Справа № 500/906/19
09 липня 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баб'юка П.М.
за участю:
секретаря судового засідання Косюк О.П.
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Васильчук І.Б., Неділенько В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом до Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000484/2 від 21.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00279.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України транспортного засобу легкового автомобіля VOLVO XC60, до Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України уповноваженим представником подано електронну митну декларацію від 19.02.2019 №UA403010/2019/004358, в якій визначено митну вартість у сумі 12300 EUR (євро).
Проте, 21.02.2019 відповідач прийняв спірне рішення №UA403000/2019/000484/2, яким визначив митну вартість товару за резервним методом у сумі 17050 EUR (євро) з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана, оскільки не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні.
Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів. Відтак, вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 відкрито провадження в даній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідача на адресу суду 06.05.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову повністю (аркуші справи 18-22). Мотивував тим, що для митного оформлення транспортного засобу декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість транспортного засобу, тому митна декларація не могла бути оформлена за основним методом - за ціною договору.
Ухвалою суду від 15.05.2019 задоволено клопотання представника позивача та ухвалено викликати в судове засідання для надання роз'яснень і консультацій як спеціаліста ОСОБА_3 .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24 січня 2019 року ОСОБА_2 придбав автомобіль марки VOLVO XC60, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 (далі - автомобіль), що підтверджується рахунком - фактурою №12-19 від 24.01.2019 (аркуші справи 8, 56-57). Згідно із зазначеним рахунком вартість придбаного позивачем автомобіля становила 12300,00 EUR (євро), які той оплатив готівкою компанії Euroautomobile Dogan, що здійснювала продаж авто. Відповідно до рахунку-фактури пробіг автомобіля на день покупки становив 177,911 тис.км., податок на додану вартість - 0,00 EUR (євро).
19 лютого 2019 року уповноваженою особою позивача - агентом з митного оформлення ОСОБА_4 було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UА403010/2019/004358 (аркуш справи 29).
Згідно з графою 31 митної декларації до митного оформлення заявлений автомобіль легковий, який був у користуванні; марки VOLVO XC60; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; колір сірий; тип двигуна дизельний; номер двигуна не визначено; робочий об'єм 2400 см 3; потужність 133 кВт; календарний рік виготовлення: 2014; модельний рік виготовлення 2015; колісна формула 4x4; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; торгівельна марка VOLVO; виробник VOLVO САR CORPORATION - Швеція / SЕ.
Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 12300 євро, в графі 45 "коригування" вказано 378793 гривень, в графі 23 "курс валюти" - 30,79620300 гривень.
Відповідно до графи 8 митної декларації одержувачем вантажу є ОСОБА_2 .
Як вбачається із інформації, яка міститься в картці відмови та в графі 44 митної декларації до митного оформлення були подані наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) № 12/19 від 24.01.2019;
- декларація про походження товару НОМЕР_4 від 12.11.2014;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2019/05536 від 01.02.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 12.11.2014;
- договір про надання послуг митного брокера № 598 від 25.01.2019;
- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні МС205370 від 27.11.1997;
- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_2 від 01.11.2017.
Разом із тим, 20.02.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме, уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: «У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, щомістять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (аркуш справи 25).
У відповідь уповноваженою особою декларанта 21.02.2019 надіслано електронним листом повідомлення наступного змісту: «Додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме, банківських платіжних документів, інших платіжних та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити надати протягом 10 днів не можу» (аркуш справи 26).
Відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000484/2 від 21.02.2019 (аркуш справи 10), яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 17050 EUR (євро).
В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для транспортних витрат - рахунків про транспортні витрати, для страхування - страхових документів. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківський платіжний документ, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортних документів, страхові документи та додаткових документів відповідно до ч. З ст. 53 МКУ - копію експортної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу згідно schwackenet.de на рівні 17050 EUR (євро).
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00279 (аркуш справи 11).
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогами визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Тобто, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд зазначає, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Зокрема, як вбачається із інформації, яка міститься в картці відмови та в графі 44 митної декларації до митного оформлення були подані рахунок-фактура; декларація про походження товару; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; договір про надання послуг митного брокера; паспорт громадянина України та паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України.
Суд зауважує, що банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. У зв'язку з цим, суд зазначає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Його неподання декларантом з об'єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, представником позивача в судовому засіданні повідомлено, що кошти в сумі 12300,00 EUR (євро) були сплачені позивачем готівкою, що також підтверджується рахунком-фактурою, інших платіжних документів, які б підтверджували сплату зазначених коштів, крім рахунку, не існує.
Ненадання додаткових документів, в тому числі і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
В той же час, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами.
Суд зауважує на тому, що основним джерелом інформації про вартість товару є рахунок №12/19 від 24.01.2019.
Суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17: «з приводу посилання відповідача на ненадання (декларантом) банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об'єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.».
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку від 24.01.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 12300,00 EUR (євро) та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб.
Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Натомість, згідно з спірним рішенням, за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів з підстав того, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 17050,00 EUR (євро).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Відтак, відповідач не довів наявності розбіжностей у вказаних документах, поданих позивачем, які зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль.
Отже, є безпідставними доводи відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме, підтверджуючих сплату коштів за транспортний засіб згідно заявленої митної вартості.
Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом - ціною договору.
Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet 17050,00 EUR (євро).
В судовому засіданні судом заслухано як спеціаліста ОСОБА_3 , який відповідно до свідоцтва №304 є судовим експертом з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 - визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу.
Зокрема, ОСОБА_3 пояснив, що відповідачем проведено оцінювання автомобіля в ресурсі системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet відповідно до якої продажна вартість аналогічного автомобіля становить 14350,00 EUR (євро) з ПДВ, однак, відповідачем взято до уваги вартість пропозиції продажу такого автомобіля в сумі 17050,00 EUR (євро) з ПДВ. Зазначена інформація підтверджується оцінкою вживаних автомобілів Schwacke від 21.02.2019 (аркуші справи 48-51).
На думку спеціаліста, це пов'язано з некоректним перекладом оцінки вживаних автомобілів здійсненої в системі Schwacke. Зокрема, графа "Вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" означає вартість пропозиції продажу такого автомобіля. Натомість, вартість, за яку фактично продали такий автомобіль зазначена в графі "Вартість покупки (Schwacke) з ПДВ".
Таким чином, відповідачем при коригуванні вартості транспортного засобу не взято до уваги продажну ціну аналогічного автомобіля, а лише ціну пропозиції продажу останнього.
Також, відповідачем для визначення вартості в інтернет ресурсі вказано нормативний пробіг автомобіля 148750 км, проте, якщо враховувати реальний пробіг 177911 км, який зазначено на одометрі автомобіля та в рахунку-фактурі, то вартість такого автомобіля була б значено нижчою.
Відповідач не надав доказів неможливості розрахунку митної вартості автомобіля з врахуванням пробігу автомобіля вказаного на одометрі чи у рахунку-фактурі.
Крім цього, відповідно до оцінки вживаних автомобілів Schwacke від 21.02.2019 (аркуші справи 48-51) у вартість продажу в сумі 17050,00 EUR (євро) включено ПДВ, натомість, як випливає із рахунку від 24.01.2019 позивачем фактично сплачено кошти в сумі 12300,00 EUR (євро) з сумою ПДВ - 0,00 EUR (євро).
При застосуванні при визначенні митної вартості товару резервного методу з ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet відповідачем не взято до уваги вказані обставини та не надано їм належної оцінки.
Суд зазначає, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.
Отже, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного за ціною договору.
Крім того, органом доходів і зборів не наведено достатніх підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності.
У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливлює застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв'язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.
Відповідачем аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який також застосовано без достатніх на те підстав, та без належної оцінки наявних документів.
Суд вважає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару), відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Частиною 7 статті 54 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Проаналізувавши наведені норми митного законодавства, суд дійшов висновку, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Враховуючи надані позивачем документи для підтвердження митної вартості товару, суд вважає їх достатніми, такими, які містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, при цьому такі документи не містять розбіжностей, вказаних відповідачем, а тому суд вважає, що митним органом не доведено факту невірного визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Враховуючи викладене, суд вважає рішення Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000484/2 від 21.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00279 протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_3 ) до Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46020, ЄДРПОУ / ІПН: 39429537) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000484/2 від 21.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00279.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 липня 2019 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.