09 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9175/18
суддя І інстанції - Кучма К.С.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі №160/9175/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 28 листопада 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні йому пенсії від 23.06.2018 року та визнати бездіяльність відповідача щодо не поновлення його пенсії протиправною;
- зобов'язати відповідача провести поновлення та виплату позивачу пенсії за вислугу років з 07.10.2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
В позові ОСОБА_1 зазначає, що ним була направлена заява до відповідача про поновлення пенсії. Однак, відповідач листом від 23.06.2018 року №13127/03-02/26 повідомив, що виплата пенсії в Україні позивачу не може бути поновлена, оскільки архівна пенсійна справа позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не передавалася.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 23.06.2018 року. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з дня звернення із відповідною заявою, тобто, з 08.06.2018 року, з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. В іншій частині позову - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у поновленні позивачеві виплати пенсії, яка оформлена листом №13127/03-02/26 від 23.06.2018 року є протиправною та такою, що суперечить судовим рішенням Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині строку з якого має бути поновлена пенсія та в частині відмови у задоволені позовних вимог позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить змінити рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що поновлення виплати пенсії позивачу необхідно здійснити із врахуванням строку встановленого ст. ст. 46 та 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, зазначає про те, що після поновлення позивачу виплати пенсії така пенсія повинна виплачуватися з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів щодо проживання позивача на території Дніпропетровської області, а отже відсутні підстави для запиту архівної пенсійної справи позивача.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали вимоги своїх апеляційних скарг з викладених у ній підстав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач через свого представника за довіреністю ОСОБА_2 08.06.2018 року звернувся із заявою за вих.№2824, в якій просив відповідача поновити позивачу пенсію за вислугу років, нарахувавши її розмір згідно із діючим на час відновлення законодавством (а.с.99-101, 41-42).
Проте, листом №13127/03-02/26 від 23.06.2018 року представнику позивача було повідомлено про те, що виплата пенсії в Україні позивачу не може бути поновлена, оскільки архівна пенсійна справа позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не передавалася (а.с.44-45).
Правомірність дій відповідача щодо відмови у поновленні позивачу виплати пенсії починаючи з 07 жовтня 2009 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року за № 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що з дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009, яким визнано неконституційними положення Закону, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії, у нього виникло право на відновлення виплати пенсії за віком.
В свою чергу відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з листа відповідача №13127/03-02/26 від 23.06.2018 року пенсія позивачу була призначена, однак її виплата припинена у зв'язку з фактичним постійним проживанням позивача за межами України - в Ізраїлі (а.с.39).
Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Статтею 34 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 та не відновлення виплати позивачу пенсії, ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак з цього моменту і розпочався відлік строку звернення до суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії позивачу не позбавляє особу необхідності вживати заходи щодо захисту свого права якщо воно порушується.
В свою чергу доводи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив строки встановлені для поновлення пенсії зі строками для звернення до суду є помилковими, оскільки порушене право позивача підлягає поновленню в судовому порядку, а отже до спірних відносин і повинні застосовуватися строки встановлені для звернення до суду за захистом порушеного права.
Слід зазначити й те, що не підлягають застосуванню до спірних відносин положення частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки перерахування пенсій. Положення статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не підлягають застосуванню до спірних відносин, оскільки зазначені приписи встановлюють порядок та строки поновлення виплати пенсії здійсненої за відповідним рішенням територіального органу Пенсійного фонду в той час як поновлення пенсії позивача у спірних відносинах буде здійснено на підставі судового рішення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо необхідності застосування до спірних відносин наслідків пропуску строку звернення до суду встановлених КАС України враховуючи правову позицію викладену в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15) та від 08.06.2016 року (справа № 505/2135/14-а), постанові Верховного суду від 12.03.2019 року (справа №752/10522/16-а).
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 28 листопада 2018 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати звернення до відповідача із заявою про відновлення порушеного права (08 червня 2018 року), то позов підлягає задоволенню від дати звернення до Управління ПФУ з 08 червня 2018 року, а вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року, включно, слід залишити без розгляду.
В задоволенні позову в частині вимог за період з 28 травня 2018 року по 07 червня 2018 року, включно, слід відмовити, оскільки для захисту порушеного права позивачі в цей період не вчинили активних дій щодо звернення до Управління ПФУ, що зумовлює необізнаність суб'єкта владних повноважень щодо необхідності відновлення прав позивача.
Крім того, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про поновлення пенсії з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, оскільки питання розміру виплати пенсії, як і визначення базового місяця та компенсація втрати частини доходів належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування таких сум, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання належних позивачу виплат при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови, якою позов задовольнити частково.
Керуючись: пунктами 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі №160/9175/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії, починаючи 08 червня 2018 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 7 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року, включно, - залишити без розгляду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 11 липня 2019 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова