Справа № 234/4171/19
Провадження № 2/234/1828/19
21 червня 2019 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Бакуменко А.В..,
за участю секретаря - Кісточка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краматорська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою,
Обставини справи
ОСОБА_3 звернувся до Каматорського міського суду Донецької області з позовом про стягнення боргу за розпискою, свої вимоги обґрунтував тим, що 12.10.2018 року , між ним та відповідачем у справі ОСОБА_4 , було укладено письмовий договір позики 146000 грн.
Відповідач власноруч написав розписку про отримання грошових коштів, та зобов'язався повернути зазначену суму коштів до кінця листопада 2018 року.
До теперішнього часу гроші не повернуті, хоча він неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути грошові кошти.
Просить суд, стягнути з відповідача суму боргу по розписці 146000 грн., 3% річних та судові витрати.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явився, про слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзив на позов не надав.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що 12.10.2018 позивач ОСОБА_3 позичив відповідачу ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 146000,00 грн. строком до кінця листопада 2018 року, що підтверджується складеною та підписаною особисто відповідачем розпискою від 12.10.2018, оригінал якої досліджений в суді.
Станом на день звернення з позовом відповідач не повернув позивачу передані в позику грошові кошти в розмірі 146000,00 грн.
Відповідно до ст.1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Суд виходить з того, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15.
З наявної в матеріалах справи розписки від 12.10.2018 року вбачається, що відповідач зобов'язався повернути борг позивачу протягом визначеного в розписці строку, а саме до кінця листопада 2018 року.
Судом враховується, що вищезазначена розписка містить в собі відомості щодо строку погашення боргу, скріплена підписом відповідача ОСОБА_4 .
Отже, вказана розписка містить в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та зобов'язання щодо повернення боргу у визначений строк.
Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов'язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа.
Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25 квітня 2012 року, справа № 6-24ц12.
На підтвердження неповернутого відповідачем боргу за позикою, позивачем до матеріалів справи долучено оригінал розписки від 12.10.2018року.
Ці обставини, з урахуванням вимог ст. 545 ЦК України, свідчать про невиконання відповідачем боргового зобов'язання перед позивачем.
Відповідно до ст.526,530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
У частині ч.1ст.527 ЦК України сформульоване загальне правило, відповідно до якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики є підставними і підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних, суд керується наступним.
У правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов'язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, в тому числі щодо сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті. (Правова позиція Великої палати від 16 січня 2019 року.)
Розрахунок 3 % річних проводиться за наступною формулою: розмір боргу, помножується на кількість днів прострочення грошового зобов'язання, помножується на 3, ділиться на 100 та ділиться на 365 (днів у році).
У даній справі позивач в позові просив суд стягнути з відповідача 3% річних в національній валюті, за період прострочення платежу, який визначив з дня прострочення виконання зобов'язання за договором по день ухвалення рішення.
Основна сума боргу становить 146000,00 грн.
Таким чином, 3% річних від суми боргу 146000,00 грн., за період з 30.11.2018 року, дата прострочення повернення позики, по 21 червня 2019 року, дата звернення до суду - становить днів та складає - 2436,00 грн., виходячи із розрахунку: 146000,00 грн. х 203 х 3 : 100: 365).
Таким чином, з метою захисту майнових прав та інтересу позивача, який полягає у отриманні компенсації від боржника у вигляді 3 % річних від простроченої суми боргу, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню: за договором позики від 12.10.2018 року сума - 2436,00 грн. за період з 30.11.2018 року по 21.06.2019 року.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному стані, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач на підтвердження своїх вимог надав достатні та допустимі докази про укладення договорів позики між ним та відповідачем, а також наявність не виконаного зобовязання у ОСОБА_4 перед ним.
Відповідно ч.2 п.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, що підтверджується квитанцією по сплаті судового збору в розмірі 1460 грн. та 384,20 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 141, 88, 265-268 ЦПК України суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , іпн НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_2
-заборгованість за договором позики від 12.10.2018 року станом на 21.06.2019 року (день ухвалення рішення) в сумі 146000,00 гривень,
- 3% річних від суми боргу за період з 30.11.2018 року по 22.06.2019 року (день ухвалення рішення) в сумі 2436,00 гривень,
-судовий збір в сумі 1460 грн. та 384,20 грн.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження -якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Краматорського міського суду А. В. Бакуменко