Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 760/2905/16-ц
провадження № 61-20268св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»,
представники відповідача: Гедз Юлія Володимирівна, Василевський Олександр Леонідович ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року у складі судді Короленка С. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група») про стягнення штрафних санкцій за затримку виплати страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2013 року між нею та ПрАТ «СК «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2107-13-00082, предметом якого є страхування автомобіля «Mazda 2» номерний занак НОМЕР_1 . Строк дії вказаного договору становив з 25 березня 2013 року по 24 березня 2014 року.
04 жовтня 2013 року у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю її автомобіля, внаслідок якої він отримав механічні пошкодження. Вказана дорожньо-транспортна пригода визнана відповідачем страховим випадком та 02 грудня 2013 року їй було виплачене страхове відшкодування у розмірі 45 622 грн 50 коп.
Не погодившись із сумою страхового відшкодування, ОСОБА_1 у січні 2015 року звернулась до ПрАТ «СК «Українська страхова група» з позовом про стягнення коштів. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року у справі № 760/846/15-ц її позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Українська страхова група» на її користь 19 341 грн 52 коп.
Вказана сума фактично була виплачена позивачу 25 грудня 2015 року.
ОСОБА_1 вважала, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань із виплати страхового відшкодування, тому просила суд стягнути з ПрАТ «СК «Українська страхова група» за період з 03 грудня 2013 року по 24 грудня 2015 року на її користь суму штрафних санкцій у розмірі 28 041 грн 47 коп. з яких: пеню у розмірі 14 544 грн 82 коп.; 3 % річних у розмірі 1 195 грн 46 коп.; інфляційні витрати у розмірі 13 287 грн 62 коп.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року у складі судді Коробенка С. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 суму штрафних санкцій у розмірі 28 041 грн 47 коп. з яких: пеню у вигляді подвійної ставки Національного банку України у розмірі 13 585 грн 85 коп.; 3 % річних у розмірі 1 168 грн; інфляційні витрати у розмірі 13 287 грн 62 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року стягнуто на користь ОСОБА_1 недоотриману суму страхового відшкодування та встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором страхування. Оскільки повна виплата страхового відшкодування відбулась із порушенням передбачених договором страхування строків, тому ОСОБА_1 має право стягнення штрафних санкцій.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Українська страхова група відхилено.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої існтанції, ухвалюючи рішення, виходив із доведеності та обгрунтованості позовних вимог. Неправильне визначення розміру страхового відшкодування та невчасна його виплата є виною страхової компанії. Апеляційний суд зазначив, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. Посилання страхової компанії у запереченнях на позов про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій закінчено 03 грудня 2014 року не можуть бути прийняті судом, оскільки ПрАТ «СК «Українська страхова група» заяву про застосування позовної давності, як це передбачено частиною третьою статті 267 ЦК України не подавало, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для застосування строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПрАТ «СК «Українська страхова група», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «СК «Українська страхова група» у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року № 595/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, визначаючи датою перебігу прострочення зобов'язання 19 грудня 2013 року, оскільки інформація про те, що транспортний засіб позивача конструктивно не загинув, а відповідач повинен доплатити позивачу 19 341 грн 52 коп. стала відома тільки 06 червня 2015 року, а тому штрафні санкції почали нараховуватись раніше від дати, коли стало відомо про порушене право позивача.
Крім того, вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у запереченнях на позовну заяву та у апеляційній скарзі страхова компанія посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що страхова компанія не подавала до суду заяву про застосування строків позовної давності, як це передбачено частиною третьою статті 267 ЦК України, оскільки відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року № 10-70/0/4-13 «Про окремі питання застосування строків позовної давності» у разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування строків позовної давності.
Заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2107-13-00082, предметом якого є страхування автомобіля «Mazda 2» державний номер НОМЕР_1 .
Власником автомобіля марки «Mazda 2» номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1
04 жовтня 2013 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль.
04 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
При визначенні розміру відшкодування ПрАТ «СК «Українська страхова група» керувалась Звітом № 743/11/13 про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу від 08 листопада 2013 року. У звіті визначено, що вартість (розмір) збитків, завданих автомобілю позивача в результаті його пошкодження склав 83 015 грн 94 коп., що перевищувало 60 % дійсної вартості застрахованого транспортного засобу (конструктивна загибель автомобіля за умовами договору).
На підставі свого розрахунку ПрАТ «СК «Українська страхова група» 02 грудня 2013 року виплатила ОСОБА_1 45 622 грн 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 02 грудня 2013 року № 21840.
Не погодившись із такою сумою страхового відшкодування, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «СК «Українська страхова група» про стягнення коштів.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СК «Українська страхова група» 19 341 грн 52 коп. страхового відшкодування.
Страхове відшкодування було виплачено 28 грудня 2015 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПрАТ «СК «Українська страхова група» підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічні положення містятся у частині четвертій статті 82 ЦПК України.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року у справі № 760/846/15-цстягнуто недоотриману ОСОБА_1 суму страхового відшкодування та встановлено факт неналежного виконання страховиком своїх зобов'язань за договором страхування, порушення її прав на отримання своєчасного та повного розміру страхового відшкодування.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Отже, договір про надання послуг (зокрема, страхових) є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Проаналізувавши норми статей 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору - страхова сума.
Крім того, слід зазначити, що стаття 625 ЦК України розміщена в розд. І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України , а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язаня (неналежне виконання).
Положенням статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ПрАТ «СК «Українська страхова група» порушило взяті на себе зобов'язання за договором страхування шляхом несвоєчасної виплати повної суми страхового відшкодування, а тому на користь позивача підлягають стягненню штрафні санкції за затримку виплати страхового відшкодування, відповідно до п. 9.4.4, п. 19.1 договору добровільного страхування наземних транспортних засобі, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами та транспорті від 13 березня 2013 року № 28-2107-13-00082.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Положенням статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторонни у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Цивільний кодекс України не встановлює вимог щодо форми заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Така заява може бути викладена у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання (письмового чи усного), що відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, згідно з якими учасники справи мають право заявляти клопотання, а також давати усні і письмові пояснення суду.
У поданних запереченнях на позов та апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Українська страхова группа» окрім своєї незгоди із заявленими позовними вимогами послалось на порушення строків позовної давності щодо стягнення пені, оскільки такий закінчився 19 грудня 2014 року.
Суд першої інстанції зазначене клопотання не вирішив, момент початку перебігу позовної давності не встановив і оцінки доводам ПрАТ «СК «Українська страхова группа» щодо пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду не надав.
Суд апеляційної інстанції зазначені недоліки не усунув, натомість вказав, що відповідач не подавав заяви по застосування позовної давності відповідно до вимог частини третьої статті 267 ЦК України, що спростовується змістом заперечень на позов та апеляційною скаргою ПрАТ «СК «Українська страхова группа».
Отже, апеляційний суд у порушення вимог статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не врахував наведених норм матеріального права, не перевірив належним чином і не надав належної правової оцінки доводам відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 позовної давності щодо стягнення пені, дійшовши передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути такі недоліки не має.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що апеляційний суд не вирішив питання щодо заяви ПрАТ «СК «Українська страхова группа» про застосування наслідків спливу позовної давності, ухвалене апеляційним судом судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення з ПрАТ «СК «Українська страхова група» пені з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить урахувати викладене, встановити початок перебігу позовної давності щодо стягнення пені, вирішити заяву ПрАТ «СК «Українська страхова группа» про застосування наслідків її спливу та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
В іншій частині оскаржувані судові рішення судами ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення пені скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта