1 у власність з порушенням вимог земельного законодавства, разом з тим порушене право захисту шляхом визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та витребування земельної ділянки не підлягає у зв'язку зі значним спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем (частина четверта статті 267 ЦК України), а поважних причин для поновлення цього строку прокурор не надав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що на момент виникнення порушень прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акта про право власності на землю 22 грудня 2008 року, мали можливість ініціювати відповідні процедури перевірки щодо дотримання порядку виділення земельної ділянки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, у межах передбаченого статею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.
Той факт, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області було визначено в якості уповноваженого територіального державного органу вже після реєстрації державного акта на спірну земельну ділянку, не впливає на початок перебігу трирічного строку позовної давності, оскільки на той час існував інший уповноважений державний орган, у тому числі органи прокуратури України, які мали реальну можливість вчасно дізнатися про порушення прав та інтересів держави, що також випливає з факту вилучення органами слідства відповідних землевпорядних документів ще у 2011 році.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 рокузаступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу 619/737/17-ц з Дергачівського районного суду Харківської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 липня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 набуто у власність земельну ділянку без волевиявлення власника земельної ділянки - Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, усупереч встановленому чинним законодавством порядку безоплатної приватизації земель та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_3
Проте внаслідок застосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин статей 256, 261 ЦК України суди дійшли необґрунтованого висновку про можливість набуття відповідачем земельної ділянки за відсутності рішення власника про її виділення через пропущення прокурором строку позовної давності.
Закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, відчуження об'єктів, що є власністю народу України та не можуть перебувати, за законом, у приватній власності, є триваючим правопорушенням, оскільки законне право власності у приватних осіб на ці об'єкти не виникло. Волі дійсного власника (народу України) на відчуження цих об'єктів не було. А орган, який представляє громаду, - міська рада, і є порушником закону.
Отже, строк позовної давності для звернення прокурора із позовом про повернення на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння почався з моменту набрання чинності судовими рішеннями Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3 за фактом підробки рішень сесій про передачу земельних ділянок, коли було встановлено факти порушення вимог законодавства при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, що у розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.
При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.
Звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення земельної ділянки.
Таким чином, у випадках бездіяльності чиновників виключно прокуратура може гарантовано допомогти захистити у суді порушені інтереси держави.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2008 року.
Проте рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року, на підставі якого виготовлено вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку, винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_3
Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 366 КК України на підставі Закону України «Про амністію на 2011 рік».
Цією постановою районного суду встановлено, що ОСОБА_3 , працюючи головою Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, підписав завідомо неправдиві рішення зазначеної ради, на підставі яких були видані відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки, у тому числі і державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга заступника прокурора Харківської області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 ЗК України, у редакції чинній на дату прийняття рішення про передачу відповідачу у власність земельної ділянки, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 116 ЗК України).
Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», у редакції на дату передачі у приватну власність відповідачу земельної ділянки, визначено компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Аналіз положень зазначеної норми дає підстави для висновку, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а тому у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися, як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Установивши, що на 26 сесії 5 скликання Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області питання щодо відведення та передання спірної земельної ділянки не розглядалося, суди обгрунтовано виходили з того, що набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 вказаного Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За частиною другою статті 3 ЦПК України 2004 року у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси
Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Статтею 45 ЦПК України 2004 року передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Згідно з частиною першою статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції на дату пред'явлення позову до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Тлумачення зазначеної статті дає підстави зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави у суді, у тому числі у випадку, коли захист цих інтересів не здійснює чи неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, або у разі відсутності такого органу.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у редакції на дату виникнення спірних правовідносин, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад, які очолює сільський, селищний, міський голова, є підконтрольними та підзвітними відповідним радам. У зазначеній справі прокурор звернувся в інтересах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, голова виконавчого комітету якої, будучи підзвітним і підконтрольним сільській раді, передав у власність земельні ділянки, на розпорядження якими не мав відповідних повноважень, що свідчить про неналежне виконання селищною радою обов'язків, покладених на неї Констиуцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо здійснення контролю за діяльністю виконавчого комітету.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає правильним висновок судів про те, що передача земельної ділянки у власність відповідача відбулася з порушенням норм ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Разом з тим відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183 цс 18, а також в аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17, провадження № 61-22690св18.
Не відступаючи від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суд від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18) виклала узагальнюючий правовий висновок про те, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
З'ясувавши, що Дергачівська районна прокуратура Харківської області та прокуратура Харківської області знали про наявність кримінальної справи за фактом службового підроблення головою Русько-Лозівською сільської ради Дергачівського району Харківської області рішень сесії про надання дозволів на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельних ділянок, внаслідок чого земельні ділянки вибули з власності держави, ще з 2010 року, оскільки органи прокуратури відповідно до положень діючого на той час законодавства та Конституції України, здійснювали загальний нагляд за правоохоронним органами, у тому числі й за тими, які розслідували кримінальну справу за вищевказаним фактом. Крімтого, з 2012 року Дергачівська районна прокуратура Харківської області безпосередньо здійснювала досудове розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_3 , а тому мала змогу звернутися з аналогічним позовом у межах строку позовної давності, а саме з моменту, коли вони дізналися про порушення земельного законодавства, тобто з 2010 року.
Також керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області у 2012 році вже звертався до суду з тотожними позовами, предметом спору яких були державні акти, видані на підставі рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року (справа №2010/5676/12, 2010/6430/12), і у зазначених справах судами були ухвалені рішення, що свідчать про обізнаність як прокуратури, так і структурних підрозділів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) про порушення земельного законодавства
З урахуванням вищезазначених вимог закону, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 212-214 ЦПК України 2004 року, статей 89, 263-264, 382 ЦПК України, повно та всебічно з'ясували обставини справи та дійшли до правильного висновку про те, що прокурором пред'явлено позов після спливу позовної давності про застосування якої просила відповідач.
Посилання у касаційній скарзі на те, що строк позовної давності для звернення прокурора із цим позовом почався з моменту набрання чинності судовими рішеннями Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3 за фактом підробки рішень сесій про передачу земельних ділянок, не заслуговують на увагу, оскільки ці підстави були прийняті судами, їм дана належна правова оцінка.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк