Справа № 826/5479/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач Шурко О.І.
09 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" до Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача-1 від 11.01.2018 №0000047016, №0000046016, №0000025017, №0000035017, визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 20.03.2018 №9684/6/99-99-11-01-02-25.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 11.01.2018 № 0000046016, № 0000025017, №0000035017; у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 №0000047016 та рішення про результати розгляду скарги №9684/6/99-99-11-01-02-25 від 20.03.2018 - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині в повному обсязі.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, в період з 22.08.2017 по 07.12.2017 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017. За результатами перевірки складено акт від 14.12.2017 № 103/28-10-50-16-06/36396839, яким встановлено порушення:
- підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, П(С)БО 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995за № 168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 352 468 грн.;
- порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неподання звіту про контрольовані операції за звітний період 2014 року;
- порушення пункту 137.3 статті 137, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового Кодексу України в результаті чого при виплаті інших доходів з джерелом походження з України по контрактах 150416-LPG від 16.04.2015 та №160112-LPG від 16.01.2012 нерезиденту Tarone Trade LTD LLP, Великобританія, не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок у сумі 292 418,0 грн. (звітний період І півріччя 2017 року);
- пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України в результаті чого в декларації з податку на прибуток підприємства не задекларувало та не подало до податкового органу розрахунок (звіт) податкових зобов'язань (додаток ПН) по нерезиденту Tarone Trade LTD LLP, Великобританія, яким отримано доходи із джерелом їх походження з України за І півріччя 2017 року;
- пункту 176.2 (б) статті 176 Податкового кодексу України, а саме: неподання, несвоєчасне подання, подання з помилками та недостовірними відомостями податкової звітності за ф. 1- ДФ за 3-й квартал 2016 та 1-й квартал 2017 про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку.
11.01.2018 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:
- №0000047016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на нагальну суму 2 931 831,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 579 363,50 грн.;
- №0000046016, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 365 400,00 грн.:
- №0000025017, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 365 522,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 73 104,50 грн.;
- №0000035017, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 170,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 20.03.2018 №9684/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення - рішення від 11.01.2018 №0000046016, №0000025017, №0000035017, №0000047016 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 11.01.2018 №0000046016, №0000025017, №0000035017, №0000047016 та рішенням від 20.03.2018 № 9684/6/99-99-11-01-02-25 звернувся з відповідним позовом до суду
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС від 11.01.2018 № 0000046016, № 0000025017, №0000035017; а позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 №0000047016 та рішення про результати розгляду скарги №9684/6/99-99-11-01-02-25 від 20.03.2018 визнав необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як свідчать матеріали справи, позивач мав фінансово - господарські правовідносини за аналогічними договорами поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан - бутан: від 10.11.2016 № 10-11-16/1 з ТОВ "ГЬОТС"; від 03.12.2016 № 03-12-16/1 з ТОВ "БРІКС-ТОРГ"; від 15.07.2016 №16-07-16/1 з ТОВ "ТК "ЦЕТР-ХОЛДИНГ"; від 07.12.2016 № 07-12-16/2 з ТОВ "БІАЛОН".
Згідно з пунктом 5.4 розділу 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за № 331/7652 приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля") та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3).
Таким чином у випадку здійснення поставки товару за договорами від 10.11.2016 № 10-11-16/1, від 03.12.2016 № 03-12-16/1, від 15.07.2016 №16-07-16/1, від 07.12.2016 № 07-12-16/2 мало бути складено рахунки - фактури, заявки, акти приймання - передачі/видаткові накладні, акти про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою складений за її підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад та надано паспорту якості, виданого виробником товару або акти приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС .
Позивачем суду на підтвердження здійснення поставки товару ТОВ "ГЬОТС", ТОВ "БРІКС-ТОРГ", ТОВ "ТК "ЦЕТР-ХОЛДИНГ" та ТОВ "БІАЛОН" заявок за якими було здійснено поставку товару, актів про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою складених за її підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад або актів приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС та паспортів якості заводу виробника надано не було.
Крім того, у зв'язку з відсутністю інформації про фактичне місце розвантаження та наявність там спеціалізованих цистерн для зливу СВВН, вагів для його зваження, спеціалістів, що можуть проводити дії передбачені вказаною вище Інструкцією - не можливо підтвердити здійснення всіх цих дій.
Як свідчать матеріали справи, вказані контрагенти позивача згідно бази АІС «Податковий блок» та звітності підприємств не мають жодних обєктів оподаткування (місць зберігання) власних або орендованих для зберігання скрапленого газу та автотранспорту, у разі використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов'язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.
Підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є, зокрема, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств господарські операції, які впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 977-р затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України до якого включено Республіку Кіпр.
Згідно з підпунктом 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку; платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов'язань, що підтверджуються облігацією.
Пунктом 5 статті 3 зазначеного Закону, зокрема, встановлено, що в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі; облігації міжнародних фінансових організацій; облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Позивач в періоді щодо якого було проведено перевірку здійснив виплату відсоткового доходу за облігаціями власної емісії на користь нерезидента компанії VIGON TRADING LIMITED, Республіка Кіпр, на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 14-09-1/SC-10 від 14.09.2010 та договору купівлі-продажу цінних паперів № 09-11-1/SC-10 від 09.11.2010.
Відповідно до відомостей по рахунках бухгалтерського обліку № 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», № 952-1 «Проценти по облігаціям» здійснено виплати відсоткового доходу за облігаціями на користь компанії VIGON TRADING LIMITED, а саме, 09.01.2015 здійснено платіж на суму 648 410,96 грн., зазначені факти сторонами визнаються.
Таким чином, оскільки відповідно до положень Законів України "Про цінні папери та фондовий ринок" та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" операція із залучення коштів від компанії VIGON TRADING LIMITED шляхом продажу облігацій власної емісії є послугою, то відповідно виплата відсоткового доходу за залучення фінансових активів підпадає під дію вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів прийшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 № 0000047015.
Що стосується оскарження рішення №9684/6/99-99-11-01-02-25 від 20.03.2018, то колегія суддів погоджується з висновком суду першоїінстанції, що воно не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.
Рішення №9684/6/99-99-11-01-02-25 від 20.03.2018 саме по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, а також не виникають і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його протиправним та скасування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
Повний текст постанови виготовлено 15.07.2019.