Провадження № 2/641/1395/2019 Справа № 641/3265/19
15 липня 2019 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді- Чайка І.В.,
за участю секретаря - Дрокіної С.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/3265/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру частки померлого у праві спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивач звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення розміру частки померлого у праві спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що його батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.06.1977 року. В період їх шлюбу мати позивача - ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Під час оформлення договору купівлі- продажу вищевказаної квартири, мати позивача отримала від свого чоловіка та який є батьком позивача письмову згоду на укладення цього правочину. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати й його матір - ОСОБА_4 . Після смерті батька позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті та було заведено спадкову справу. Однак, в подальшому нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадщини після смерті батька, оскільки правовстановлюючого документу щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , померлому ОСОБА_3 не видавалось та державна реєстрація стосовно цього майна на померлого не проводилась.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.05.2019 року відкрито провадження по вищевказаній справі та справу призначено розгляду в порядку загального позовоного провадження.
Позивачем до суду подана заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачем до суду подана заява про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що проти задоволення не заперечує.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.
Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.
В судовому засіданні встановлено, що батьками позивача - ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача ( а.с. 6)
Батьки позивача перебували в зареєстрованому шлюбі з 24.06.1977 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. ( а.с.6)
В період шлюбу, матір'ю позивача ОСОБА_4 була придбана квартира у будинку готельного типу АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою копією договору купівлі - продажу квартири від 15.08.2006 року, а також копією Витягу з державного реєстру правочинів. ( а.с. 7-8)
Згідно нотаріально посвідченої заяви, батько позивача - ОСОБА_3 надав письмову згоду відповідно до ст.65 СК України своїй дружині - ОСОБА_5 на придбання за спільні кошти вищевказаної квартири. ( а.с.10)
Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. ( а.с. 8 зворот).
Згідно свідоцтва про смерть від 19.07.2014 р., ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . ( а.с. 11)
Після смерті батька, позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті та було заведено спадкову справу № 970/2014, що підтверджується наданими суду матеріалами спадкової справи .
Мати позивача - ОСОБА_4 , відмовилась від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка - ОСОБА_1 на користь сина - ОСОБА_3 , тобто позивача по справі.
Постановою державного нотаріуса від 26.03.2019 року позивачу було відмовлено в оформленні спадщини після смерті батька, оскільки правовстановлюючого документу щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , померлому ОСОБА_3 не видавалось та державна реєстрація стосовно цього майна на померлого не проводилась. ( а.с.14)
Крім того, в матеріалах спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 мається нотаріальна посвідчена заява ОСОБА_6 , який зазначив , що він є сином померлого ОСОБА_3 та спадщину після смерті останнього не приймав та не претендує на неї.
Документи, які б свідчили, що ОСОБА_6 є сином померлого ОСОБА_3 суду не надані.
Згідно свідоцтва про смерть від 28.10.2017 р., ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 . ( а.с. 12)
Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені в частині третій статті 368 Цивільного кодексу України та в частинах першій і другій статті 60 Сімейного кодексу України: майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З наведеного випливає, що приписами статті 60 СК України закріплюється презумпція спільної сумісної власності подружжя, підставами набуття якої є юридично визначений факт шлюбних відносин.
Спірна квартира була придбана батьками позивача у період офіційного шлюбу, з метою спільного проживання сім'ї.
Отже, спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, батьків позивача.
За правилами частин перших статей 68 і 69 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Статтею 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна котре є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Ч.3 ст. 1268 ЦК України, встановлено що, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, та встановивши що квартира у будинку готельного типу АДРЕСА_1 , була придбана батьками позивача під час сумісного шлюбу, суд відповідно до СК України приходить до висновку, що спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , є частка спірної квартири, що складає 1/ 2 частину.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири у будинку готельного типу АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законними та обгрунтованими.
Щодо вимог про визначення частки за померлим ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя суд зазначає наступне.
Як визначено ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
З моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 припинилась і його цивільна правоздатність, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визначення 1/2 частки спірної квартири у спільній сумісній власності подружжя за померлим ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України суд , -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири у будинку готельного типу АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони та учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя: І. В. Чайка