03 липня 2019 рокуЛьвів№857/4874/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Луців І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі №0940/2497/18 (головуючий суддя Микитюк Р.В. розглянуто в письмовому провадженні у м. Івано-Франківську) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, тому підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції в рішенні посилається на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відповідно до якого єдиною умовою здійснення громадянами компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати систематичних платежів, які не носять разового характеру та робить хибний висновок, що доплата в розмірі 74740,31 грн., яку було нараховано на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду є виплатою разового характеру, здійснена на виконання рішення суду. Крім того, апелянт вважає безпідставними посилання суду на відсутність бюджетних асигнувань для виплати перерахованої пенсії, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі посилання не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до рішення суду по справі №0907/2-а-5024 та постанови про відкриття виконавчого провадження №41436036 від 17.01.2014 позивачу здійснено перерахунок пенсії, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20.07.2010 по 22.07.2011. Нарахування в сумі 74740,31 грн. здійснено, однак грошові кошти не виплачені через відсутність цільового фінансування, а відповідно до частини першої та другої ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та відноситься до категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20.10.2003.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №9104/50379/12 від 16.10.2013 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задоволено частково. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.04.2011 скасовано та прийнято нову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відмовлено в поновленні строку звернення до суду. Адміністративний позов в частині вимог про визнання неправомірними дій відповідача; зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2010р. по 19.07.2010р. залишено без розгляду. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної та додаткової пенсії, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести нарахування та виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20 липня 2010р. до настання обставин з якими Закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №41436036 від 17.01.2014 позивачу здійснено нарахування в сумі 74740,31 грн., однак грошові кошти не виплачені через відсутність фінансування.
Через тривале невиконання постанови суду позивач звернулася до Європейського суду з прав людини.
Листом від 12.10.2017 представника позивача було проінформовано, що заява позивача передана до Комітету Міністрів Ради Європи.
08.11.2018 позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про здійснення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати.
Відповідач листом №3132/03 від 21.11.2018 повідомив позивача зокрема про те, що відповідно до рішення суду по справі №0907/2-а-5024 та постанови про відкриття виконавчого провадження №41436036 від 17.01.2014 позивачу здійснено перерахунок пенсії, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20.07.2010 по 22.07.2011. Нарахування в сумі 74740,31 здійснено, однак грошові кошти не виплачені через відсутність цільового фінансування, а відповідно до частини першої та другої ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Виплати за рішеннями судів категорії населення, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС потребує фінансування з Державного бюджету України. Водночас, у Державному бюджеті України на 2011-2018 роки таких видатків не передбачено. Також зазначено, що позивачу підлягає доплата в розмірі 74740,31 грн., яку було нараховано на виконання судового рішення. А тому, в даному випадку, така донарахована доплата є виплатою разового характеру, здійснена на виконання рішення суду.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскільки перераховану суму пенсії позивача відповідно до рішення Львівського апеляційного адміністративного суду не було вплачено, у зв'язку із відсутністю державного асигнування, томі відсутні підстави для виплати компенсації втрат частин доходів.
Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними та такими що не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права з огляду на наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
Згідно із ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
З аналізу зазначеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Так, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п. 2 вказаного Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Колегія суддів зазначає, що ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 передбачено, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Крім цього, колегія суддів вважає, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Визначене статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», та пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №41436036 від 17.01.2014 позивачу здійснено нарахування в сумі 74740,31 грн.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», та положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно з ч. 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно зі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пунктами 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).
В межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову з наведених вище підстав.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нове рішення про задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі №0940/2497/18 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, щодо не здійснення виплати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року за період з моменту відкриття виконавчого провадження №41436036 від 17.01.2014 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року за період з моменту відкриття виконавчого провадження №41436036 від 17.01.2014 року до моменту фактичної виплати грошових коштів.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст постанови складено 15.07.2019р.