Справа № 826/16384/18
про залишення апеляційної скарги без руху
12 липня 2019 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Файдюк В.В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки подана після закінчення строків апеляційного оскарження.
Частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з апеляційної скарги, поданої до суду 13 червня 2019 року, апелянтом оскаржується рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року, копія якої, відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення наявного в матеріалах справи, отримана представником відповідача 11 травня 2019 року. Отже, останнім днем для подачі апеляційної скарги було 11 червня 2019 року.
Представником відповідача в апеляційній скарзі не зазначено причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не подано клопотання про поновлення такого строку.
Таким чином, апелянтом був пропущений строк апеляційного оскарження, визначений в статті 186 КАС України.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній на момент подання апеляційної скарги), ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до норм статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставки судового збору обраховуються, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762, 00 грн., який встановлений станом на 01 січня 2018 року.
Окремо слід зазначити, що з набранням чинності Закону від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII, Пенсійний фонд України та його органи не звільнені від сплати судового збору, судовий збір суб'єктом владних повноважень сплачується на загальних підставах. З огляду на викладене, апелянту необхідно надати оригінал документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1057, 20 грн. (150% від 704, 80грн.) за наступними реквізитами: отримувач - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку (МФО) - 899998; номер рахунка - 34312206081055; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Разом з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору. При цьому посилається на те, що не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Згідно статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", як зазначає у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2014 року № 36722122, від 15 квітня 2014 року № 38331796, від 29 липня 2014 року № 39942890).
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Крім того, звільнення окремих суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору не відповідає п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, згідно з яким основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що відображено також у ч. 1 ст. 8 КАС України, оскільки таке звільнення може розцінюватися, як надання окремим учасникам судового процесу процесуальних переваг перед іншими. Саме з цим законодавець пов'язує закріплення на законодавчому рівні обов'язку сплати судового збору для суб'єктів владних повноважень та виключення їх з переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Отже, для забезпечення рівності учасників судового процесу суд відмовляє в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
З наведеного вбачається, що апелянтом не дотримано вимог Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 КАС України, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тому суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених КАС України, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки апеляційної скарги, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Оскільки, вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, у відповідності із статтею 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту надається строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії - залишити без руху та надати апелянту строк в розмірі десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для зазначення підстав поновлення пропущеного строку та надання доказів сплати судового збору.
У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений вище строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Файдюк В.В.