31 травня 2019 року Справа № 160/2697/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2641-57 від 08.11.2018р., -
25.03.2019р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) відповідача № Ф-2641-57 від 08.11.2018р. на суму 15819,54 грн. в повному обсязі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у березні 2019 року він отримав від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2641-57 від 08.11.2018р., згідно якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018р. складає 15819,54 грн. Вказану вимогу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 23.10.2017р. Радою адвокатів Дніпропетровські області в Єдиному реєстрі адвокатів України в обліковому запису позивача було змінено організаційну форму адвокатської діяльності з індивідуальної адвокатської діяльності на адвокатську діяльність у формі адвокатського бюро, про що було видано відповідний витяг. 31.10.2017р. позивач подав до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою 7-ЄСВ, до якої було додано копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України про зміну форми адвокатської діяльності, а також подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік з ознакою «Ліквідаційна звітність», в якій було задекларовано сплату єдиного внеску за період з січня по жовтень 2017 року в сумі 7040 грн. та надано копію квитанції №2380 від 25.10.2017р. про сплату зазначеної суми ЄСВ. Окрім того, позивач зазначає, що в період з 17.10.2017р. по 31.10.2018р. (період за який контролюючим органом) він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Перше факторингове бюро», ТОВ «Юридична компанія «РААДЕН», які щомісячно нараховували та сплачували за позивача ЄСВ. За таких обставин, позивач зазначає, що рішення відповідача про наявність у позивача обов'язку окремо сплачувати ЄСВ як самозайнятою особою не грунтується на приписах чинного законодавства, оскільки призводить до обов'язку сплачувати ЄСВ за діяльність, яку позивач після 17.10.2017р. не проводить. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанову Верховного Суду від 05.11.2018р. у справі №820/1538/17.
Ухвалою суду від 01.04.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, зазначеною ухвалою було зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; окрім того, надати суду обґрунтований розрахунок заборгованості по оспорюваній вимозі із зазначенням періодів виникнення заборгованості (а.с.2).
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 01.04.2019р., відзив на позов суду не надав, як і не надав обґрунтованого розрахунку заборгованості по оспорюваній вимозі із зазначенням періодів виникнення заборгованості, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та копію позовної заяви з додатками отримав 02.04.2019р., що підтверджується електронним повідомленням та поштовим повідомленням, наявними в матеріалах справи (а.с.28,30).
Разом з тим, відповідачем 24.04.2019р. було подано до канцелярії суду додаткові пояснення, у яких відповідач просив у задоволенні вказаного позову відмовити повністю посилаючись на те, що відповідно до внесених Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року змін, особи, які займаються незалежною професійною діяльністю зобов'язані були сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Починаючи з 01.01.2018 року, у зв'язку з внесеними змінами до Закону №2464 та з метою здійснення контролю за своєчасністю сплати єдиного внеску, по даній категорії платників, фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску, які підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464, сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою (а.с.36-37).
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній справі приймається 31.05.2019р., тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.
14.04.2008р. ОСОБА_1 надано право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.04.2008р. №4, що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1834 від 14.04.2008р. (а.с.13).
23.04.2008р. позивача було взято на облік як фізичну особу-підприємця - адвоката в Управлінні Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що підтверджується копією відповідного Повідомлення, наявним у справі (а.с.14).
З 17.10.2017р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано Адвокатське бюро «Олександра Рисіна», керівником якого є позивач, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а.с.15-16).
Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 23.10.2017р., організаційною формою адвокатської діяльності ОСОБА_1 є Адвокатське бюро «Олександра Рисіна», що підтверджується змістом його копії (а.с.17).
31.10.2017р. позивач подав до Криворізької південної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску у зв'язку зі зміною організаційної форми адвокатської діяльності, що підтверджується її копією, наявною у справі (а.с.19).
Також, 31.10.2017р. позивачем подано до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з січня по жовтень 2017 року (включно), форма - ліквідаційна, за яким сума нарахованого єдиного внеску у розмірі 22% складає 7040,00 грн., що підтверджується його копією (а.с.20-21).
Наведена сума єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 7040,00 грн. була сплачена позивачем за квитанцією №2380 від 25.10.2017р., що підтверджується її копією (а.с.18).
08.11.2018р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було сформовано та направлено позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2641-57 на загальну суму заборгованості зі сплати єдиного внеску 15819,54 грн., що підтверджується копією відповідної вимоги (а.с.10).
Позивач оспорює вищевказану вимогу, просить визнати її протиправною та скасувати посилаючись на те, що з 23.10.2017р. він не проводить індивідуальну адвокатську діяльність, тобто не є особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, у зв'язку з чим ним було подано до податкового органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску у зв'язку зі зміною організаційної форми адвокатської діяльності, а він як адвокат не має обов'язку сплачувати ЄСВ, оскільки всі обов'язкові платежі, у тому числі і ЄСВ, сплачується Адвокатським об'єднанням «Олександра Рисіна», як юридичною особою - страхувальником.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076), адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 1 ст.13 №5076 визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до ст14 Закону №5076 адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.
Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Статтею 5 Закону №2464 встановлено, зокрема, що облік осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" здійснюється органами доходів і зборів за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 встановлено, що для платників, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Наказом Міністерства фінансів України №1162 від 24.11.2014р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за № 1553/26330, затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників (далі - Порядок №1162).
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №1162 визначено, що платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Відповідно до розділу V Порядку №1162 встановлено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії таких документів:
- розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;
- розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;
- розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.
Отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ (додаток 5), контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом.
Після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.
Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, що провадять незалежну адвокатську діяльність та отримують дохід від такої діяльності, при цьому, у разі прийняття рішення про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (адвоката), така особа знімається з обліку платника єдиного внеску у разі її звернення до контролюючого органу із відповідною заявою, надання розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи та проведення остаточних розрахунків зі сплати єдиного внеску.
При цьому, на контролюючий орган покладено обов'язок, після проведення остаточного розрахунку таким платником ЄСВ, провести передбачену Законом перевірку щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ та внести відповідні записи про зняття платника з обліку до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстав зняття з обліку.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, отримавши від позивача заяву за формою №7-ЄСВ про зняття його з обліку 31.10.2017р. (що підтверджується відповідними штемпелями на копії заяви), Звіт про суми нарахованого доходу за січень - жовтень 2017 року (включно), квитанцію №2380 від 25.10.2017р. про сплату ЄСВ за вказаний період у сумі 7040,00 грн., контролюючий орган відповідних дій щодо проведення перевірки не здійснив та відповідного запису до реєстру страхувальників про зняття позивача з обліку не вніс, таких доказів відповідачем суду не надано.
За таких обставин та враховуючи, що 23.10.2017р. припинив адвокатську діяльність як самозайнята особа (адвокат), про що подав до контролюючого органу всі необхідні документи, що передбачені Порядком №1162, провів остаточний розрахунок по ЄСВ за січень - жовтень 2017 року (включно), про що свідчать досліджені судом копії документів, а тому суд приходить до висновку про безпідставність та незаконність нарахування позивачеві контролюючим органом недоїмки по сплаті ЄСВ за 2017-2018 роки за оспорюваною вимогою.
Окрім того, судом враховується і те, що у 2017-2018 роках позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Перше факторингове бюро» та ТОВ «Юридична компанія «РААДЕН», де отримував дохід, із якого вказаними податковими агентами сплачувалися податки та збори, у тому числі і ЄСВ, що підтверджується копіями довідок №00000000003 від 31.12.2018р. та №1, №2 від 15.03.2019р., наявних у справі (а.с.22-25).
Тобто, зазначене свідчить про те, що після подання позивачем 31.10.2017р. за формою №7-ЄСВ, Звіту про суми нарахованого доходу за 2017 рік, сплати ЄСВ до контролюючого органу, позивач не мав обов'язку сплачувати ЄСВ як самозайнята особа за проведення незалежної адвокатської діяльності у 2017-2018 роках, оскільки позивач перебував у трудових відносинах з вказаними платниками ЄСВ та не здійснював адвокатської діяльності як адвокат, інших доказів, які б спростували це, суду відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.
При цьому, слід зазначити, що на вимогу ухвали суду від 01.04.2019р. відповідачем без поважної причини суду не надано ані відзиву на позов, ані витребуваного обґрунтованого розрахунку заборгованості по оспорюваній вимозі із зазначенням періодів виникнення заборгованості, а також і не надав доказів правомірності не внесення запису до реєстру страхувальників про зняття позивача з обліку за поданими ним документами у спосіб передбачений Порядком №1162.
В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведені підстави, які свідчать про протиправність оспорюваної вимоги відповідача у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, які не спростовані відповідачем жодними належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної вимоги згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної вимоги відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку із чим оспорювана вимога підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп., понесені позивачем згідно квитанції №ПН1641955 від 15.03.2019р. (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2641-57 від 08.11.2018р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № Ф-2641-57 від 08.11.2018р. на суму 15819,54 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. 54 коп.).
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва