про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/4449/18-а
15 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направлено на адресу апелянта поштою.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та витягу з веб-сайту ПАТ "Укрпошта", копію ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 апелянт отримав 29.05.2019 року.
12.06.2019 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від апелянта щодо продовження терміну для усунення недоліків у зв'язку з тим, що станом на 10.06.2019 року - коштів на фінансування будь-яких витрат (в т.ч. по вказаному КЕКВ 2800) з ДФС України не надходило.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 року продовжено Головному управлінню Державної фіскальної служби у Вінницькій області термін для усунення недоліків апеляційної скарги на строк 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та витягу з веб-сайту ПАТ "Укрпошта", копію ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 року апелянт отримав 25.06.2019 року.
Однак, станом на 15.07.2019 до Сьомого апеляційного адміністративного суду не було надіслано жодних заяв або клопотань з іншими підставами для поновлення строку.
Разом з тим, 04.07.2019 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від апелянта щодо продовження терміну для усунення недоліків, а саме сплати судового збору, у зв'язку з тим, що станом на 01.07.2019 року - коштів на фінансування будь-яких витрат (в т.ч. по вказаному КЕКВ 2800) з ДФС України не надходило.
Колегія суддів досліджуючи дане клопотання приходить до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно з п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Крім того, ст.129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Водночас там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (п. 65 рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2001 року у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany»); рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland»).
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п.1 ст.6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п.59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.
Отже, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, - якщо особа діє як суб'єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. (Постанова Верховного Суду від 20.03.2018 №826/25732/15, ухвала Верховного Суду від 25.02.2019 в справі №804/337/17).
Також, колегія суддів також враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
У рішенні від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо продовження терміну для усунення недоліків.
Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки, станом на 15.07.2019 Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області не навела підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року, то у відкритті апеляційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про продовження терміну для усунення недоліків.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.