25 червня 2019 р. Справа № 480/889/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бонадренко Л.В.,
представника позивача - адвоката Дерези М.Е.,
представника відповідача - Лисиці Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
В березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що згідно постанови № СМ 259/1626/АВ/ТД-ФС від 15.02.2019 уповноваженими особами Управління Держпраці у Сумській області на позивача накладено штраф у розмірі 125190, 00 грн. на підставі акту інспекційного відвідування від 24.01.2019.
В акті зазначено про порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП, а саме за фактичним місцем господарської діяльності позивача встановлено факт використання найманої праці без належного оформлення, а саме зроблений висновок про допуск позивачем до виконання робіт без оформлення трудового договору працівника ОСОБА_2 , за місцем здійснення господарської діяльності позивача по АДРЕСА_1 .
Позивач просить визнати протиправною і скасувати постанову, зазначаючи, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинами справи, оскільки між ним та вказаною фізичною особою відсутні трудові відносини, за адресою: АДРЕСА_1 Суми позивач господарської діяльності не здійснює.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що під час інспекційного відвідування встановлено, що фактично між позивачем і працівником ОСОБА_2 , на момент проведення інспекційного відвідування існували трудові відносини, які не оформлені відповідно до законодавства про працю. На момент інспекційного відвідування вказана особа виконували роботи зі складання речей.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 23.01.2019 по 24.01.2019 посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області здійснене інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин.
За наслідками перевірки відповідачем складений акт № СМ 259/1626/АВ від 24.01.2019, в якому зроблений висновок про допуск позивачем до виконання робіт без оформлення трудового договору ОСОБА_2 ( а.с.47-50), що зафіксовано відеозаписом інспекційного відвідування, здійсненого на особистий мобільний телефон інспектора.
15 лютого 2019 відповідачем винесено постанову №СМ 259/1626/АВ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 125190,00 грн. ( а.с. 11-13)
На думку суду постанова Управління Держпраці у Сумській області є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на таке.
Так, відповідальність за порушення законодавства про працю передбачена ст.. 265 Кодексу законів про працю України, зокрема підставою для притягнення до відповідальності відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до ч.3 ст.24 Кодексу працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, для притягнення позивача до відповідальності необхідно встановити дві обставини, а саме, існування між сторонами трудових відносин та відсутність передбаченого законом оформлення цих відносин.
Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що висновки контролюючого органу про допуск позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору, викладені у акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та не доведені відповідачем належними і допустимими доказами.
Так, судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 господарської діяльності не здійснює, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку ( а.с.23). Натомність за вказаною адресою здійснює господарську діяльність інший суб'єкт господарської діяльності, з яким ОСОБА_2 уклала цивільно-правовий договір на виконання певних робіт ( а.с.24, 25). Також, сама ОСОБА_2 надала пояснення, в яких заперечила існування трудових відносин між нею та позивачем ( а.с.28). Зазначені матеріали були надані позивачем разом із запереченнями на акт перевірки, проте, при винесенні постанови не було взяті до уваги, водночас мотиви їх відхилення при прийнятті рішення не наведені.
Також суд не може взяти до уваги наданий відповідачем електронний диск, на якому зафіксований хід інспекційного відвідування, з огляду на таке.
В розумінні частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України електронний диск з відеозаписом, наданий відповідачем є електронним доказом.
Відповідно до частин 2-5 вказаної статті електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд критично оцінює посилання відповідача на дані відеозапису як доказ, яким зафіксовано події інспекційного відвідування щодо працевлаштування осіб, зазначених у акті, у позивача, оскільки ні інформації про наявність у відповідача чи іншої особи оригіналу електронного доказу, а ні самого оригіналу вказаного електронного доказу для огляду в судовому засіданні відповідачем не надано, а його копія не засвідчена у встановленому законом порядку.
Враховуючи наведене, наданий суду представником відповідача диск із відеозаписом подій, пов'язаних із проведенням інспекційного відвідування, суд не бере до уваги в якості доказів.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до п. 22 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 ( який був чинний на момент інспекційного відвідування), матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Зі змісту акта інспекційного відвідування (а.с. 14-18) вбачається, що процес відвідування зафіксовано засобами відеотехніки, проте акт не містить відмітки про долучення таких матеріалів до акта, що свідчить про їх відсутність та недопустимість наданого суду електронного диску як доказу.
Інших доказів допущення до роботи без укладання трудового договору осіб, зазначених у акті, відповідачем не надано.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, у ході проведення перевірки відповідачем не зібрано достатніх доказів, які б давали можливість об'єктивно встановити факт порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України, а тому підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства відсутні.
На підставі ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області 1251,91 грн. в рахунок повернення судового збору ( а.с.4)
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Управління Держпраці у Сумській області ( код ЄДРПОУ 39857622, вул.Горького,28-Б, м.Суми 40000) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 15 лютого 2019 року № СМ 259/1626/АВ/ТД-ФС про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125190 ( сто двадцять п"ять тисяч сто дев"яносто) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1251,00грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 05 липня 2019 року.
Суддя Л.М. Опімах