Іменем України
15 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2544/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, які полягають у невиплаті позивачу пенсії за віком, починаючи з травня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про припинення виплати пенсії за віком позивачу;
- зобов'язати Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, поновити виплату позивачу пенсії негайно після проголошення судового рішення, з урахуванням заборгованості, що виникла з травня 2018 року шляхом перерахунку на рахунок відкритий у AT «Ощадбанк»;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до правил адміністративного судочинства (а.с.4-11).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
Позивач з 01 вересня 2004 року здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , яке видано Пенсійним фондом України на ім'я позивача. До листопада 2014 року позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м.Алчевська Луганської області. З 28 березня 2016 року позивач поставлена на облік у Рубіжанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Саме з цього часу та до квітня 2018 року відповідач нараховував позивачу пенсійне забезпечення та перераховував належні до виплати суми на банківську картку, яка була відкрита на її ім'я в АКБ «Ощадбанк». Розмір щомісячної пенсії складає 3490 грн та зазначена сума кожного місяця перераховувалась позивачу на картку. У травні 2018 року на його картку не була зарахована щомісячна пенсія. Позивач вважає, що дії відповідача порушує його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 11.07.2019 за вхідним реєстраційним номером 36571/2019 надав відзив на позовну заяву від 05.07.2019 №12953/08 (а.с.38-43), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 12.05.2016 у зв'язку з переміщенням позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, правонаступником якого є Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про взяття на облік як отримувача пенсії за віком з 01.03.2016, надав довідку внутрішньо переміщеної особи від 28.03.2016 № 917011756, видану управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, згідно з якою він фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за паспортом: АДРЕСА_2 . 28.03.2016 позивач до відповідача надав заяву про перерахування суми пенсії на картковий рахунок відкритий в ТВБВ № 10012/0211 філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк». Нарахування та виплата пенсії позивачу відповідачем провадилась з 01.03.2016 по 30.05.2018. 15.05.2019 до відповідача надійшло рішення Комісії з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.05.2018 № 11 на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 10.05.2018 відмовлено у виплаті соціальних виплат позивачу. 16.05.2018 № 9/2409 управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради надано інформацію про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 28.03.2016 НОМЕР_6. До теперішнього часу позивач з заявою на поновлення виплати пенсії з 01.06.2018 до відповідача не звертався. На підставі викладеного, відповідач просив залишити без задоволенні адміністративний позов ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 12.09.1999 Алчевським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 (а.с.12-13).
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_4 від 24.11.2004 (а.с.17).
Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 28.03.2016 НОМЕР_6 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с.14).
На виконання ухвали суду від 214.06.2019 Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради надало письмову інформацію від 01.07.2019 №2/2858, в якій зазначив, що на підставі п.5 ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» дію довідки від 28.03.2016 НОМЕР_6 скасовано (а.с.34).
12.05.2016 позивач звернувся до УПФУ в м.Рубіжне з заявою, в якій просив взяти на облік пенсійну справу (а.с.51).
Розпорядженням відповідача від 12.05.2016 №8016 позивача взято на облік до УПФУ в м.Рубіжне з 01.03.2016 (зворотній бік а.с.49).
Заявою від 28.03.2016 позивач просив належні суми пенсії перераховувати на поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с.55).
Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення, відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.05.2015 вирішено відмовити у виплаті пенсії ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.55).
Рішенням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23.05.2018 №57 на підставі Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 10.05.2018, складеного управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, встановлено, що ОСОБА_1 відсутня за місцем проживання, тобто встановлено факт подання нею недостовірних відомостей. Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.05.2018 №11 на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 10.05.2018 у виплаті пенсії ОСОБА_1 відмовлено (а.с.57-58).
З наданої відповідачем довідки від 08.07.2019 вбачається, що в останнє позивач отримав пенсію по травень 2018 року включно (а.с.59).
Відповідачем також надано інформацію №13116/08 в якій зазначив, що відповідно до особистої заяви від 12.05.2016 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік з 01.03.2016 Рубіжанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області з Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за даними електронної пенсійної справи, як внутрішньо переміщену особу, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та зареєстровану за паспортом: АДРЕСА_4 .
16.05.2018 на адресу управління надійшов лист № 9/2409 від управління праці соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, в якому надано список осіб, яким скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеним особам. Під № 19 в цьому списку зазначена ОСОБА_1 (ід. код: НОМЕР_5 ). На підставі акту обстеження матеріально-побутових умов від 10.05.2018 комісією з питань призначення (відновлення, відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення від 21.05.2018 № 11 про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії. 23.05.2018 управлінням винесено рішення № 57 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 та відправлено супровідним листом від 24.05.2018 № 9200/03.1 на адресу перебування ОСОБА_1 , вказану в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Пенсію ОСОБА_1 управлінням нараховано і виплачено з 01.03.2016 по 31.05.2018 на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Сума виплаченої пенсії за травень 2018 року склала 3494,58 грн. З 01.06.2018 пенсія ОСОБА_1 не нараховувалася. Заборгованості невиплаченій пенсії немає. Станом на 08.07.2019 ОСОБА_1 до управління з заявою про поновлення пенсії не зверталась (а.с.64).
На звернення адвоката позивача, відповідачем надано відповідь від 13.05.2019 №9361/02.1, в якій зазначив, що Листом управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 16.05.2018 № 2409 надано інформацію щодо припинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 . На підставі зазначеного вище виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.05.2018. Рішення управління від 23.05.2018 про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії направлено на поштову адресу, зазначену як фактичне місце проживання/перебування у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.03.2016 № 917011756. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись до Рубіжанського відділу обслуговування громадян управління за адресою; каб. № 107 вул. Студентська, буд. 35А, м. Рубіжне (а.с.15-16).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Згідно з наявного у матеріалах справи рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23.05.2018 №57 на підставі Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 10.05.2018, складеного управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, встановлено, що ОСОБА_1 відсутня за місцем проживання, тобто встановлено факт подання нею недостовірних відомостей. Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.05.2018 №11 на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 10.05.2018 у виплаті пенсії ОСОБА_1 відмовлено (а.с.57-58).
Між тим, факт відсутності особи під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за місцем реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи неможливо віднести до подання особою недостовірної інформації.
Вказана обставина свідчить лише про її відсутність на час проведення перевірки.
Таким чином, зазначену підставу для припинення виплати пенсії позивачу неможливо віднести до пункту першого частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений законом.
Аргументи відповідача, що відповідач зобов'язаний у своїй діяльності керуватися постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, встановленим цими постановами порядком продовження та поновлення виплат, суд вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на таке.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Постанова КМУ № 365, на яку посилається відповідач як на правомірність своїх дій, є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Суд звертає увагу позивача, що останній просив поновити виплату пенсії з травня 2018 року, однак, як вбачається з пенсійної справи позивачу не виплачується пенсія саме з 01 червня 2018 року, за період з березня 2016 року по травень 2018 року включно пенсію виплачено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 червня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналізуючи вказані вище норми права та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення від 23.05.2018 №57 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд, вважає за необхідне визнати протиправним зазначене рішення, оскільки саме рішення створює відповідні правові наслідки.
Ефективним захистом порушених прав позивача є поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.06.2018 із виплатою всієї суми заборгованості, що утворилась за цей час.
За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.
Що стосується скасування довідки ВПО позивача, то суд вважає, що вказана обставина не впливає на виплату пенсії позивачу, оскільки позивач продовжує бути громадянином України, який має конституційне право на пенсійне забезпечення і це право не ставиться в залежність від наявності або відсутності у нього довідки ВПО. Крім того, вказана підстава також не підпадає під випадки передбачені ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV.
Верховний Суд з цього приводу висловив свою позицію у постановах від 27.06.2018 у справі № 688/1196/17 та від 21.06.2018 у справі № 243/8037/17.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (а.с.3).
Оскільки рішення прийнято на користь позивача, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Викладені з цього приводу заперечення відповідача суд вважає неприйнятними, оскільки відшкодування понесених судових витрат не ставиться в залежність наявності або відсутності на це коштів у сторони, з якої присуджується таке відшкодування.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії та рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23 травня 2018 року №57 про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01 червня 2018 року.
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 червня 2018 року.
Допустити рішення до негайного виконання у межах стягнення за один місяць.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.М. Басова