копія
12 липня 2019 року Справа № 160/4051/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Біловоденко Ю .В. Юдкін С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС від 07.12.2018 року № UА500060/2018/08650;
- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 07.12.2018 року № UA500060/2018/000063/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Позивач зазначає, що ціна на товар згідно умов контракту включає в себе вартість, зокрема, пакування, у зв'язку з чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару. Також позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% і повинно бути обумовлено у валюті договору, оскільки у правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують лише два терміни пов'язані із страхуванням - CIF та CIP, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі. Умови поставки товару за контрактом FOB - Нингбо, у відповідності до яких у продавця та покупця відсутні зобов'язання стосовно укладення договору страхування товару. Таким чином, за умовами поставки FOB сторони самі вирішують чи бажають вони застрахувати товар та у якій мірі. Позивач здійснив добровільне страхування товару за контрактом згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів від 01.03.2018 року № 40-0197-18-0011, який укладено із ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». У відповідності до договору страхування страхова сума становить 459,39 грн. Щодо відсутності підпису та печатки страхувальника на страховому сертифікаті, то останні міститься на страховому сертифікаті. Позивач відхиляє доводи відповідача про те, що умови оплати у специфікації № 313 від 27.10.2018 року не відповідають умовам оплати, які зазначені у п.3.1 контракту від 16.06.2014 року, оскільки додатковою угодою № 1/1 від 16.06.2014 року до контракту від 16.06.2014 року внесено зміни до контракту. А у специфікації № 309 від 15.10.2018 року до контракту від 16.06.2014 року прямо вказані умови оплати. Позивачем надано відповідачу під час консультацій паспорт продукту стосовно матеріалу виготовлення, що дає можливість перевірити вартісні характеристики та визначити код УКТЗЕД, а тому доводи відповідача про те, що відсутня будь-яка інформація про матеріал виготовлення, є безпідставними. Також позивач вказує на те, що додаткова угода № 1/1 від 16.06.2014 року до контракту від 16.06.2014 року підписана представниками сторін.
Ухвалою суду від 07.05.2015 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. При проведенні митного оформлення митних декларацій позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по даних митних деклараціях, а саме: необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, витребування документів, які підтверджують митну вартість. Відповідач вказує на те, що оскаржувані позивачем рішення прийнято у зв'язку з наступним: у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, пов'язаних із пакуванням як складової частини митної вартості товарів; згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам); у страховому сертифікаті відсутні підпис та печатка страхувальника, вантаж 5 днів слідував маршрутом не застрахованим; умови оплати, які вказані у специфікації № 313 від 27.10.2018 року не відповідали умовам оплат, вказаним у пункті 3.1 контракту від 16.06.2014 року; у поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про матеріал виготовлення, що унеможливило визначення вартісних характеристик товару та віднесення товару до коду УКТЗЕД; додаткова угода № 1/1 від 16.06.2014 року до контракту від 16.06.2014 року не підписана представниками сторін; позивачем не надано в повному обсязі всі запитувані митним органом документи. Також відповідач зазначає, що заявлені позивачем позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, однак позивачем сплачено суму судового збору виходячи із ставок судового збору, передбачених для подання адміністративного позову майнового характеру.
Ухвалою суду від 24 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 липня 2019 року.
27.06.2019 року позивачем подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, у які останній просить суд надати строк п'ять днів з моменту ухвалення судового рішення для надання доказів понесення вказаних витрат.
08.07.2019 року відповідачем через відділ діловодства суду подано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав, які наведено у відзиві на позовну заяву.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
16.06.2014 року між позивачем та компанією Nigbo Home-Dollar IMP.&EXP.Corp. (Китай) укладено контракт № 2737-HD/CN, у відповідності до умов якого igbo Home-Dollar IMP.&EXP.Corp. (Китай) зобов'язався поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Умови поставки товару FOB - Нингбо. Однак вказані умови можуть бути змінені за згодою сторін у специфікаціях.
У додатковій угоді № 1/1 від 16.06.2014 року до контракту від 16.06.2014 року сторони погодили, що умови оплати товару можуть міститися і у специфікаціях.
У специфікації № 313 від 27.10.2018 року та інвойсі № 18HDL1086NNF30 від 27.10.2018 року сторони погодили умови поставки FOB - Нингбо.
У специфікації № 313 від 27.10.2018 року сторони погодили умови оплати за товар - протягом 5-ти днів з дати митного оформлення в Україні.
На підставі поставки товару позивачем подано до митного органу митну декларацію від 06.12.2018 року № UA/500060/2018/037467 на товар взуття домашнє (тапочки) з верхом із текстильних матеріалів на підошві із гуми, тапочки гостьові, тапочки кімнатні чоловічі; проводи ізольовані, електричні провідники для номінальної робочої напруги 220В, 50 гц, номінальний струм навантаження 10А, оснащені з'єднувальними пристроями: подовжувач з кнопкою, 3 розетки, 10А, 3м.
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обрано методу його визначення позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи:
- зовнішньоекономічний договір № 2737-HD/CN від 16.06.2014 року;
- специфікація № 313 від 27.10.2018 року;
- інвойс № 18HDL1086NNF30 від 27.10.2018 року;
- транспортні перевізні документи № 010720 від 05.12.2018 року, № 966821471 від 01.11.2018 року, № 7621810 від 02.12.2018 року, № СФ-7993 від 06.12.2018 року, № СФ-7995 від 06.12.2018 року та № 2107/10 від 21.07.2010 року;
- генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-18-00011 від 01.03.2018 року та страховий сертифікат № 40-0197-18-00011/2376 від 06.11.2018 року.
Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:
- договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором рпо поставку товарів;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються;
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні на вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними установами та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, пов'язаних із пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам);
у страховому сертифікаті відсутні підпис та печатка страхувальника, вантаж 5 днів слідував маршрутом не застрахованим;
умови оплати, які вказані у специфікації № 313 від 27.10.2018 року не відповідали умовам оплат, вказаним у пункті 3.1 контракту від 16.06.2014 року;
у поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про матеріал виготовлення, що унеможливило визначення вартісних характеристик товару та віднесення товару до коду УКТЗЕД;
інформаційною системою сформовано критерії ризику по митним деклараціям позивача.
Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.
Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.
За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.
Позивач листом від 07.12.2018 року № 0712/18 надав відповідачу: копію митною декларації країни відправлення від 30.10.2018 року № 310120180516796216, прайс-лист виробника товару від 13.10.2018 року, комерційну пропозицію від 15.10.2018 року, додаткову угоду № 1/1 від 16.06.2014 року до контракту від 16.06.2014 року, паспорт продукції на товари від 01.04.2018 року.
Позивач протягом 80-ти днів з дати виписку товару надав відповідачу разом із заявою від 15.02.2019 року № М-2019-0799 оригінал виписки із бухгалерської документації (картка рахунку: 63.2 на 08.02.2019 року, платіжне доручення № 2870 від 10.12.2018 року, swift від 12.12.2018 року до платіжного доручення № 2870 від 10.12.2018 року, заяву на купівлю валюти № 2870 від 10.12.2018 року.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС від 07.12.2018 року № UА500060/2018/08650 та рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 07.12.2018 року № UA500060/2018/000063/2.
Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.
У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС , яка містить відповідну інформацію.
При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.
Щодо доводів відповідача стосовно того, умови оплати у специфікації № 313 від 27.10.2018 року не відповідають умовам оплати, які зазначені у п.3.1 контракту від 16.06.2014 року, то суд зазначає наступне.
У відповідності до п.п. 1.3 п.1 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
Крім того, позивачем та Nigbo Home-Dollar IMP.&EXP.Corp. (Китай) укладено додаткову угоду № 1/1 від 16.06.2014 року до контракту від 16.06.2014 року сторони погодили, що умови оплати товару можуть міститися і у специфікаціях.
На підставі викладеного судом відхиляється даний довід відповідача.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, пов'язаних із пакуванням як складової частини митної вартості товарів, то суд зазначає наступне.
У відповідності до п.2.2 контракту від 16.06.2014 року № 2737-HD/CN сторони погодили, що ціна на товар розуміється згідно умов FOB - Нингбо, Китай у відповідності до правил Інкотермс 2000 та включає у себе вартість навантаження, пакування та маркування.
Отже, ціна товару вже включає в себе вартість пакування, а тому вказані вище доводи відповідача є безпідставними.
Щодо доводів відповідача про те, що згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам); у страховому сертифікаті відсутні підпис та печатка страхувальника, вантаж 5 днів слідував маршрутом не застрахованим, то суд зазначає наступне.
У правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують лише два терміни пов'язані із страхуванням - CIF та CIP, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця.
В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі.
Умови поставки товару за контрактом від 16.06.2014 року № 2737-HD/CN FOB - Нингбо, у відповідності до яких у продавця та покупця відсутні зобов'язання стосовно укладення договору страхування товару.
Таким чином, за умовами поставки FOB сторони самі вирішують чи бажають вони застрахувати товар та у якій мірі.
Позивач здійснив добровільне страхування товару за контрактом згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів від 01.03.2018 року № 40-0197-18-0011, який укладено із ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». У відповідності до договору страхування страхова сума становить 459,39 грн.
У відповідності до пункту 5 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Позивачем надано документи, які підтверджують вартість страхування, дані документи є належними та достовірними, а тому суд відхиляє вказані вище доводи відповідача.
Щодо відсутності підпису та печатки страхувальника на страховому сертифікаті, то останні містяться на страховому сертифікаті від 01.03.2018 року № 40-0197-18-00011/2376, копія якого міститься у матеріалах справи.
Стосовно доводів відповідача про те, у поданих до митного оформлення документів відсутня інформація про матеріал виготовлення, що унеможливило визначення вартісних характеристик товару та віднесення товару до коду УКТЗЕД, то суд зазначає, що позивачем надано під час консультацій з митним органом паспорт продукту стосовно матеріалу виготовлення, що дає можливість перевірити вартісні характеристики та визначити код УКТЗЕД, копія якого міститься у матеріалах справи.
Стосовно доводів відповідача про те, що додаткова угода № 1/1 від 16.06.2014 року до контракту від 16.06.2014 року не підписана представниками сторін, то суд зазначає наступне.
У матеріалах справи мітиться копія додаткової угоди № 1/1 від 16.06.2014 року до контракту від 16.06.2014 року, яка підписана сторонами.
Таким чином, судом відхиляється вказаний заперечення відповідача.
У матеріалах справи міститься також висновок експерта № ГО-286 від 06.02.2019 року, який підтверджено що ціна на товар поставлений позивачу є ринковою.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.
Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 5570 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 02.05.2019 року № 77720.
Однак, суд зазначає про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є немайновими і судовий збір за їх розгляд адміністративним судом становить 3842 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3842 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Переплата судового збору у розмірі 1728 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Також позивачем у відповідності до частини 7 статті 139 КАС України подано заяву до закінчення судових дебатів про надання часу для надання суду доказів понесення витрат на оплату правничої допомоги.
За вказаних обставин суду відповідності до частини 6 статті 246 КАС України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 18 липня 2019 року на 11-00 год. та зобов'язати позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219; 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.м.т. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, 76) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717; 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, б.21, корп. А) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС від 07.12.2018 року № UА500060/2018/08650.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 07.12.2018 року № UA500060/2018/000063/2.
Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» сплачену суму судового збору у розмірі 3842 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» з Державного бюджету України внесену суму судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом у сумі 1728 грн.
Призначити на 18 липня 2019 року на 11-00 год. судове засідання у даній адміністративній справі для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу та зобов'язати позивача до 17 липня 2019 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідача вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 10.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 15 липня 2019 року.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 15.07.2019 року Помічник судді З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін Лісна А.М. Лісна А.М.