15 липня 2019 року м. Дніпросправа № 202/3112/19 (2-а/202/124/2019)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 червня 2019 року в адміністративній справі №202/3112/19 (головуючий суддя 1-ї інстанції - Мачуський О.М.) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України Авдєєва Олексія Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач 10.05.2019 року звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовом до поліцейського 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України Авдєєва О.М., в якому просила скасувати постанову відповідача серії ЕАВ № 1109736 від 29.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, провадження у справі закрити.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 червня 2019 року позовну заяву задоволено.
Скасовно постанову серії ЕАВ № 1109736 від 29.04.2019 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510 грн..
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП закрито.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Апелянт не заявив суду клопотання про розгляд справи за його участю. Інші учасники справи також не заявили суду клопотання про розгляд справи за їх участю.
З урахуванням викладеного суд вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2019 року інспектором 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Авдєєвим О.М. винесено постанову серії ЕАВ №1109736 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.(а.с.12)
З вищевказаної постанови вбачається, що 29.04.2019 року о 15 год. 13 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo номерний знак НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 118 км/год, чим порушила вимоги п.12 ПДР, швидкість руху вимірювалась TRUCAM LTI 20/20 000749.
Не погодившись з постановою інспектора, позивач оскаржила її до суду.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не доведено правомірність винесення спірної постанови, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості винесення складеної постанови щодо позивача.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Як зазначалось вище, згідно оскаржуваної постанови 29.04.2019 року о 15.13 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo номерний знак НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 118 км/год, чим порушила вимоги п.12 ПДР, швидкість руху вимірювалась TRUCAM LTI 20/20 000749.
Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною першою статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127 1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 роз'яснено положення частини першої статті 276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Таким чином зазначеним рішенням роз'яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122, що передбачають стягнення у вигляді штрафу або штрафних балів, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Як вбачається з матеріалів справи, інспектор Авдєєв О.М. є уповноваженим працівником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції і має спеціальне звання «лейтенант поліції», а тому має повноваження розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, які вчиняються на території м.Дніпро.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з оскаржуваної постанови відповідача, вона не містить відомостей щодо місця вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянт в скарзі посилається на наявність відеозапису правопорушення.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з оскаржуваної постанови (а.с.12), остання не містить відомостей про здійснення відеозапису правопорушення та наявність такого відеозапису взагалі.
Отже, в силу вище зазначених положень статті 74 КАС України відеозапис з камери поліцейського є недопустимим доказом, а тому колегія суддів надані відповідачем докази (відеозапис з камери поліцейського) до уваги не приймає.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, покладається на відповідача.
Таким чином, оскільки встановлених законом доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про протиправність накладення на позивача адміністративного стягнення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч.3 ст.272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 червня 2019 року в адміністративній справі №202/3112/19 залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 червня 2019 року в адміністративній справі №202/3112/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак