Справа № 243/2602/19
Провадження № 2/243/1188/2019
10 липня 2019 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.,
при секретарі Колено Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов'янського міськрайонного суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
18.03.2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 25.12.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії строку картки. Однак взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує та має заборгованість у сумі 487496,97 грн. з яких: 14665,60 грн. - заборгованість за кредитом, 467837,15 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4994,22грн. - заборгованість за пенею та комісією. Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, до судового засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не наддав. За таких обставин суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Представник відповідача - адвокат Дяченко В.П., який діє на підставі ордеру № 46058, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову та застосувати до позовних вимог строк позовної давності, оскільки останній платіж по картці відповідачкою було здійснено 30.12.2014 року, з цього часу жодних платежів на погашення заборгованості здійснено не було, строк дії картки минув 30.09.2015 року.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд, в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України), встановив наступне.
Відповідно до укладеного договору б/н від 25.12.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9-11).
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25.12.2007 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 року становить 487496,97 грн. з яких: 14665,60 грн. - заборгованість за кредитом, 467837,15 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4994,22грн. - заборгованість за пенею та комісією. (а.с.5-8).
Згідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У відповідність до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі закінченням позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулись в суд з позовною заявою про захист порушеного права 06.03.2019 року.
Згідно довідки АТ КБ « Приватбанк» за кредитним договором № б/н від 25.12.2007 року, укладеного між Позивачем та ОСОБА_1 , було надано лише одну кредитну карту № НОМЕР_1
Останній платіж за договором № б/н від 25.12.2007 року, було зараховано 30.09.2015 року, що вбачається з розрахунку заборгованості за вищевказаним договором (а.с. 7 з.б.).
Тобто, як вбачається з правової позиції зазначеної в постанові Верховного суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, то саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності тривалістю у три роки. Відповідно, строк позовної давності сплинув у вересні 2018 року.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, подавши позовну заяву березні 2019 року, звернувся в суд із пропуском трирічного строку позовної давності,
Поважних причин пропуску Банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.
Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід відмовити у зв'язку з пропуском Банком строку на звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.
На підставі вищевикладеного,керуючись ст. ст. 5, 7, 10, 12 , 13, 81, 141, 211, 213, 246, 247, 259, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 530, 553, 554, 610-625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Д.В. Воронков