12 липня 2019 року м. Дніпросправа № 212/2354/18(2-а/212/93/18)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту лейтенанта поліції Кравченко Олени Дмитрівни
на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року у справі № 212/2354/18(2-а/212/93/18) (суддя І інстанції - Козлов Ю.В.)
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту лейтенанта поліції Кравченко Олени Дмитрівни про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту лейтенанта поліції Кравченко Олени Дмитрівни щодо винесення постанови серії ВР № 211606 від 26.03.2018 про накладення адміністративного стягнення;
- скасувати постанову серії ВР № 211606 від 26.03.2018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 5 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн;
- закрити справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволений.
Скасовано постанову ВР № 211606 від 26 березня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Кравченко Оленою Дмитрівною про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 1020 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП; закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
26 березня 2018 року інспектором роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Кравченко Оленою Дмитрівною винесено постанову серії ВР № 211606, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, за те, що здійснив зупинку на місці, позначеному дорожнім знаком з додатковою табличкою 7.17 «Інвалід», чим порушено вимоги розмітки 1.30 розділу 34 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). (а.с. 14)
Законність та обгрунтованість вказаної постанови та дій відповідача щодо винесення цієї постанови є предметом спору у цій справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Щодо вимог позивача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".
Пункт 1.30 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак Розпізнавальний знак "Інвалід" «Водій з інвалідністю».
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з оскаржуваної постанови (а.с. 11), остання не містить відомостей про здійснення відеозапису правопорушення та наявність такого відеозапису взагалі, а зазначено лише, що до постанови додаються клопотання, пояснення та повідомлення.
Отже, в силу вище зазначених положень статті 74 КАС України відеозапис з камери поліцейського є недопустимим доказом, а тому колегія суддів до уваги надані відповідачем докази (відеозапис з камери поліцейського) до уваги не приймає.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 524/7184/16-а.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, покладається на відповідача.
Стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскарженої постанови.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 7 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
Отже, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відноситься до компетенції відповідача та є складовою частиною виконання посадовою особою Національної поліції України своїх обов'язків, передбачених законом, а тому вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо складання оскарженої постанови задоволенню не підлягають.
Колегія суддів наголошує, що така вимога адміністративного позову ОСОБА_1 судом першої інстанції розглянута не була, проте це не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення.
Оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про протиправність складеної відносно останнього постанови про накладення адміністративного стягнення, і, як наслідок, закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Хоча позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення залишилась поза увагою суду першої інстанції, враховуючи, що така обставина не впливає на правильність вирішення справи по суті спору, апеляційний суд дійшов висновку рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статями 242, 286, 272, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту лейтенанта поліції Кравченко Олени Дмитрівни залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року у справі № 212/2354/18(2-а/212/93/18) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко