справа№1.380.2019.002758
15 липня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник - ОСОБА_1
відповідача: Пиць А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач - ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Пиць А.А. про відкриття виконавчого провадження ВП № 58908263.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.04.2019 року позивач ознайомилася із матеріалами виконавчого провадження ВП № 58908263, відкритого за заявою стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Вважає, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження, оскільки виконавчий напис нотаріуса був вчинений 30.07.2014 р. Нотаріусом на виконавчому написі було зазначено що, виконавчий напис має бути пред'явлений до примусового виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня вчинення.
Позивач стверджує, що, з огляду на зворотній бік виконавчого напису, він пред'являвся до Залізничного ВДВС ЛМУЮ чотири рази та повертався без виконання у відповідності до вимог п.9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р № 606-ХІV (втратив чинність з 05.01.2017 р.).
Позивач зазначила, що станом на сьогодні діє Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ. За приписами ч.1 ст.12 цього Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Покликається на ст.91 Закону України «Про нотаріат», якою визначено, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.
З огляду на матеріали виконавчого провадження, в т.ч. враховуючи кількаразове звернення до Залізничного ВДВС ЛМУЮ протягом 2014-2017 років, стягувач пропустив строки для пред'явлення виконавчого напису до примусового виконання. При цьому, за отриманням судового рішення про поновлення таких строків стягувач не звертався.
Позивач вважає, що Закон України «Про нотаріат» є спеціальним законом по відношенню до Закону України «Про виконавче провадження», а тому відкриттям виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса від 30.07.2014 року відповідачем були порушені права позивача, і такі дії приватного виконавця є протиправними та суперечать чинному законодавству.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити.
Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що 15.04.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома.
Щодо пропуску строку пред'явлення до виконання, відповідач зазначив, що згідно відмітки на виконавчому написі №2925 виданого 30.07.2014 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Боднар І.М. 30.06.2017 р. у відповідності до вимог п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем завершено виконавче провадження.
Відповідач покликався на ч.5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та вказав, що строк пред'явлення виконавчого напису №2925 виданого 30.07.2014 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Боднар І.М. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» необхідно обчислювати саме з 30.06.2017 р.
На думку відповідача, спеціальним законом, який визначає порядок і спосіб виконання рішення суду є Закон України «Про виконавче провадження» і строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три роки.
Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 27 червня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
15.04.2019 року за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58908263 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 30.07.2014 р. №2925, якою передбачалося звернути стягнення на майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №58908263 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Пунктом 3 ч. 1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріуса.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номер рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню або предмети, які потребують витребування, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем або державного мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Як слідує зі змісту виконавчого напису, такий вчинено 30 липня 2014 року, він набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення.
В той же час, посилання позивача на ту обставину, що виконавчий напис був пред'явлений із порушенням строку, який передбачений ст. 91 Закону України «Про нотаріат» суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, ст. 90 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. №3425-XII передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.
Аналогічний строк звернення до примусового виконання виконавчого напису був закріплений і в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р № 606-ХІV (втратив чинність з 05.01.2017 р).
Проте, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Виходячи з аналізу вказаних норм, а також те, що Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII прийнятий пізніше ніж Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII суд зазначає, що у даному випадку підлягає застосуванню саме норма Закону України «Про виконавче провадження».
Тому суд враховує вимоги статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», в якій закріплено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Отже, дії спеціального закону під час пред'явлення виконавчих документів, а саме виконавчого напису нотаріуса до виконання передбачають саме три роки.
Судом встановлено, що згідно з відмітки на виконавчому написі №2925, 30.06.2017 р. у відповідності до вимог п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем завершено виконавче провадження, таким чином строк пред'явлення виконавчого напису №2925 виданого 30.07.2014 р. необхідно обчислювати з 30.06.2017 р.
Заяву про відкриття виконавчого провадження стягувачем подано 15.04.2019 року, отже, враховуючи, що стягувач подав виконавчий напис до виконання в межах трирічного строку, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що виконавчий напис був пред'явлений із пропущенням строку.
Крім того, суд враховує, що у виконавчому написі приватного нотаріуса відсутнє покликання на норми Закону України «Про нотаріат» в частині строку пред'явлення до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби.
Суд також враховує, те що виконавчий напис нотаріуса відповідав вимогам статті 89 Закону України «Про нотаріат», та його не визнано таким, що не підлягає виконанню, не скасовано у судовому порядку. Таким чином, у приватного виконавця станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 58908263 від 15.04.2019 року є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законами України, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог ч. 1, п.4 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) до Приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича (вул. Перфецького, 2-а, оф.256, 79053 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 15.07.2019 року.
Суддя Клименко О.М.