Справа № 500/1007/19
08 липня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ковалівська Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування вимоги, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування вимоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем помилково було подано звіт за формою № Д5 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Формою звіту № Д5 не передбачено подання уточнюючого звіту (скасовуючого). Тому, 17 квітня 2019 року ОСОБА_2 отримано вимогу Теребовлянського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області про стягнення 8860,81 грн., збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач не згідна із вимогою відповідача про сплату боргу, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 02.05.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
22 травня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 29 травня 2019 о 12:00 год.
Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 27.05.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
29.05.2019 ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 10.06.2019 о 12:15 год., у зв'язку із неявкою представника відповідача.
03 червня 2019 року представником відповідача подано додаткові письмові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 10.06.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 08.07.2019 о 10:00 год., у зв'язку із заміною неналежного відповідача Теребовлянське управління ГУ ДФС у Тернопільській області на належного ГУ ДФС у Тернопільській області та для підготовки до надання нових пояснень по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на відзив на адміністративний позов та додаткові пояснення. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
У позивача борг виник в сумі 8 860,81 грн., у зв'язку з тим, що не сплачено суму самостійно нарахованого платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сумі нарахованого єдиного внеску. Згідно поданого звіту платником нараховано самостійно 9 828,72 грн. єдиного внеску, а враховуючи переплату в сумі 967, 91 грн., сплаті підлягає 8 860,81 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п.3 розділу VI Інструкції №449).
Крім того, згідно ч.2. ст.25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею, однак даний обов'язок позивач не виконав.
З метою сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, керуючись ст.44 КАС України, ГУ ДФС у Тернопільській області подало додаткові письмові пояснення. Оскільки, позивач є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування (підтверджується даними ІС „Податковий блок" ДФС України), єдиний внесок їй нараховується згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, будучи страхувальником, позивач є відповідальною за правильність та достовірність заповнення поданого нею Звіту. Враховуючи вище викладене відповідач просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши в судовому засіданні думку сторін, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до реєстраційних даних ІС „Податковий блок" ДФС України на податковому обліку ОСОБА_2 перебуває з 06.04.2012 року як фізична особа-підприємець, а з 04.04.2012 року ОСОБА_2 взята на облік як платник ЄСВ, про що свідчать дані Реєстру страхувальників ДФС України.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні будь-які дані про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
У зв'язку із захворюванням позивач ще три роки тому стала інвалідом 3 групи загального захворювання і отримує пенсію по інвалідності. Зазначене повністю підтверджується довідкою МСЕК та копією пенсійного посвідчення. ОСОБА_2 своєчасно та в повному обсязі сплачує всі обов'язкові платежі та подає відповідні звіти.
Так, ОСОБА_2 помилково було подано звіт за формою № Д5 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Формою звіту № Д5 не передбачено подання уточнюючого звіту (скасовуючого). Тому, 17 квітня 2019 року ОСОБА_2 отримано вимогу Теребовлянського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області про стягнення 8860,81 грн., збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Помилкове подання позивачем, яка не є платником ЄСВ звіту за формою № Д5 не може бути підставою для прийняття спірної вимоги, оскільки в подальшому позивачка усно звернулась до податкового органу і просила не брати вказаний звіт до уваги, однак їй в цьому відмовили, посилаючись на те, що для вирішення вказаного питання слід звернутись до суду.
Відповідно до ст.4 п.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач не є платником зазначеного обов'язкового платежу так як є пенсіонером по інвалідності.
Також відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 як особа з інвалідністю та отримує відповідно до закону соціальну допомогу, звіт за формою № Д5 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не повинна подавати.
Як видно з матеріалів справи, у вимогах про сплату боргу відсутнє рішення відповідного органу про стягнення зазначених сум, а тому позивач оскаржила саму вимогу про сплату боргу.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ.)
Відповідно до п.2 ст.1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виключно Законом №2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 статті 2).
Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч.1 ст. 12 Закону №2464-VІ).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 «Про Державну фіскальну службу України» (далі - постанова №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.
В статтях 9, 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлений повний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, і в цьому переліку немає єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, сфера дії ПК України не поширюється на єдиний внесок. Тобто на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, поширюється тільки дія Закону №2464-VІ.
Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пп.3 п.1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
Відповідно до п.5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VI. Даним Законом доповнено статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частиною четвертою такого змісту: « 4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
03 жовтня 2017 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема до частини 4 статті4, яка викладена в наступній редакції: "4. Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу".
Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає визначення поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058, а саме досягнення віку за наявності страхового стажу тривалістю зазначеної у частинах першій - п'ятій статті 26 Закону № 1058.
Крім цього, законодавством передбачено призначення пенсій за віком раніше встановленого статтею 26 Закону № 1058 віку. Це пенсії за віком на пільгових умовах, дострокові пенсії за віком та пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Отже, звільнятимуться від сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени фермерського господарства, які: є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги.
З системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску не залежить від виду отримуваної пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою - підприємцем пенсійного віку.
Таким чином, фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Як вже зазначалось судом, ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, пенсіонером по інвалідності, а тому на неї поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску.
Таким чином, з наведеного слідує, що у відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області були відсутні підстави нарахування позивачу єдиного внеску згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки на позивача розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати такого внеску.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що податковим органом протиправно винесено ОСОБА_2 податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 № Ф-2706 без урахування всіх обставин даної справи.
Згідно статті ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-2706 від 15 березня 2019 року визнати незаконною і скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 липня 2019 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.