Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1759/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідент. код 31301827)
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; ідент. код 31557119)
про стягнення 290357,96 грн.
за участю представників:
позивача - Никоненко А.Г.
відповідача - Ващенко Т.Д.
Позивач, Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 06.06.2019 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" коштів у розмірі 290357,96 грн., які складаються з 234848,19 грн. інфляційного збільшення боргу та 55509,77 грн. - 3 % річних, нарахованих на основний борг у розмірі 617098,62 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором комісії № 12/06-727, укладеним між сторонами 18.09.2006 р. та встановленого рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. по справі № 08/201-09. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2019 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі № 922/1759/19, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про судове засідання, проведення якого призначено на 09.07.2019 р. о 10:30.
27.06.2019 р. відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. 15693), згідно з яким останній проти позовних вимог заперечує, вказуючи, що заборгованість у сумі 1243535,88 грн. перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обліковувалась в бухгалтерському обліку відповідача з березня 2011 року по грудень 2014 року та у зв'язку з тим, що ніяких підтверджуючих документів на цю заборгованість, крім її зазначення в акті приймання-передачі у КП "Харківські теплові мережі" не було та протягом трьох років ніяких претензій не поступало чи вимог по її стягненню не поступало, то 31.12.2014 року зазначена заборгованість була списана з балансу як безнадійна.
У наданій позивачем відповіді на відзив (вх. 16482) позивач наголошує, що наявність чи відсутність копії судового рішення у відповідача та списання відповідачем заборгованості як безнадійної не припиняють зобов'язання відповідача щодо сплати всіх сум, стягнутих з відповідача за рішенням суду; як і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, факт прийняття рішення суду, не виконаного в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Частиною 1 статті 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які, вона посилається як на підставу своїх вимог, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій (подання всіх доказів в обґрунтування позовних вимог разом з позовною заявою).
Згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України у випадку, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Станом на 09.07.2019 року сторонами не повідомлено про наявність додаткових доказів, які не були б подані у встановлений законом або судом процесуальний строк, що в свою чергу могло завадити розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, у судовому засіданні 09.07.2019 р., керуючись приписами ст. 252 ГПК України, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2019 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наголосивши, що позовні вимоги підтверджені належними та достатніми доказами, доданими до позовної заяви.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. по справі № 08/201-09 за позовом ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" (м. Київ) до ДП "Енергокомплекс" (м. Харків) про стягнення 617098,62 грн., задоволено позов ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" та стягнуто з ДП "Енергокомплекс" 617098,62 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита у сумі 6171,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
При цьому, вказаним рішенням було встановлено наявність простроченої заборгованості ДП "Енергокомплекс" перед ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" за Теплову енергію в розмірі 617098,62грн., яка виникла на підставі укладеного 18.09.2006 р. між сторонами договору комісії № 12/06-727.
З єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено наступне:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2010, ухваленої у справі № 08/201-09, здійснено заміну відповідача по справі з ДП "Енергокомплекс" на КП "Енергокомплекс" Харківської міської ради.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2011, ухваленої у справі № 08/201-09, здійснено заміну позивача по справі №08/201-09 ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" його правонаступником - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2015, ухваленої у справі № 08/201-09, здійснено заміну відповідача по справі №08/201-09 - Комунального підприємства "Енергокомплекс" Харківської міської ради на його правонаступника - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (код 31557119) (далі - боржник, відповідач).
Таким чином, як на підставу позову в даній справі № 922/1759/19 позивач посилається на те, що заборгованість, яка виникла у ДП "Енергокомплекс" на підставі договору комісії № 12/06-727 від 18.09.2006 р. та стягнута згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.09 р. по справі № 08/201-09 у розмірі 617098,62 грн. основного боргу, відповідачем станом на червень 2019 року погашена не була, у зв'язку з чим у позивача, як кредитора, виникло право на отримання від відповідача передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на цю суму боргу, аж до повного виконання грошового зобов'язання. Враховуючи наявні грошові зобов'язання позивачем з посилання на ст. 625 ЦК України позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 05.06.2016 по 04.06.2019 р. та інфляційних втрат за період з травня 2016 по квітень 2019 р.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Суд, з урахуванням обставин встановлених рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. та ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2015 у справі № 08/201-09, погоджується, що факт наявності у відповідача станом на 15.10.2015 заборгованості перед позивачем в розмірі 617098,62 грн. має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Доказів добровільного погашення відповідачем заборгованості, як і доказів звернення до останнього з вимогою про погашення такої заборгованості, позивачем до матеріалів справи не надано.
Разом з тим, суд констатує, що виконання рішення суду нерозривно пов'язане відповідними діями з примусового виконання вказаного рішення.
Відповідно до приписів ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції станом на 2015 рік були встановлені чітко визначені строки пред'явлення виконавчого документу до виконання, а саме було унормовано, що виконавчий документ (наказ суду у господарському процесі) може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Судом з єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що окрім ухвал про які позивач було повідомлено у позовній заяві, в рамках справи № 08/201-09, також було постановлено ухвалу від 03.02.2015 року, якою було задоволено заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про поновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду Харківської області від 07.12.2009р. у справі № 08/201-09 до виконання. Поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Харківської області від 07.12.2009р. у справі №08/201-09 з 03 лютого 2015 року та встановлено граничний строк пред'явлення цього наказу до виконання державному виконавцю по 04 лютого 2016 року.
Проте, до матеріалів справи № 922/1759/19 позивачем жодного доказу реалізації права наданого законом щодо звернення до виконавчої служби з метою пред'явлення наказу суду для примусового виконання у строки визначені судом до 04 лютого 2016 року не надано. Також не надано доказів вчинення будь-яких дій протягом періоду з жовтня 2015 року по червень 2019 року направлених на стягнення вказаної заборгованості.
Таким чином, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що відповідачем не було реалізовано право на пред'явлення виконавчого документу, виданого у справі № 08/201-09 до виконавчої служби на виконання.
Згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як унормовано в статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим, у даному випадку позивачем жодними доказами не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, оскільки позивачем, як кредитором не надано доказів звернення ані до відповідача, ані до виконавчої служби у період за який нараховані інфляційні втрати та річні, що виключає можливість встановлення дійсного періоду прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, та, відповідно, застосування до останнього приписів ст. 625 ЦК України, а відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, як необґрунтованих та недоведених належними доказами.
За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір, у зв'язку з відмовою у позову, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України та статтями 1, 2, 11, 129, 233, 236- 238, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. У позові відмовити повністю
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "15" липня 2019 р.
Суддя М.І. Шатерніков