ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
05 липня 2019 року Справа № 923/86/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі cудового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес», місцезнаходження: 33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75, ідентифікаційний код юридичної особи: 37022936
до Приватного підприємства «Агрофірма «Гаван», місцезнаходження: 74844, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Богданівка, вул. Спеціалістів, 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 31913943
про стягнення 118173,06 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Стріла В.М., на підставі ордеру РН-858 № 003
від відповідача - не прибув
05.02.2019 ТОВ «Захід Агробізнес» звернулося до суду із позовом про стягнення з ПП «Агрофірма «Гаван» заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 352-ЗЗР/ШЄ-17 від 12.04.2018 року у розмірі 118173,06 грн., з яких: 49539,60 грн. - основний борг, 44349,49 грн. - відсотки річних, 17033,48 грн. - пеня, 7430,49 грн. - штраф.
Справу згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2019, розподілено судді Павленко Н.А.
Ухвалою від 08.02.2019, відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Розпорядженням керівника апарату суду № 99 від 19.03.2019, у зв'язку із перебуванням судді Павленко Н.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/86/19.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019, справу розподілено судді Остапенко Т.А.
Ухвалою від 22.03.2019 року, справа прийнята суддею Остапенко Т.А. до свого провадження. Згідно абз. 1 ч. 14 ст. 32 ГПК України, розгляд справи розпочато спочатку. Підготовче засідання призначено на 11.04.2019.
Ухвалою від 11.04.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.05.2019.
Ухвалою від 20.05.2019 судове засідання призначене на 05.07.2019.
В судовому засіданні, при розгляді справи по суті, представник позивача позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі. Також просив вирішити питання про стягнення з відповідача на їх користь сплаченого, при подачі позову, судового збору.
Відповідач явку свого представника у жодне із засідань не забезпечив. Ухвали суду, що надсилалася за місцезнаходженням відповідача повернулися до суду не врученими із відміткою на конверті «відмова в отриманні», «за закінчення строку зберігання».
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (постанови КГС ВС від 16.05.2018р. у справі №910/15442/17, від 10.09.2018р. у справі №910/23064/17, від 24.07.2018р. у справі №906/587/17).
Ухвала про відкриття провадження надіслана відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві.
Відтак, судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі. Зважаючи на те, що відповідач відмовився отримати ухвалу про відкриття провадження у справі, він є обізнаним про судове провадження.
Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, справа, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 2 ст. 178, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, була розглянута за відсутності відповідача за наявними в ній доказами.
Справу розглянуто за межами строку, визначеного ст. 195 ГПК України, що обумовлено відпусткою судді з 02.05.2019 р. по 17.05.2019 р. та з 21.05.2019 по 03.07.2019.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.1.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку яка залежить від певних критеріїв вироблених практикою ЄСПЛ складність справи поведінка заявника поведінка державних органів значущість питання для заявника.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
За змістом ст. 114 ГПК України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
У судовому засіданні, 05.07.2019, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив:
26 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОБІЗНЕС» (надалі - позивач, постачальник), та Приватним підприємством «Агрофірма Гаван» (надалі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки засобів захисту рослин 352-ЗЗР/ШЄ-17 (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1., 2.1. Договору постачальник за цим Договором зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцю засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору передбачено, що ціна товару та загальна вартість Товару вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях. Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту Договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного Договору.
Так, відповідно до п.4.4. Договору, сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США). Еквівалент ціни товару в доларах США визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.
Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.
Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, шо передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни Товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (аванс та післяоплата), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.
При цьому курс продажу долара США на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США, опублікованого на сайті: http://finance.Ua/ua/currency/#interbank.
Положення цього пункту 4.4. застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару).
Для розрахунків по цьому договору Постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін.
Договірними умовами передбачений обов'язок покупця своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним Договором та додатками до нього.
Відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань встановлена в розділі 6 Договору.
Зокрема, пунктом 6.4.1. Договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару Покупець зобов'язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 % річних.
Відповідно до п. 6.5. Договору cторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Крім того, згідно п.6.8 Договору за не виконання умов Договору передбачено штраф в розмірі 15% від суми загальної заборгованості.
За пунктом 8.5., Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2017 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.
Так, позивачем на виконання Договору за специфікаціями №1 від 26.06.2017р., №2 від 12.07.2017р., №3 від 29.08.2017р. та №4 від 13.09.2017 р. передано Відповідачу товар на загальну суму 84919,98 грн., що підтверджується наступними доказами: видатковими накладними №1930 від 26.06.2017р., №2037 від 12.07.2017р., №2312 віл 29.08.2017р., №2496 від 13.09.2017р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №110 від 13.09.2017р., товарно-транспортними накладними: №3-002496 від 13.09.17р, №3-002312 від 29.08.17р., №3-002037 від 12.07.17р, №3-001930 від 26.06.2017р.
Відповідач здійснив часткову оплату за товар, поставлений за специфікаціями №1,2,3 Договору на підставі видаткових накладних №1930 під 26.06.2017р №2037 від 12.07.2017р №2312 від 29.08.2017р. Разом з тим, відповідач зобов'язання із оплати поставленого позивачем товару за специфікацією №4 від 13.09.2017 р. на підставі видаткової накладної №2496 від 13.09.2017 року на суму 46456,80 грн. з ПДВ, не виконав.
Порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару, поставленого позивачем на підставі Договору поставки засобів захисту рослин 352-ЗЗР/ШЄ-17 від 26.06.2017, стали підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки, а правовідносини сторін, відповідно, врегульовано нормами статей 264-271 ГК України, ст. 712 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем підтверджено належне виконання ним зобов'язань з поставки товару, обумовлених Договором поставки засобів захисту рослин 352-ЗЗР/ШЄ-17 від 26.06.2017. Натомість, відповідач, взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав та за поставлений товар у встановлені строки повністю не розрахувався. Зазначені обставини відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в сумі 46456,80 грн. є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Так, за специфікацією №4 від 13.09.2017 р. передбачена 100% попередня оплата по факту поставки. Враховуючи, що поставка здійснена на підставі видаткової накладної №2496 від 13.09.2017 року, строк виконання зобов'язання відповідачем з оплати товару визначений до 14.09.2017. Таким чином, враховуючи строк виконання зобов'язання відповідачем з оплати товару за специфікацією №4 від 13.09.2017 р. та умови договору, що зміна ціни Товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору, в іншій частині заборгованість за поставлений товар, розрахована на дату подачі позову 28.01.2019, заявлена безпідставно.
З наведених мотивів сума 49539,60 грн. не може бути застосована як база для розрахунку штрафних санкцій та компенсаційних витрат за період з 14.09.2017 по 28.01.2019, оскільки заборгованість відповідача на дату початку періоду нарахування пені, відсотків річних, штрафу складала саме 46456,80 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 44349,49 грн. відсотків річних, 17033,48 грн. пені, 7430,49 грн. штрафу, суд зазначає таке.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до п. 6.4.1. Договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару Покупець зобов'язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 % річних.
Крім того, згідно п.6.8 Договору за не виконання умов Договору передбачено штраф в розмірі 15 % від суми загальної заборгованості.
Враховуючи наведені норми права та встановлений факт прострочення виконання Відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару, суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо заявленої до стягнення пені за період з 14.09.2017 по 28.01.2019, здійснений відповідно до періоду виникнення та суми заборгованості відповідача з оплати поставленого йому товару 46456,80 грн., визнає вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі - 20876,29 грн. В іншій частині пеня заявлена до стягнення безпідставно.
Невиконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару за специфікацією №4 від 13.09.2017 підтверджено матеріалами справи, отже вимоги про стягнення штрафу є правомірними та задовольняються судом в сумі 6968,52 грн. В іншій частині, враховуючи заборгованість відповідача 46456,80 грн., штраф нарахований безпідставно.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором поставки, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача відсотків річних є правомірними та обґрунтованими в сумі 15973,50 грн. В іншій частині, враховуючи період нарахування з 14.09.2017 по 28.01.2019 та розмір заборгованості відповідача 46456,80 грн., відсотки річних заявлені до стягнення безпідставно.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 46456,80 грн. боргу, 20876,29 грн. пені, 15973,50 грн. 25% річних, 6968,52 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 1459,96 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес»- задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Гаван» (місцезнаходження: 74844, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Богданівка, вул. Спеціалістів, 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 31913943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (місцезнаходження: 33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75, ідентифікаційний код юридичної особи: 37022936) 46456,80 грн. боргу, 20876,29 грн. пені, 15973,50 грн. 25 % річних, 6968,52 грн. штрафу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Гаван» (місцезнаходження: 74844, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Богданівка, вул. Спеціалістів, 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 31913943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (місцезнаходження: 33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75, ідентифікаційний код юридичної особи: 37022936) 1459,96 грн. судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.
6. Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 15.07.2019
Суддя Т.А. Остапенко