15 липня 2019 р. Справа № 160/6455/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
10.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить:
- зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2006, виданої ОСОБА_3 за №85, предмет обтяження - все майно;
- зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна, що належить, ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2006, виданої ОСОБА_3 за №85, предмет обтяження - все майно;
- зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області вчинити дії щодо припинення реєстрації обтяжень на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2006, виданої ОСОБА_3 за №85.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб'єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Так, позивачем у позові зазначено про порушення її цивільного права як спадкоємця земельної ділянки - вільно розпоряджатися належним її на праві приватної власності об'єктом нерухомого майна.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що спір має приватноправовий характер.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в поряду, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З урахуванням наведеного, змісту і суті позовних вимог позивачів, суд дійшов висновку, що даний позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.
З урахуванням наведеного, змісту і суті позовних вимог, суд дійшов висновку, що даний позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 19, 159, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали разом надіслати позивачу за зазначеною у позові адресою.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець