П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/692/19
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача - Запорожана Д.В.
суддів - Осіпова Ю.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в апеляційному порядку оскаржила рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у вищенаведеній справі.
Від ОСОБА_1 було отримано апеляційну скаргу від 3 червня 2019 року.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року вищенаведену апеляційну скаргу було залишено без руху, у зв'язку з тим, що її було оформлено з порушенням вимог ст. 296 КАС України, а саме п. 4, 6 ч. 2 ст. 296 КАС України.
Так, в апеляційній скарзі не було зазначено повного найменування інших учасників справи, а також обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
У встановлений судом строк, апелянт не усунув вищенаведені недоліки. Не зазначив повного найменування інших учасників справи та не обґрунтував свої вимоги у розумінні п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України.
Так, пунктом 6 ч. 2 ст. 296 КАС України передбачено, що в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Ця норма встановлює підстави, за якими суд апеляційної інстанції може прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відтак суд не може зробити це на власний розсуд.
Варто зазначити, що стосовно підстав апеляційного оскарження, неправильність чи неповнота «дослідження доказів» і «встановлення обставин» у справі та «застосування норм права» вжито сполучники і/та.
Отже, для прийняття апеляційної скарги до розгляду вона повинна містити логічно пов'язані дані про неправильність чи неповноту застосування норм права, встановлення обставин у справі та дослідження доказів.
Або самостійне посилання на неправильність застосування норм права.
Тобто, апелянт повинен чітко вказати конкретну норму права, обставини, що вона встановлює та докази якими зазначені обставини повинні підтверджуватися.
Неправильним застосуванням норм права вважається неправильне тлумачення Закону, або застосування Закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування Закону, який підлягав застосуванню.
При цьому недостатньо лише формально зазначити в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції було неправильно/неповно досліджено докази, встановлено обставини справи чи застосовано норми права.
Тобто, вищенаведені підстави апеляційного оскарження викладаються в апеляційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку, обставинами, що були встановлені судом та на підставі яких доказів.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом першої інстанції було неправильно застосовано, які саме обставини наведеної норми права було неправильно встановлено, та які саме докази було неправильно чи неповно досліджено, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, встановленні обставин чи дослідженні доказів та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, встановлюватися обставини чи досліджуватися докази у справі.
Вищенаведених вимог, у даній справі апелянт не дотримався.
Так, в апеляційній скарзі від 3 червня 2019 року (первинній), апелянт просто перелічив норми різних сфер законодавства; навів обставини стосунків з податковим органом; абстрактно зазначив, що суд першої інстанції не встановив усі обставини та не дослідив усі докази без будь-якого наведення в чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів, встановлення обставин чи застосуванні норм права.
Таке викладення "доводів" не дає можливості суду апеляційної інстанції перевірити правильність дослідження доказів, встановлення обставин справи чи застосування норм права саме в межах доводів апеляційної скарги.
Тобто, апеляційна скарга не містить підстав апеляційного оскарження, що є обов'язковим для такого виду документів.
Уточнену апеляційну скаргу апелянт не надав. Обмежився лише копіюванням старої скарги від 3 червня 2019 року.
Частиною 2 ст. 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, з урахуванням вищенаведених імперативних вимог Закону дана апеляційна скарга підлягає поверненню.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом зокрема в ухвалах від 10 липня 2019 року у справі №905/2142/12, від 08 липня 2019 року у справі №120/883/19-а, від 25 липня 2018 року у справі № 520/6958/16-а, від 17 серпня 2018 року у справі № 810/2180/18 та від 13 травня 2019 року у справі № 640/440/19.
Керуючись ст. ст. 121, 169, 298, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року - повернути апелянту.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Д.В. Запорожан
Судді: Ю.В. Осіпов
Т.М. Танасогло