П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2019 р.м. ОдесаСправа № 1540/4388/18
Головуючий в І інстанції: Харченко Ю.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 29.03.2019 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Відділу організації запобігання протидії незаконній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо скорочення терміну тимчасового перебування на території України та зобов'язання покинути територію України, -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач-1), Відділу організації запобігання протидії незаконній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Відділу організації запобігання протидії незаконній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 17 від 22.08.2018 року про скорочення терміну тимчасового перебування на території України громадянину Китаю ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язання його покинути територію України у термін до 28 серпня 2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу організації запобігання протидії незаконній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 17 від 22.08.2018 року про скорочення терміну тимчасового перебування на території України громадянину Китаю ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язання його покинути територію України у термін до 28 серпня 2018 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.08.2018 року громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 було затримано працівниками Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на території ТОВ «Промтоварний ринок» в смт. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання за частиною 2 статті 263 КУпАП.
22.08.2018 року провідним спеціалістом відділу організації запобігання протидії нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області Барбус В.М. відносно громадянина КНР ОСОБА_1 складено протокол ПР МОД № 004411 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, у якому зазначено, що 22.08.2018 року о 07:00 годині працівниками ГУ ДМС в Одеській області за адресою: Одеська область, смт. Авангард, на ринку « 7 км» виявлено громадянина ОСОБА_1 , який працював без дозвільних документів на право працевлаштування в Україні.
На підставі вказаного протоколу, постановою заступника начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко А.В. від 22.08.2018 року ПН МОД № 004411 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Крім того, як встановив суд першої інстанції, 22.08.2018 року провідним спеціалістом відділу організації запобігання протидії нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області Барбус В.М. винесено рішення № 17 про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянина Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення № 17 від 22.08.2018 року про скорочення терміну тимчасового перебування на території України винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на викладене.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.09.2011 року якщо в іноземця або особи без громадянства немає підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 цього Закону, або для тимчасового перебування на території України, строк їх перебування скорочується.
В свою чергу, згідно ч.ч. 4-12 ст. 4 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність», інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки.
Пунктами 13, 14 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, визначено, що рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником або керівником органу СБУ в разі відсутності підстав для тимчасового перебування, а також заяви приймаючої сторони, органу Національної поліції чи органу охорони державного кордону. У рішенні про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України зазначається строк, протягом якого особа зобов'язана виїхати з України. Такий строк не може бути більш як десять діб з дня прийняття рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення про скорочення строку тимчасового перебування позивача на території України, відповідач послався на наведені положення ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.п. 12-15 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а також на встановлені обставини щодо порушення позивачем правил перебування іноземців в Україні, а саме працю без дозвільних документів на право працевлаштування в Україні. Відповідач-2 дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для тимчасового перебування на території України, визначені ч.ч. 4-12 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», його дійсна мета перебування в Україні розбіжна з метою заявленою при реєстрації на державному кордоні України, що свідчить про надання завідомо неправдивих відомостей щодо мети свого перебування на території України під час перетину Державного кордону України. Відповідач-2 вказав, що подальше тимчасове перебування в Україні позивача порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та права і законні інтереси громадян України та інших осіб, які приживають в Україні. На підставі наведеного, відповідач-2 вирішив скоротити термін тимчасового перебування позивача на території України та зобов'язав його покинути територію України у термін до 28.08.2018 року.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме працю без дозвільних документів на право працевлаштування в Україні, постановою заступника начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко А.В. від 22.08.2018 року ПН МОД № 004411 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Проте, не погоджуючись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2018 року у справі № 522/15355/18 позов ОСОБА_1 задоволено, постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МОД № 004411, винесену 22.08.2018 року заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко А.В., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 1700 грн., скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Вказане судове рішення набрало законної сили 16.12.2018 року.
При цьому, в межах розгляду зазначеної справи судом з'ясовано, що ГУ ДМС України в Одеській області не надано доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП (а саме те, що ОСОБА_1 працював без дозвільних документів).
У зв'язку з чим, суд у вказаній справі дійшов висновку, що постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесено без достатніх правових підстав.
Також, у вищевказаному рішенні суду зазначено, що надані контролюючим органом фотознімки ОСОБА_1 не зазначено ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, та жодним чином не доводять факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, та не є неналежними доказами в розумінні статті 73 КАС України.
Крім того, судом у вказаній справі встановлено, що відповідно до відповіді на адвокатський запит ТОВ «Промтоварний ринок» № 1160 від 09.10.2018року перепустка на право доступу до торгівельного місця на території ТОВ «Промтоварний ринок» на ім'я громадянина КНР ОСОБА_1 не видавалась, користувачем торгівельного місця № 1094 (вул. Біла) на території ринку, з яким підприємство уклало договір про надання в користування торгівельного місця, зазначена особа не являється. Інформація щодо того, чи є громадянин КНР ОСОБА_1 орендарем торговельного місця № 1094 (вул. Біла) на території ТОВ «Промтоварний ринок» у підприємства відсутня.
Таким чином, рішенням суду у справі № 522/15355/18, що набрало законної сили, встановлено відсутність в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме працевлаштування без відповідного дозволу на це.
Колегія суддів враховує, що рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 4 ст. 78 КАС України (обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом), а відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За таких обставин, враховуючи, що рішення про скорочення терміну перебування позивача на території України прийнято саме у зв'язку із встановленням обставин щодо порушення позивачем правил перебування іноземців в Україні, а саме працю без дозвільних документів на право працевлаштування в Україні, проте, рішенням суду у справі № 522/15355/18, що набрало законної сили, встановлено відсутність в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме працевлаштування без відповідного дозволу на це, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Одночасно колегія суддів вважає можливим зазначити, що за ознаками, визначеними пунктом 20 частини 1 статті 4 КАС України, дана справа віднесена до категорії справ незначної складності в розумінні частини 6 статті 12 КАС України.
Обставини, які є критерієм для віднесення справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 15.07.2019 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька