Справа № 824/257/18-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
11 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (ухвалене у м. Чернівці 18 березня 2019 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 №0005461304, №0005401304, №0005391304, №0005451304; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.02.2018 №0005481304; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2018 №Ф-0005411304.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржені позивачем рішення ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, а тому підстави для скасування вказаних рішень відсутні.
Відповідач вказав, що для перевірки позивачем не надані, а перевіркою не встановлено документів, якими підтверджено віднесення витрат на придбання будівельних матеріалів до господарської діяльності з надання транспортних послуг з перевезення вантажів. Під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивачем додатково надано документи для підтвердження здійснених витрат, документи на сплату, які не були включені до складу витрат згідно поданої декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Однак, при проведенні перевірки не встановлено залишків будівельних матеріалів та позивачем не надано жодних доказів щодо наявності станом на кінець перевіряємого періоду залишків придбаних будівельних матеріалів, які в запереченні вказані як такі, що придбавалися протягом 2016 року в якості товару, тобто з метою подальшої реалізації.
Також відповідач зауважив, що у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували ремонтні роботи та використання будівельних матеріалів, а саме: договори з будівельними організаціями на проведення будівельних робіт, на ремонт автотранспортних засобів, проведені розрахунки з ними, акти виконаних робіт за формою КБ-2, кошторис використаних будівельних матеріалів, запчастин.
Крім того, відповідач подав заперечення на висновок експерта №27 судово-економічної експертизи по матеріалах адміністративної справи №824/257/18, в якому зазначав, що вважає даний висновок таким, що повторює доводи позивача без будь-якого належного дослідження та не спростовує правову позицію відповідача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Позивач вказав, що при проведенні планової та позапланової перевірок працівникам фіскальної служби надані всі необхідні пояснення, відомості та інші документи, що підтверджують право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені при придбанні ТМЦ (будматеріалів) та спростовують твердження податкового органу про відсутність зв'язку із господарською діяльністю. Пред'явлені документи підтверджують суму валових витрат, які відображено у податковій декларації про майновий стан і доходи.
Позивач також вказував, що відповідачем, як в акті перевірки, так і в рішенні №0005481304 зазначено про порушення ним п.п. 3 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Однак із таким твердження позивач не погоджується, оскільки даний пункт регламентує базу нарахування єдиного соціального внеску для приватних підприємців, які являються платниками єдиного податку.
Зазначав, що у 2016 рік він перебував на загальній системі оподаткування. Разом з цим, в рішенні №0005481304 зазначено про порушення позивачем п.п. 3 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який визначає базу нарахування єдиного соціального внеску для приватних підприємців - платників єдиного податку. Відповідно, констатація цього порушення є безпідставною.
Також позивач посилається на те, що відповідач при проведенні позапланової перевірки у складі документально підтверджених витрат врахував лише суму, яка надійшла фізичній особі- підприємцю ОСОБА_2 безготівковим розрахунком 2050790,00 грн, а сума готівкових розрахунків - 785560,00 грн з цим же контрагентом за перевірений період відповідачем у складі документально підтверджених витрат безпідставно не враховано.
11.07.2019 представник Головного управління ДФС у Чернівецькій області подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт №004/24-13-13-04-18/2528712612 від 16.01.2018.
В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог:
- п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 ПК України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 172073,00 грн, та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 21 на загальну суму 24052,00 грн;
- п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.4, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України платником занижений податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік на 278728,95 грн;
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначених підпунктами 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платником не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) в сумі 23227,41 грн;
- п. 168.1.1, п. 168.1 ст. 168, п.п 176.2 а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з найманих осіб в сумі 708,05 грн та пеню в сумі 175,73 грн;
- п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України в частині подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за 1, 2, 3, 4 квартали 2016 р. (4 випадків);
- п.п. 3 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої Законом на 2016 рік в загальній сумі 367899,00 грн;
- п. 286.4, п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. не подано декларацію за 2016 р.
- п. 288.1 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України в частині заниження орендної плати за землю за 2016 р. в сумі 16968,09 грн;
- п. 177.10 Податкового кодексу України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат в 2016 р. для здійснення господарської діяльності.
Не погодившись із висновками викладеними в акті перевірки, позивач 23.01.2018 подав заперечення на вказаний акт перевірки.
На підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №78 від 05.02.2018 "Про проведення документальної позапланової перевірки", направлень №152 від 06.02.2018, №153 від 06.02.2018, та відповідно до наданого заперечення на акт планової документальної виїзної перевірки, працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт перевірки №16/24-13-13-04-18/2528712612 від 19.02.2018, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:
- п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн, в тому числі за вересень 2016 р. - 30177,00 грн, за листопад 2016 р. - 20433,00 грн, за грудень 2016 р. - 11715,00 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 21 на загальну суму 24052,00 грн;
- п.п. 177.4.4, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України платником занижений податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік в сумі 146148,13 грн (811934,05 * 18 % = 146148,13 грн);
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначених підпунктами 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платником не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) в сумі 12179,01 грн (чистий дохід 811934,05 грн * 1,5% = 12179,01 грн);
- п. 168.1.1, п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з найманих осіб в сумі 708,05 грн та пеню в сумі 175,73 грн;
- п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України в частині подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за 1, 2, 3, 4 квартали 2016 р. (4 випадків);
- п.п. 3 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої Законом на 2016 рік на який нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок в загальній сумі 94941,00 грн.
- п. 286.4, п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. не подано декларацію за 2016 р.;
- п. 288.1 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України в частині заниження орендної плати за землю за 2016 р. в сумі 16968,09 грн;
- п. 177.10 Податкового кодексу України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат в 2016 р. для здійснення господарської діяльності.
28.02.2018 на підставі висновків викладених в актах перевірок від 16.01.2018 №004/24-13-13-04-18/2528712612 та від 19.02.2018 №16/24-13-13-04-18/2528712612, ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення №0005461304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 77906,25 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 62325,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 15581,25 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0005401304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 18268,52 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 12179,01 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 6089,51 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0005391304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 219222,20 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 146148,13 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 73074,07 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0005451304, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 24052,00 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005481304, яким позивачу донараховано 94941,00 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у сумі 18988,20 грн;
Також 28.02.2018 Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005411304 зі сплати єдиного внеску на суму 94941,00 грн, яку направлено на адресу позивача.
Позивач не погоджується із вказаними рішеннями, вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідачів на підставі яких прийняті спірні рішення є необґрунтованими, а відповідач не довів протилежного.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0005461304 від 28.02.2018 слугував висновок відповідача про порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 24052,00 грн.
В обґрунтування вказаного висновку відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено придбання у 2016 р. позивачем будівельних матеріалів на загальну суму 518261,00 грн, в т.ч. ПДВ 86377,00 грн, які в подальшому зі слів самозайнятої особи ОСОБА_1 , використовувалися на реконструкцію нерухомого майна автосервісу в с. Рідківці, Новоселицького району. Для підтвердження списання придбаних будівельних матеріалів на реконструкцію маркету автосервісу самозайнята особа ОСОБА_1 жодних первинних документів не надано. Тобто, відсутні первинні документи, які б підтверджували ремонтні роботи та використання будівельних матеріалів, а саме: договори з будівельними організаціями на проведення будівельних робіт, на ремонт автотранспортних засобів, проведені розрахунки з ними, акти виконаних робіт за формою КБ-2, кошторис використаних будівельних матеріалів, запчастини тощо.
Водночас, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності станом на кінець перевіряємого періоду залишків придбаних матеріалів, а серед видів діяльності позивача відсутня торгівля будівельними матеріалами.
Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку в т.ч. з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст. 187 ПК України).
Пункт 188.1 статті 188 ПК України передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу.
Згідно із п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій в т.ч. з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
На виконання п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в т.ч.: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно із п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерством фінансів України №92 від 27.04.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, визначає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно п.199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 ПК України).
Виходячи зі змісту наведених норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що платник податку на додану вартість при списанні товарно-матеріальних цінностей, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, повинен у податковому періоді, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою та відобразити таку операцію в рядку 1 податкової декларації з ПДВ.
Суд враховує, що позивач стверджував, що будівельні матеріали були наявні в залишку станом на 31.12.2016. Такі будівельні матеріали придбано з метою подальшої реалізації, а не для використання в будівництві, реконструкції, ремонті та інших видах діяльності, як стверджує відповідач.
Згідно наданої позивачем довідки від 01.01.2017 встановлено, що станом на 31.12.2016 у позивача в залишку перебували будівельні матеріали загальною вартістю 431883,57 грн без ПДВ (518261,00 грн з ПДВ), які були закуплені у: ТзОВ "Гріко" на суму 37535,5 грн (без ПДВ); ПП "Євро-модуль" - 198872,78 грн (без ПДВ); ПП "Д-Мітал" - 93600,00 грн (без ПДВ); ТОВ "Будмакс"- 56693,35 грн (без ПДВ); ТОВ "БіЕл" - 27882,78 грн (без ПДВ); ТОВ "Біг Бівер" - 8588,33 грн (без ПДВ); ТОВ ВТФ "Грістар і Ко" - 6150,83 грн (без ПДВ); ТОВ Компанія "Сучасний стиль" - 2560,00 грн (без ПДВ).
Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, відповідач не довів належними та допустимими доказами використання позивачем будматеріалів на реконструкцію нерухомого майна автосервісу в с. Рідківці Новоселицького району, а також відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей станом на початок та кінець періоду.
Разом з цим, відповідачем не обґрунтовано підстав невжиття заходів щодо проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки у позивача під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
З урахуванням наведено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність висновків відповідача про порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 24052,00 грн.
Тому, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0005461304 від 28.02.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.
Встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.02.2018 №0005401304, №0005391304, №0005451304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.02.2018 №0005481304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2018 №Ф-0005411304 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 177.4.4, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України. Внаслідок чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід на суму 811934,05 грн, що призвело до відповідного заниження бази нарахування податку на прибуток фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору.
В обґрунтування наведеного висновку, відповідач зазначає, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивачем при визначенні чистого доходу безпідставно враховано витрати на загальну суму 857435,05 грн, понесені у зв'язку із:
- із придбанням будматеріалів, які не пов'язані із господарською діяльністю, а залишків придбаних будівельних матеріалів в ході перевірки не встановлено;
- оплатою у готівковій формі транспортно-експедиційних послуг, наданих ПП ОСОБА_2 в сумі 785560,00 грн, без належного документального підтвердження таких витрат.
Щодо висновків відповідача в цій частині, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Згідно п.177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п. 177.3. ст. 177 ПК України).
Відповідно до п. 177.4 ст. 174 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п. 177.4.1);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2.);
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (п.п. 177.4.3.);
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4.).
Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 177.10. ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Частиною 1 ст. 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки відповідача щодо відсутності зв'язку придбання будматеріалів із господарською діяльністю позивача та невстановлення в ході перевірки залишків, вже визнані судом необґрунтованими у даній постанові під час надання правової оцінки правомірності нарахуванню позивачу податкових зобов'язань з ПДВ.
Також суд враховує, що позивачем надано дефектні акти, акти списання ТМЦ, придбаних у ТОВ "Західна шинна компанія" разом із копіями видаткових накладних та платіжними дорученнями. Водночас, відповідач не надав до суду доказів врахування у складі витрат придбання позивачем двох автомобільних шин у ТОВ "Західна шинна компанія" на суму 28850,00 грн.
Щодо висновків відповідача про відсутність документального підтвердження здійснення позивачем розрахунків із ПП ОСОБА_2 у готівковій формі за транспортно-експедиційні послуг в сумі 785560,00 грн, суд погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість таких доводів.
Встановлено, що контролюючим органом під час перевірки враховано тільки суму витрат безготівкового розрахунку 2050790,00 грн з приватним підприємцем ОСОБА_2 інформація про яку надана самим позивачем.
Отже, відповідач не ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ОСОБА_2 .
Водночас, відповідач диференціює понесені позивачем витрати за способом оплати та не враховує до витрат, суму 785560,00 грн, яку позивач сплатив ПП ОСОБА_2 згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів виданих приватним підприємцем ОСОБА_2 , які відповідач не вважає належними доказами. Відповідач зазначав, що приватні підприємці не ведуть касові книги, а тому під час здійснення готівкових рахунків вони не використовують такі форми розрахункових документів, як бланки прибуткових та видаткових касових ордерів. Натомість, належним розрахунковим документом, на думку відповідача, є розрахункова квитанція. Також відповідач в цій частині посилається на ненадання Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці.
Так, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Згідно п. 2 та 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218, Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
У графі 5 Книги обліку доходів і витрат зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.
У графі 6 Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
У графі 7 Книги відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці.
У графі 8 Книги відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо.
Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, відтак в розумінні ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV Книга не є первинним документом, яка підтверджує проведення операцій в готівковій та безготівковій формі. Натомість, такими первинними документами є, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (Положення № 637), готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;
касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України;
касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;
касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;
книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;
книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою інформацією України.
Згідно п.п. 2.1.-2.2. глави 2 Положення №637 підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.
Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Відповідно до п.п.3.1., 3.2. глави 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розроблено Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, яким визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Суд враховує, що операції, які здійснювалися позивачем з ПП ОСОБА_2 не проводилися відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тому є безпідставними посилання відповідача щодо недотримання форми розрахункових документів (прибуткових касових ордерів виданих ПП ОСОБА_2 ) вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13.
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем операцій з готівкою у зв'язку із непред'явленням Книги обліку доходів та витрат, оскільки наведена обставина може свідчити тільки про неведення Книги обліку доходів та витрат, за що передбачена відповідальність ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та 121 ПК України.
Разом з цим, висновки відповідача в цій частині є суперечливими, адже відсутність Книги обліку доходів та витрат не стала на заваді врахування відповідачем витрат в частині оплати за послуги ПП ОСОБА_2 у безготівковій формі в розмірі 2050790,00 грн.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що згідно висновку №27 судово-економічної експертизи від 28.09.2018, експертом встановлено, що фактична сума витрат підприємця ОСОБА_1 за 2016 рік становить 9423675,43 грн, в т.ч. витрати на придбання транспортно-експедиційних послуг у ПП ОСОБА_2 в сумі 2951310,00 грн (згідно даних банківської виписки та квитанцій до прибуткових касових ордерів) та придбання запчастин у ТОВ "Західна шинна компанія" на суму 50708,34 грн.
Аналогічний висновок простежується також із аналізу виписки по рахунку позивача у АТ "Райффайзенбанк Аваль" за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 відкритому позивачем та квитанціями до прибуткових касових ордерів.
З урахуванням наведених обставин та правових норм які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача про заниження позивачем оподатковуваного (чистого) доходу за період який охопила перевірки на 811934,05 грн, що призвело до відповідного заниження бази нарахування податку на прибуток фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору. Отже, є протиправними та підлягають скасуванню прийняті на підставі такого висновку податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 №0005401304, №0005391304, №0005451304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.02.2018 №0005481304 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2018 №Ф-0005411304.
При апеляційному розгляді даної справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».
З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін у даній справі. Суд апеляційної інстанції не надавав оцінку іншим доводам сторін, при цьому, суд зауважує, що це жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.