Єдиний унікальний номер справи 235/4825/19
Номер провадження 2-о/235/644/19
15 липня 2019 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді: Клікунової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (юридична адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, 11) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
На розгляд суду пред'явлено вказану заяву, в якій ОСОБА_1 просить встановити факт смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дебальцеве Донецької області.
Заявлені вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Проте даний факт підтверджений документами, які складені без урахування вимог чинного законодавства України, а саме лікарське свідоцтво про смерть видано закладом, що знаходиться на тимчасово окупованій території у Донецькій області (далі мовою оригіналу): «Енакиевское отделение Республиканского бюро судебно-медицинской экспертизы Министерства здравоохранения Донецкой Народной Республики». Заявник звернувся до Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з проханням зареєструвати смерть матері, однак в видачі свідоцтва про смерть відмовлено. На даний час заявник є спадкоємцем майна померлої та має намір оформити спадщину після смерті матері, одержати допомогу на поховання, - однак відсутність свідоцтва про смерть є перешкодою у цьому. Ці обставини зумовили потребу в зверненні до суду.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, подано заяву про розгляд справи в його відсутність, просить ухвалити рішення на підставі поданих доказів.
Представник заінтересованої особи Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, на адресу суду в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України надіслано лист про відсутність заперечень по суті заяви, з проханням проводити розгляд справи в відсутність заінтересованої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.
Заявник по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Дебальцеве Донецької області, громадянин України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (відомості підтверджено копією паспорта).
З 21.01.2019 року заявника взято на облік як внутрішньо переміщену особу з місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 (відомості підтверджено довідкою № 1427-5000016229 від 21.01.2019 року Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області).
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (родинні відносини підтверджено документально).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 618 від 22.06.2019 року, видане установою, яка іменується (долі мовою оригіналу): Енакиевское отделение Республиканского бюро судебно-медицинской экспертизы Министерства здравоохранения Донецкой Народной Республики, - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - інфаркт правої півкулі головного мозку.
Крім того, 22.06.2019 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , органом реєстрації зазначено (далі мовою оригіналу): «Отдел государственной регистрации актов гражданского состояния Дебальцевского городского управления юстиции в Донецкой области Донецкой Народной Республики».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів № 1085р від 07.11.2014 року м. Дебальцеве Донецької області є містом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07 листопада 2011 року, з 01 грудня 2014 року, відділення державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходились на тимчасово неконтрольованій території переміщені на контрольовану українською владою територію. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 919/5 від 12.06.2014 року проведення державної реєстрації актів цивільного стану та видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану за заявами громадян України, які проживають в районі проведення антитерористичної операції, здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника. В зв'язку з вказаним, заявник звернувся до Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для отримання свідоцтва про смерть матері ОСОБА_2 . Згідно листа Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 1878/15.21-24 від 15.07.2019 р. відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті, в зв'язку з неможливістю прийняти документи, видані на непідконтрольній території, як такі, що підтверджують факт смерті, при цьому роз'яснено потребу для звернення до суду для вирішення питання щодо встановлення факту смерті.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п. 7 ст. 273 ЦПК України) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п. 4 ст. 273 ЦПК і полягає у з'ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлою, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.
З урахуванням вищезазначеного, а саме що надані заявником документи не можуть бути прийняті органом державної реєстрації актів цивільного стану у якості підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , отримати свідоцтво про смерть на бланку українського (державного) зразка, очевидно не може з об'єктивних причин, суд вказує про необхідність застосування інших механізмів, передбачених законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту прав, свобод і законних інтересів заявниці.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 77 та ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Надаючи оцінку допустимості наданих заявником доказів, а саме документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд керується ч. 2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» приділено значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою вказаного рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою].
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Такий висновком узгоджується з правовою позицією, викладеною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд як виняток приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дослідженими у справі доказами доведено факт смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Дебальцеве Донецької області, та підтверджено неможливість реєстрації такого факту в органах реєстрації актів цивільного стану України, відтак, оскільки встановлення відповідного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленої законом України форми та реалізації наслідків, передбачених законодавством у зв'язку зі смертю матір'ю, заява підлягає задоволенню.
Відповідно до роз'яснень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.98) рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі вищезазначеного та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 4, 13, 18, 293, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка селища Чорнухине Перевальського району Луганської області, громадянка України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті Донецька область, м. Дебальцеве, причина смерті - інфаркт правої півкулі головного мозку.
Рішення суду підлягає негайному виконанню та його оскарження не зупиняє виконання рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) А.С. Клікунова
З оригіналом знідно
Суддя
Секретар