12 липня 2019 року Справа № 280/2221/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-113/11 за період з 19 травня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 16 квітня 2019 року;
- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійною фонду України м. Запоріжжя здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-113/11 за період з 19 травня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 16 квітня 2019 року.
Ухвалою суду від 14 травня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 19 червня 2019 року.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач починаючи з 19 травня 2010 року не в повному обсязі отримував свою пенсію, що встановлено судовими рішеннями національних судів, отже має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати. Вказує, що належні ОСОБА_1 ще з 2010 року кошти у сумі 52126,8 грн. позивач отримав лише 16 квітня 2019 року, проте на письмову заяву про здійснення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії - відповідач відмовив.
ОСОБА_1 просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№23146 від 05 червня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що на виконання судових рішень управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено нарахування основної та додаткової пенсії за період з 19 травня 2010 року по 22 липня 2011 року. Проте вказує, що виплата сум державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, що перевищують їх розміри, обчислені відповідно до чинного законодавства, може здійснюватися у разі надходження відповідних коштів Державного бюджету України. Відповідач вказує, що у липні 2016 року сума, яка нарахована згідно з судовими рішеннями - 52126,80 грн., - була передана для виплати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних асигнувань, тому відповідач зазначає, що не володіє інформацією щодо виплати вказаної суми. Вважає, що у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.
Представник Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У відповідності до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно статей 257, 262 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого статтею 258 КАС України.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року по справі №2а-113/11, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року, визнано неправомірними дії УПФУ щодо виплати позивачу пенсії у розмірі, меншому ніж передбачено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язано УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 19 травня 2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У вказаних судових рішеннях судами встановлено, що ОСОБА_1 віднесена до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та їй встановлена інвалідність ІІ групи безстроково, та позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за шкоду, заподіяну здоров'ю.
05 грудня 2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист у справі №2а-113/11 на виконання постанови суду від 10 лютого 2011 року.
Постановою від 26 червня 2014 року у виконавчому провадженні №42012398 виконавчий лист №2а-113/11, виданий 05 грудня 2013 року, повернуто стягувачу.
Відповідач листом від 10 січня 2014 року №173/М-9 повідомив позивача про перерахування пенсії ОСОБА_1 відповідно до вищевказаних судових рішень.
Згідно Довідки відповідача про нараховані та фактично виплачені кошти ОСОБА_1 за період з 19 травня 2010 року по 23 липня 2011 року та відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року по справі №2а-113/11, позивачу всього до виплати нараховано 52126,80 грн.
Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , суму 52126,80 грн. перераховано на рахунок позивача 16 квітня 2019 року.
ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 17 квітня 2019 року, у якій просила здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-113/11 за період з 19 травня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 16 квітня 2019 року.
Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя листом від 06 травня 2019 року №300/М-9 відмовило у задоволенні заяви.
ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, звернулась до суду із цим позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічну позицію у справах цієї категорії викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17) та від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), а також від 14 травня 2019 року (справа №804/2994/18, адміністративне провадження №К/9901/61950/18).
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись на виконання судового рішення за період з 2010 по квітень 2019 року (сторонами не заперечувалось).
Несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Суд звертає увагу, що виплата коштів позивачу здійснена Пенсійним органом за період з 2010 по квітень 2019 року та зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. Тобто, належні позивачу з 2010 року кошти виплачені останньому лише в квітні 2019 року.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
Отже посилання відповідача на те, що виплата сум державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, що перевищують їх розміри, обчислені відповідно до чинного законодавства, може здійснюватися у разі надходження відповідних коштів Державного бюджету України - є безпідставними.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що у липні 2016 року сума, яка нарахована згідно з судовими рішеннями - 52126,80 грн., - була передана для виплати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних асигнувань, тому відповідач не володіє інформацією щодо виплати вказаної суми, - оскільки судовим рішенням саме відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 19 травня 2010 року по 22 липня 2011 року, отже суд дійшов висновку, що саме відповідач відповідальний за своєчасність виплати позивачу пенсії у сумі 52126,80 грн.
Таким чином суд дійшов висновку, що дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-113/11 за період з 19 травня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 16 квітня 2019 року - є протиправними, отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-113/11 за період з 19 травня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 16 квітня 2019 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1статті 2 КАС України).
За приписами частини 2статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із системного аналізу вищезазначеного, з урахуванням з'ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-113/11 за період з 19 травня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 16 квітня 2019 року.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійною фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-113/11 за період з 19 травня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 16 квітня 2019 року.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 липня 2019 року.
Суддя Д.В. Татаринов