15 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6333/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Довгополова О. М.
суддів -Святецького В. В.
Гудима Л. Я.
перевіривши клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у справі № 817/1608/18 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року ,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою скаржником судового збору.
10 липня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване необхідністю надання часу для сплати судового збору, оскільки відповідач в повній мірі фінансується з державного бюджету.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.
Так, частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
На підтвердження незадовільного майнового стану та неможливості сплати судового збору апелянтом надано суду доповідну записку вих. №29597/28-10-48-05 від 06.05.2019 року та лист вих. №661/8/28-10-10-02 від 31.01.2019, адресований голові Державної фіскальної служби О. Власову .
Проте, колегія суддів вважає, що зазначені листи не є належними доказами, які б підтверджували незадовільний майновий стан та неможливість сплати судового збору Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, оскільки згідно переписки з органом казначейства, до забезпечення виконання виконавчого документа зупинено операції на рахунках боржника крім платежів, визначених пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845). А відповідно до вимог пункту 25 Порядок № 845 на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.
Що ж стосується листа, адресованого голові Державної фіскальної служби О. Власову , то такий також не підтверджує незадовільний майновий стан та неможливість сплати судового збору Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, оскільки він є внутрішньою перепискою податкових органів щодо збільшення видатків на сплату судового збору.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що подання суб'єктом владних повноважень такого безпідставного клопотання свідчить про зловживання наданими йому законодавством процесуальними правами.
Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в ухвалі від 28 вересня 2015 року (справа № 21-5496а15).
Також колегія суддів зазначає, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 (995_004) залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. "Голдер проти Сполученого Королівства" (980_086) і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, там само; та, mutatis mutandis, "Ейрі проти Ірландії" (Airey.), рішення від 9 жовтня 1979 року, серія A, N 32, с. 14-15, п. 26).
Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Керуючись статтями 133, 166, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору у справі № 817/1608/18 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
Л. Я. Гудим