15 липня 2019 р. Справа № 480/1910/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 07.11.2018 р. вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області (за межами населених пунктів). Оскільки відповідачем не було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою чи вмотивованої відмови у його наданні позивач 19.12.2018 р. набула право на розроблення проекту землеустрою відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
На підставі договору від 19.12.2018 р. № 97/18 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області. Експерт державної експертизи надав висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.03.2019 р. № 3913/82-19, відповідно до якого погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу. Висновок про погодження проекту судом не скасований та є чинним.
25.04.2019 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність, однак в порушення встановленого строку розгляду такої заяви станом на 23.05.2019 р. відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області нею не отримано. Зазначає, що Земельним кодексом України не передбачено підстав для відмови в затвердженні погодженого проекту землеустрою. У даному випадку передбачено лише обов'язок відповідача затвердити проект, натомість відповідач навіть не надав відповіді на заяву про затвердження проекту землеустрою. Вважає, що ухиляючись від розгляду по суті поданого клопотання, відповідач допускає протиправну бездіяльність, чим порушує її права та законні інтереси в питанні одержання у власність земельної ділянки. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідь на заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області (за межами населених пунктів), була надана позивачці у встановленому порядку та строки, а саме листом від 07.12.2018 р. № Ю--13959-5516/21-18 позивача повідомлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області проводиться робота по першочерговому забезпеченню земельними ділянками військовослужбовців, які беруть участь у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України. При цьому, земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, доданих до звернення, буде включена в перелік земельних ділянок, зарезервованих для подальшої передачі позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства. Крім того, на заяву про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність також була надана відповідь, а саме листом від 10.05.2019 р. № Ю--6438-3047/21-19 заявницю повідомлено, що в даному випадку неможливо застосувати принцип "мовчазної" відмови, передбаченої абзацом 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, оскільки за результатами звернення позивача було прийняте відповідне рішення та надане їй. Разом з тим, під час розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою було встановлено, що позивач не отримувала дозволу на розроблення проекту землеустрою у встановленому порядку. Крім того, у поданих до розгляду документах відсутній Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім заповітів) відповідно до ст. 38 Закону України "Про державний земельний кадастр". Таким чином, з огляду на те, що позивачем не було отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, Головним управлінням було відмовлено в задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га за рахунок земель державної власності, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області.
Крім того, позивач звернулася до суду з вимогою зобов'язати відповідача примусово затвердити проект землеустрою, що є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження). Просив у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07.11.2018 р. позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с.18-19).
Не отримавши дозвіл на розроблення документації із землеустрою чи вмотивованої відмови у його наданні, позивач, вважаючи, що 19.12.2018 р. набула право на розроблення проекту землеустрою відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомила відповідача (а.с.17,23).
На підставі договору від 19.12.2018 р. № 97/18 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області. Експерт державної експертизи надав висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.03.2019 р. № 3913/82-19, відповідно до якого погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу. Висновок про погодження проекту судом не скасований та є чинним (а.с.10-15,21-22,44).
25.04.2019 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність (а.с.48), однак станом на 23.05.2019 р. відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області нею не отримано.
Суд вважає бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо розгляду по суті клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч. 5 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, не отримавши дозвіл на розроблення документації із землеустрою чи вмотивованої відмови у його наданні за відповідною заявою, позивач відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України набула право на розроблення проекту землеустрою та замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомила відповідача (а.с.17,23).
У розробленому проекті землеустрою присутній висновок експерта державної експертизи, відповідно до якого погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу (а.с.44). Висновок про погодження проекту судом не скасований та є чинним.
Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Підстав для відмови у затвердженні належним чином погодженого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, не надавши відповідь на звернення ОСОБА_1 , не дотримався вимог Земельного кодексу України, така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується зауваження відповідача про втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що позивачем в позовній заяві не заявлено вимогу про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави надавати правову оцінку такій вимозі.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 768,40 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Буринським РВ УМВС України в Сумській області 17.11.2001 р.) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021 м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах