Справа № 638/10340/19
Провадження № 2/638/3873/19
15 липня 2019 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Семіряд І.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Ч.1 ст. 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
У супереч зазначеній нормі закону позивачем не викладено свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Позивачем не вказано повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Згідно з п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Позивачем не зазначено чому обрано саме такий спосіб захисту як забезпечення стягнення з відповідача зареєстрованої судом України суми позову, адже обраний позивачем спосіб захисту, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Приписами п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Але позивачем замість викладу обставин, яким він обґрунтовує свої вимоги вказано: «В соотвествии с Законом».
Також позивачем, у супереч п.6,7,8,9,10 ч.3 ст. 175 ЦПК України не вказані відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з ч.1 ст. 177 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.
Ч.4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ставок судового збору (ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір») за подання до суду позовної заяви майнового характеру, поданою фізичною особою справляється судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет на 2019» прожитковий мінімум на працездатну особу з 1 січня 2019 року становить 1921 грн.
Тобто, позивачем повинно бути сплачено судовий збір у розмірі не менше 768,40 грн (1921,00*0,4) та не більше 9605 грн (1921*5).
Окрім того, ст. 10 Конституції України, ст. 6 ЗУ «Про засади державної мовної політики» визначено, що державною мовою України є українська мова.
Приписами ст. 9 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Згідно ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про засади державної мовної політики» сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив: «... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.
З огляду на викладене, заявнику необхідно подати до суду позовну заяву, викладену державною мовою, а у разі неможливості її викладення заявником державною мовою, то тією мовою, якою він володіє з перекладом на державну мову.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №638/17598/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст.175, 185 ЦПК України , суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД