про відмову у відкритті провадження у справі
15 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2176/19
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Сорока Ю.Ю., вивчивши позовну заяву Релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції №384 від 11.07.2019 року стосовно реєстрації статуту релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району в новій редакції з новою юридичною назвою,
Релігійна громада Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району звернулась з адміністративним позовом до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції №384 від 11.07.2019 року стосовно реєстрації статуту релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району в новій редакції з новою юридичною назвою.
Відповідно до пункту 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
З'ясовуючи чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства суддею встановлено наступне.
Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 11.07.2019 року №384 зареєстровано статути релігійних громад у новій редакції, зокрема п.п.1.9 п.1 зареєстровано зміни до статуту «Релігійна громада Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району» в новій редакції за новою назвою релігійна організація «релігійна громада Покрови Присвятої Богородиці Православної церкви України села Хмельницьке Горохівського району Волинської області».
Доручено Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації у встановленому порядку оформити і видати реєстраційні документи заявнику.
Таким чином, предметом спору за даним адміністративним позовом є правомірність рішення органу виконавчої влади - Волинської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, зміни керівника і найменування цієї релігійної громади,
Позивач, вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним, оскільки було порушено його право на свободу совісті та віросповідання, а протиправна зміна підлеглості Релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, порушує право Релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідувати релігійну культуру.
Одночасно позивач вказує на те, що членами Релігійної громади у відповідності до положень Статуту загальні збори членів релігійної громади- Парафіяльні збори не проводились та жодні рішення про внесення змін до статуту релігійної громади не приймались.
Відтак, оскаржується розпорядження №384 від 11.07.2019 року про реєстрацію статуту «Релігійна громада Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району» в новій редакції за новою назвою релігійна організація «релігійна громада Покрови Присвятої Богородиці Православної церкви України села Хмельницьке Горохівського району Волинської області», саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію статуту, положень закону в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи. Як вбачається із встановлених обставин, позивач пов'язує оскаржуване розпорядження, власне із незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.
Фактичною підставою звернення до суду стали не дії відповідача-суб'єкта владних повноважень щодо реєстрації статуту, а дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачу.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування “суду” але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”.
У контексті наведеного необхідно зауважити, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та відсутність у неї необхідного пакету документів для реєстрації нової редакції статуту, оспорює повноваження приймати рішення про зміну статуту.
Отже, наданню правової оцінки розпорядженню Волинської обласної державної адміністрації №384 від 11.07.2019 року про реєстрацію статуту «Релігійна громада Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району» в новій редакції за новою назвою релігійна організація «релігійна громада Покрови Присвятої Богородиці Православної церкви України села Хмельницьке Горохівського району Волинської області», передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю Релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району та Релігійною організацією «релігійна громада Покрови Присвятої Богородиці Православної церкви України села Хмельницьке Горохівського району Волинської області.
Таким чином, оскаржуване розпорядження та рішення Державного реєстратора стосуються не лише прав та інтересів позивача, а й створює та змінює права всіх членів Релігійних громад та Релігійних організацій.
Суддя дійшов висновку, що у даному випадку спір виник саме між Релігійною громадою Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району та Релігійною організацією «релігійна громада Покрови Присвятої Богородиці Православної церкви України села Хмельницьке Горохівського району Волинської області, які вирішили змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.
Необхідно звернути увагу і на те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Отже, як установлено, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійних громад на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Одночасно, суд зазначає, що згідно ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016 року, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Також, ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного суду від 19 грудня 2018 року у справі №806/3462/14 за позовом Свято-Миколаївської Української православної церкви до Житомирської обласної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача: Реєстраційна служба Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії с.Попільня Попільнянського району Житомирської області Житомирської єпархії УПЦ Київського патріархату, про скасування розпорядження, викладений правовий висновок про те, що наданню правової оцінки розпорядженню обласної державної адміністрації передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації. Окрім того, зазначене розпорядження зачипає не лише права та інтереси позивача, а й релігійні громади. Отже, Верховний суд прийшов до переконання, що спір виник саме між засновниками, членами православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З урахуванням викладеного, Верховний суд у постанові Верховного суду від 19 грудня 2018 року у справі №806/3462/14 виклав правовий висновок про те, що оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права позивача, тому, з огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району звернулась до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції №384 від 11.07.2019 року стосовно реєстрації статуту релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району в новій редакції з новою юридичною назвою, необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України слід роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції Господарського суду Волинської області.
Крім того, одночасно з поданням позову, позивачем подано клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції №384 від 11.07.2019 року.
Враховуючи те, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом Релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції №384 від 11.07.2019 року стосовно реєстрації статуту релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району в новій редакції з новою юридичною назвою, клопотання про вжиття заходів забезпечення позову слід повернути позивачу без розгляду.
Також, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір”, у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, сплачена сума судового бору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п'ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним розпорядження Голови Волинської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції №384 від 11.07.2019 року стосовно реєстрації статуту релігійної громади Української православної церкви в с.Хмельницьке Горохівського району в новій редакції з новою юридичною назвою.
Роз'яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського процесуального судочинства, а також, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою, заявою про вжиття заходів забезпечення позову та доданими до них документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання згідно із правилами статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
Суддя Ю.Ю. Сорока