копія
27 червня 2019 року Справа № 160/2698/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 березня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради, в якому просять визнати протиправною відмову відповідача здійснити коригування звітності за ЄСВ та зобов'язати Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ряди здійснити коригування звітності за Єдиним соціальним внеском, шляхом скасування ЄСВ сплаченого Управлінням соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради за ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 01.10.2018 року та донарахування ЄСВ за цей період за ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що з 01.11.2013 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 працюють в Адвокатському об'єднанні « Шерман ». В жовтні 2015 року позивач вийшла у відпустку по вагітності та пологам та отримала відповідні компенсаційні виплати. На підставі Наказу Президента АО «Шерман» №01-К від 21.02.2016 року вийшла у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.02.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач-2 продовжив працювати в АО « Шерман ». Заяву про отримання допомоги при народженні дитини, у зв'язку з неможливістю подати позивачем-1, подав позивач-2.
Згодом позивач-1 дізналася, що допомога при народженні дитини була призначена не їй а її чоловікові - позивачу -2.
Позивачі стверджують, що нарахування ЄСВ на рахунок позивача-2 було безпідставним, оскільки ЄСВ повинен нараховуватися органами соціального захисту лише особі, яка здійснює догляд за дитиною, а звітність за ЄСВ повинна відповідати дійсності.
Перебуваючи в офіційно оформленій відпустці по догляду за дитиною позивач-1 фактично отримувала та витрачала допомогу по догляду за дитиною на її потреби. Позивач-1 не подала заяву про призначення допомоги, адже вважала, що її подав позивач-2 від її імені, а органи соціального захисту здійснили її правильне оформлення.
Єдиний соціальний внесок було перераховано відповідачем до бюджету в правильному обсязі та в строк, а помилка в особі, за яку сплачено єдиний соціальний внесок не призвела до будь-яких недоплат в бюджет, але порушує права позивача-1.
Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
03 травня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає позовну заяву необгрунтованою та безпідставною у зв'язку з наступним.
ОСОБА_2 звернувся до управління із заявою від 21.01.2016 р. про призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Рішенням управління від 22.01.2016 ОСОБА_2 було призначено допомогу при народженні дитини у розмірі:
з 01.12.2015 по 31.12.2015 - 1320,00 грн.;
з 01.01.2016 по 31.12.2018 - 860,00 грн. щомісячно.
З 01.10.2018 виплату допомоги при народженні дитини було припинено згідно особистої заяви ОСОБА_2 .
За заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018, рішенням управління від 28.09.2018 було призначено допомогу при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі: з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 860,00 грн. щомісячно.
На виконання Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178, управління за період отримання допомоги при народженні дитини, з 01.01.2016 по 30.09.2018 проводило нарахування сум страхових внесків до територіального органу Пенсійного фонду на ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
З 01.10.2018 по 31.12.2018 нарахування сум страхових внесків до територіального органу Пенсійного фонду управління проводило на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , як на особу, яка отримувала допомогу при народженні дитини.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , у період з 01.03.2016 по 30.09.2018 не перебувала на обліку в управлінні та не отримувала допомогу при народженні дитини, підстави для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за зазначений період відсутні.
27 червня 2019 року на адресу суду від позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій останні зазначили, що відповідач проігнорував той факт, що безпідставно нарахував ЄСВ за ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 01.10.2018 року, який не здійснював догляд за дитиною, допустив недбалість, безпідставно сплативши ЄСВ за неналежну особу, чим порушив абз. 7 ч.І ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідач ігнорує той факт, що органи соціального захисту населення здійснюють сплату ЄСВ саме за непрацюючих одержувачів допомоги з метою збереження права громадян на зарахування їм часу догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до трудового стажу.
Таке порушення закону призвело до порушення права на зарахування трирічного терміну до трудового стажу.
Відповідач проігнорував той факт, що позивач-1 намагалася подати заяву про отримання допомоги, але саме його спеціаліст надав некваліфіковану консультацію, не попередив позивача-2 про негативні наслідки призначення допомоги йому, а не матері дитини, яка безпосередньо здійснює догляд за дитиною
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Так, ОСОБА_2 - позивач-2, 21.01.2016 р. звернувся до управління із заявою від 21.01.2016 р. про призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням управління від 22.01.2016 ОСОБА_2 було призначено допомогу при народженні дитини у розмірі:
з 01.12.2015 по 31.12.2015 - 1320,00 грн.;
з 01.01.2016 по 31.12.2018 - 860,00 грн. щомісячно.
29 вересня 2018 року позивач-2 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив припинити нарахування допомоги при народженні дитини на його рахунок та почати здійснювати відповідні перерахування допомоги на позивача-1.
Ця необхідність викликана тим, що при зверненні за призначенням даної допомоги ОСОБА_5 не був повідомлений про негативні наслідки для його дружини а саме: не зарахування до трудового стажу трирічного терміну перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3 - х років.
З 01.10.2018 виплату допомоги при народженні дитини було припинено згідно вищезазначеної заяви ОСОБА_2 .
За заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018, рішенням управління від 28.09.2018 було призначено допомогу при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі:
з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 860,00 грн. щомісячно.
Допомога при народженні дитини призначається на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. №2811-ХІІ (далі Закон №2811-ХІІ) та «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 10 Закону №28ІІ-ХІІ допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Згідно ст. 11 Закону №28ІІ-ХІІ допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.
Статтею 12 Закону №2811-ХІІ визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" визначено, що допомога при народженні дитини, яка народилась після 30 червня 2014, надається у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом на ступних 36 місяців рівними частинами.
Так, порядок нарахування та сплати єдиного внеску, зокрема, для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, регулюється Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178 (далі-Порядок № 178).
Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку № 178 єдиний внесок за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, нараховується на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.
Відповідно до п. 5 Порядку №178 обчислення єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку і згідно із законом отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, провадиться на підставі бухгалтерських та інших документів, що підтверджують нарахування (обчислення) допомоги або компенсації.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що єдиний внесок нараховується у розмірі 33,2% суми допомоги або компенсації за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, в тому числі у разі отримання декількох видів допомоги або компенсації одночасно, та визначається у розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом, але в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
У разі коли період, за який нараховується єдиний внесок згідно з цим Порядком, становить менш як один календарний місяць, єдиний внесок розраховується у розмірі, пропорційному кількості календарних днів місяця, за який сплачуються такі внески.
Згідно п. 4 Порядку №178 обчислення єдиного внеску для цієї категорії провадиться районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення (далі - страхувальник).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється в межах та за рахунок загального обсягу видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік для Пенсійного фонду України.
На виконання вищевказаного Порядку відповідач за період отримання допомоги при народженні дитини, з 01.01.2016 по 30.09.2018, проводив нарахування сум страхових внесків до територіального органу Пенсійного фонду на ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
З 01.10.2018 по 31.12.2018 нарахування сум страхових внесків до територіального органу Пенсійного фонду управління проводило на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , як на особу, яка отримувала допомогу при народженні дитини.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 по 30.09.2018 не перебувала на обліку в управлінні та не отримувала допомогу при народженні дитини, підстави для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 у зазначений період відсутні.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до норм чинного законодавства України, суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.М. Олійник
Рішення не набрало законної сили
27 червня 2019 року.
Суддя В.М. Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя В.М. Олійник