09.07.2019 Справа № 920/274/19
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/274/19
за позовом: Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11 м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605, код 34216986),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УГРОЇДСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв.15, м. Суми, 40021, код 37053194),
про стягнення 8 009 175 грн. 50 коп. заборгованості згідно договору поставки №ПЛ-190 від 05.04.2018,
за участю представників сторін:
від позивача - Бєлая О.С., (адвокат, посвідчення № ЗП 002118 від 09.04.2019; бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції),
від відповідачів - не прибув,
Позивач, відповідно до вимог позовної заяви просить стягнути з відповідача 8009175 грн. 50 коп., з яких: 6112532 грн. 14 коп. - основний борг згідно договору поставки № ПЛ-190 від 05.04.2018, 226163 грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 916 879 грн. 82 коп. - штраф, 753 599 грн. 85 коп. - 3% річних. А також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.03.2019 відкрито провадження у справі № 920/274/19, справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач вимоги ухвали суду не виконав відзив на позовну заяву суду не надав.
Ухвалою суду від 11.06.2019 закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2019.
Представник позивача в судовому засідання 09.07.2019 надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 09.07.2019 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин не з'явлення до суду не повідомив.
Тому, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд розглядає справу у відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.
05.04.2018 між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №ПЛ-190 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, (засобами захисту рослин) та мікродобрива (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар й оплачувати його.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 Договору, погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами. Сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до Договору.
Строк (термін) поставки товару вказується в Специфіквціях (п. 4.3. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з укладеними між позивачем і відповідачем Специфікаціями до Договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 5978099 грн. 50 коп., а саме:
- за Специфікацією № 1 від 05.04.2018 на загальну суму 423993,00 грн.;
- за Специфікацією № 2 в редакції від 10.05.2018 на загальну суму 4306175,28 грн.;
- за Специфікацією № 3 від 05.04.2018 на загальну суму 382471,20 грн.;
- за Специфікацією № 4 від 01.06.2018 на загальну суму 865460,02 грн.
Згідно з п. 2 Специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад позивача). Вказана умова поставки передбачає вибірку (само вивіз) товару відповідачем зі складу позивача автомобільним транспортом за свій рахунок (п. 4.1.Договору).
Відповідно до п. 6.1.3. Договору, відповідач зобов'язався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його та передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач виконуючи свої договірні зобов'язання, своєчасно передав відповідачу весь товар на загальну суму 5978099,50 грн., що підтверджується видатковими накладними на такі суми:
- № ЗП11337 від 25.04.2018 - 423993,00 грн.
- № ЗП14065 від 11.05.2018- 1380279,60 грн.;
- № ЗП13821 від 03.05.2018- 75657,60 грн.;
- № ЗП16484 від 14.05.2018- 558037,44 грн.;
- № ЗП16289 від 15.05.2018- 1835415,36 грн.;
- № ЗП19915 від 31.05.2018- 456785,28 грн.;
- № ЗП12229 від 21.05.2018- 132163,20 грн.;
- № ЗП12153 від 25.04.2018- 250308,00 грн.;
- № ЗП20286 від 04.06.2018- 865460,02 грн..
02.07.2018 позивач додатково поставив відповідачу товар на загальну суму 134432 грн. 64 коп., що підтверджується Видатковою накладною № ЗП23127 від 02.07.2018.
Факт поставки товару також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 09.01.2019, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
Відповідно до п. 5.1. і пп. 6.1.1. Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані у Специфікаціях.
Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 31.10.2018.
Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється відповідачем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу (вих. № 186/18-юр від 22.11.2018) про виконання простроченого грошового зобов'язання з оплати товару за Договором.
Проте, відповідач вимоги позивача залишив без відповіді і задоволення.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним договірні зобов'язання виконані належним чином, проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної і повної оплати отриманого товару не виконав, в зв'язку з чим станом на день складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 6112532 грн. 14 коп.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.
Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за Договором поставки у сумі 6112532 грн. 14 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 226163 грн. 69 коп. інфляційних нарахувань, 753599 грн. 85 коп. процентів річних, 916879 грн. 82 коп. штрафу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2.4. Договору сторони погодили, що в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за цим Договором він замість трьох процентів річних. Передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, зобов'язується сплатити позивачу 36 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.
Позивачем відповідно до поданих розрахунків заявлено до стягнення 226163 грн. 69 коп.- інфляційних втрат, 753599 грн. 85 коп.- 36 процентів річних.
Відповідач контррозрахунку нарахувань суду не надав.
Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку, що стягнення 226163 грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 753599 грн. 85 коп. - 36 процентів річних позивачем нараховані відповідно до умов Договору та вимог діючого законодавства.
Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частинами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 231 ГК України, передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 7.1.3. Договору, передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором понад 60 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 60 календарних днів.
Відповідно до поданного розрахунку, сума штрафу становить 916879 грн. 82 коп.
Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, розмір відсотків санкцій, суд дійшов висновку, що 916879 грн. 82 коп. штрафу позивачем нараховані відповідно до умов Договору та вимог діючого законодавства.
У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за Договором поставки № ПЛ-190 від 05.04.2018 в сумі 8009175 грн. 50 коп., в тому числі: 6112532 грн. 14 коп. основного боргу, 226163 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 916879 грн. 82 коп. штрафу та 753599 грн. 85 коп. 36% річних.
Тому, враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 8009175 грн. 50 коп., суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 120137 грн. 63 коп.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» (40021, м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, ід. код 37053194) на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв.11; ід. код 34216986) заборгованість за Договором поставки № ПЛ-190 від 05.04.2018 в сумі 8009175 грн. 50 коп., в тому числі: 6112532 грн. 14 коп. основного боргу, 226163 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 916879 грн. 82 коп. штрафу та 753599 грн. 85 коп. 36% річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 120137 грн. 63 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 15.07.2019.
Суддя С.В. Заєць