11.07.2019 Справа № 920/207/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/207/19
за позовом: Малого приватного підприємства фірми «ЕРІДОН» (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143, код 19420704),
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.АЗ.-ДРУЖБА» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, м. Суми, 40021, код 37053037),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИ-ЦУКОР» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, м. Суми, 40021, код 40649608),
про стягнення 5954921 грн. 56 коп. заборгованості за договором поставки №1230/17/104 від 20.03.2017,
за участю представників сторін:
від позивача: Боровик В.М., ордер серії КС № 297960 від 20.02.2019 (в режимі відео конференції),
від відповідачів: 1, 2. не з'явились.
при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 05.03.2019 відкрито провадження у справі №920/207/19 (суддя Спиридонова Н.О.) за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2019 р.
Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 02.04.2019 підготовче засідання у справі №920/207/19 відкладено на 25.04.2019 р.
В судовому зсіданні 25.04.2019 було закрите підготовче провадження, розгляд справи №920/207/19 по суті призначено на 30.05.2019 р.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.05.2019 р. розгляд справи №920/207/19 призначено на 31.05.2019 р.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 31.05.2019 розгляд справи по суті відкладено на 13.06.2019 р.
У зв'язку з відпусткою судді Спиридонової Н.О. судове засідання 13.06.2019 не відбулось, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 справу №920/207/19 призначено до розгляду судді Коваленко О.В.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 24.06.2019 р. розгляд справи №920/207/19 по суті призначено на 11.07.2019 р.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідачів як з солідарних боржників на свою користь заборгованість по зобов'язанням, що визначені умовами додатку № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017, додатку № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки №1230/17/104 від 20.03.2017, загальну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з 29.12.2017 по 20.02.2019 в розмірі 3528256,73 грн.; 10% річних від простроченої суми основної заборгованості відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.7 договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 в розмірі 365298,76 грн.; 22% річних за користування товарним кредитом відповідно до статті 536, частини п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України, умов пунктів 4, 5 додатку № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017, додатку № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки №1230/17/104 від 20.03.2017 в розмірі 803657,27 грн.; пеню відповідно до умов пункту 6.2 договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 в розмірі 1257708,80 грн., всього в сумі 5954921,56 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 89323,83 грн.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відео конференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачі своїх представників до суду не направили, відзивів на позов не подали, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення форми № 119, повернуті на адресу суду відділенням поштового зв'язку.
Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
20 березня 2017 р. між МПП Фірмою «ЕРІДОН» і ТОВ «УКР.АЗ.-ДРУЖБА» було укладено договір поставки № 1230/17/104 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність першого відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а перший відповідач зобов'язується сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.
До договору були укладені додатки, а саме: № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 та № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017.
На підставі додатку № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 позивач поставив першому відповідачу продукцію на суму 3968483,13 грн. Вказаний факт підтверджується копіями наступних видаткових накладних: № 25795 від 10.04.2017 на суму 427312,80 грн., № 30088 від 14.04.2017 на суму 214665,12 грн., № 37888 від 03.05.2017 на суму 10000,00 грн., № 37867 від 03.05.2017 на суму 81316,18 грн., № 37818 від 03.05.2017 на суму 2448774,07 грн., № 41872 від 12.05.2017 на суму 428328,00 грн., № 47427 від 24.05.2017 на суму 284040,00 грн.. № 49663 від 01.06.2017 на суму 74046,96 грн. (а.с. 25-25).
Перший відповідач частково сплатив за отримані ним засоби захисту рослин за вищевказаним додатком на суму 2032362,14 грн. Зазначений факт підтверджується копіями наступних платіжних доручень: № 1836 від 30.03.2017. № 1868 від 28.04.2017, № 1882 від 29.05.2017, № 8 від 14.07.2017, № 26 від 27.10.2017, № 58 від 17.11.2017, № 71 від 22.11.2017, № 76 від 24.11.2017, № 106 від 28.12.2017 (а.с. 35-43). Неоплачена частина вартості отриманих першим відповідачем засобів захисту рослин за додатком №1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 складає 1936120,99 грн.
На підставі додатку № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 позивач поставив першому відповідачу продукцію на суму 1246075,82 грн. Вказаний факт підтверджується копіями наступних видаткових накладних: № 37905 від 03.05.2017 на суму 343838,40 грн., № 43192 від 15.05.2017 на суму 142992,00 грн., № 48561 від 26.05.2017 на суму 109112,83 грн., № 49664 від 01.06.2017 на суму 586844,59 грн., № 52829 від 08.06.2017 на суму 18109,44 грн., № 53264 від 09.06.2017 на суму 45178,56 грн. (а.с.45-50).
Вартість отриманих першим відповідачем засобів захисту рослин за додатком № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 не оплачена повністю.
Враховуючи вище викладене, за вказаними додатками до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 позивачем поставлено, а першим відповідачем отримано товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 5214558,95 грн.
Також, між позивачем та першим відповідачем складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 04.12.2017, відповідно до якого заборгованість першого відповідача перед позивачем станом 22.11.2017 склала 3716466,87 грн. (а.с.51).
Відповідно до умов пункту 3.1 договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 порядок, умови та строки розрахунків за поставлений товар визначаються в додатках до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017.
Згідно додатку № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 та додатку № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 товар підлягав остаточній оплаті в строк до 31.10.2017.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші гіравочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що 07.04.2017 між позивачем, першим та другим відповідачами укладено договір поруки № 1-П (надалі - договір поруки), відповідно до якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017, у тому числі щодо виконання, у строк до 31.10.2017 зобов'язань з оплати вартості товару за додатком № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017. Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору поруки (а.с.52-53).
Також, 25.04.2017 між позивачем, першим та другим відповідачами укладено договір поруки № 3-П (надалі - договір поруки), відповідно до якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017, у тому числі щодо виконання, у строк до 31.10.2017 зобов'язань з оплати вартості товару за додатком № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017. Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору поруки (а.с. 54-55).
Умовами пунктів 2.2 договору поруки № 1-П від 07.04.2017 та договору поруки № 3-П від 25.04.2017, передбачено, що відповідальність другого відповідача перед позивачем, зокрема, проте не виключно, включає зобов'язання сплатити позивачу вартість товару з врахуванням зміни курсу продажу долару США до гривні на день проведення оплати, як це передбачено договором поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 (втрат, що пов'язані зі зміною курсу долару США та/чи ЄВРО до гривні), а також зобов'язання сплатити позивачу неустойку та проценти передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, нараховані позивачем у разі порушення першим відповідачем умов договору поставки №1230/17/104 від 20.03.2017.
Відповідно до пунктів 2.3 договору поруки № 1-П від 07.04.2017 та договору поруки № 3-П від 25.04.2017, оплата заборгованості, у разі порушення строків та умов проведення розрахунків, здійснюється другим відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно пунктів 3.2 договору поруки № 1-П від 07.04.2017 та договору поруки № 3-П від 25.04.2017, позивач має право звертатися до другого відповідача з вимогами про виконання зобов'язань, передбачених договором поруки № 1-П від 07.04.2017 та договором поруки № 3-П від 25.04.2017 відповідно, не раніше наступного робочого дня після настання строку виконання зобов'язання (повністю чи його частини), у разі, якщо це зобов'язання не було виконане першим відповідачем, та не пізніше 31 грудня 2018 року.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору та в зв'язку з невиконанням першим відповідачем в повному обсязі зобов'язань з оплати отриманого товару згідно вищевказаних додатків до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 позивач звернувся до першого відповідача з претензію щодо сплати заборгованості за договором поставки № 3087 від 11.12.2017 (а.с. 56-58).
Після отримання претензії щодо сплати заборгованості за договором поставки № 3087 від 11.12.2017, перший відповідач сплатив позивачу в рахунок погашення заборгованості 100000,00 грн. Зазначений факт підтверджується копією платіжного доручення № 106 від 28.12.2017.
Крім того, позивач звертався до другого відповідача з вимогою № 3088/1 від 18.12.2017 про оплату заборгованості (а.с. 59-60), а також вимогою № 2609 від 05.12.2018 про оплату заборгованості за договором поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017.
11 грудня 2018 року другий відповідач отримав вимогу № 2609 від 05.12.2018 про оплату заборгованості за договором поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пунктів 3.4 договору поруки № 1-П від 07.04.2017 та договору поруки № 3-П від 25.04.2017, розрахунки за договором поруки № 1-П від 07.04.2017 та договором поруки №3-П від 25.04.2017 відповідно здійснюються другим відповідачем за рахунок власних грошових коштів, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання вимоги позивача щодо сплати непогашеної заборгованості.
Отже, другий відповідач, як поручитель, зважаючи на дату отримання вищевказаних вимог позивача, як кредитора, повинен був, в строк не пізніше 18 грудня 2018 року, виконати зобов'язання першого відповідача, як боржника, з оплати отриманого товару згідно додатку № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 та додатку № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017.
Проте, другий відповідач усі вищевказані вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення.
Таким чином, станом на 20.02.2019 заборгованість першого відповідача перед позивачем з оплати отриманого товару за додатком № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 та додатком № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 не погашена та складає 3182196,81 грн. (5214558,95 грн. - 1932362,14 грн. - 100000,00 грн.).
Тобто, першим відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати суми основної заборгованості згідно додатку № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 та додатку № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 в сумі 3182196,81 грн. за період з 29.12.2017 по 20.02.2019, що складає 419 днів прострочення.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів, як солідарних боржників заборгованості першого відповідача перед позивачем з оплати отриманого товару за додатком № 1230/17/104/2-ззр від 20.03.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 та додатком № 1230/17/104/4-ззр від 20.04.2017 до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 в сумі 3182196,81 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів 346059,92 грн. інфляційних втрат, 365298,76 грн. - 10 % річних, 803657,27 грн. - 22 % річних від простроченої суми за користування товарним кредитом (загальний період з 29.12.2017 по 20.02.2019) суд зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 6.7 договору сторонами встановлений інший розмір процентів річних - 10 %.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 10 % річних є арифметично вірним.
Судом було встановлено, що першим відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання на суму 3182196,81 грн. за період з 29.12.2017 по 20.02.2019. а тому суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 346059,92 грн. інфляційних втрат та 365298,76 грн. 10 % річних за вказаний вище період.
В силу приписів статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до частини п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно умов пунктів 4, 5 вищевказаних додатків до договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 сторони передбачили та встановили, що у разі порушення першим відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, перший відповідач, відповідно до вимог статті 536 та частини п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь позивача плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 22 % (двадцять два відсотки) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого першим відповідачем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Здійснений позивачем розрахунок суми 22 % річних від простроченої суми за користування товарним кредитом є арифметично вірним.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 803657,27 грн. 22 % річних від простроченої суми за користування товарним кредитом за період з 29.12.2017 по 20.02.2019.
Стосовно вимоги позивач про стягнення з відповідача 1257708,80 грн. пені (загальний період з 29.12.2017 по 20.02.2019) суд зазначає наступне.
Згідно статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За приписами частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.2 договору, у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого товару за кожний день прострочення.
Пунктом 6.8 договору поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки № 1230/17/104 від 20.03.2017 відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем. Оскільки пеня передбачена сторонами у договорі і розрахована позивачем вірно, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачів як солідарних боржників 1257708,80 грн. пені (загальний період з 29.12.2017 по 20.02.2019) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи те, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідачів, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 89323 грн. 83 коп. покладається на відповідачів як солідарних боржників.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.АЗ.-ДРУЖБА» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, м. Суми, Сумська область, 40021, ідентифікаційний код 37053037) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИ-ЦУКОР» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 40649608), як солідарних боржників, на користь Малого приватного підприємства фірми «ЕРІДОН» (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143, ідентифікаційний код 19420704) заборгованість за поставлений товар в сумі 3182196,81 грн., інфляційні втрати в сумі 346059,92 грн., 10 % річних від простроченої заборгованості в сумі 365298,76 грн., 22 % річних від простроченої суми за користування товарним кредитом в сумі 803657,27 грн., пеню в сумі 1257708,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 89323,83 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 15.07.2019 р.
Суддя О.В. Коваленко