08.07.2019 Справа № 920/220/17
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Чепульської Ю.В.,
розглянув матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Герасименко Лариси Анатоліївни
до відповідача - Охтирської районної державної адміністрації Сумської області,
третя особа: 1. Чернеччинська сільська рада Охтирського району Сумської області;
2. Сумська обласна державна адміністрація;
про визнання договору оренди землі поновленим,
за участю представників сторін:
від позивача - Герасименко Л. А ., адвокат Кутовий Я.А.,
від відповідача - не з'явився,
третя особа 1. не з'явився,
2. представник Марченко О .О .,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, третіх осіб.
20.03.2017 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви від 28.05.2019, просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею - 0.1655 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, укладений 10.10.2006 сторонами (надалі - Договір), визнавши укладеною додаткову угоду, надану позивачем, про поновлення договору оренди на той самий строк - на 10 років, на тих самих умовах - до 12 жовтня 2026 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у строк, визначений умовами цього Договору, звернувся до відповідача з заявою про продовження терміну Договору на новий строк, додавши проект додаткової угоди. Відповідачем відповідного рішення про відмову прийнято не було. Оскільки позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та належним чином виконує умови Договору, а відповідач протягом місяця після закінчення терміну дії договору не заперечив у поновленні цього Договору, то такий Договір, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.08.2017 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 вищезазначене рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 23.01.2019 було скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
09.04.2019 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що проти позовних вимог заперечує. Відповідач обгрунтовує заперечення тим, що хоча відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) рішення про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення не приймалося органом державної влади, та це все одно, не виключає того, що повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою під кафе-баром належить третій особі - Сумській ОДА, так як відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки державної форми власності для всіх потреб. Окрім цього, застосування норми статті 148-1 ЗК України є недоцільним, так як її частина 3 передбачає повідомлення користувачів земельних ділянок у разі зміни її власника, а у даному випадку змінився лише орган державної влади через який держава реалізує своє право.
06.05.2019 відповідачем був додатково наданий до суду відзив на позовну заяву.
12.04.2019 третьою особою - Сумською ОДА, суду були надані письмові пояснення, в яких зазначено, що третя особа заперечує проти позову. Третя особа зазначає, що позивачем не було дотримано порядок продовження строку дії Договору. Законодавчі зміни в 2012 році в статтю 122 ЗК України призвели до розподілу повноважень органів державної влади щодо розпорядження землями державної форми власності та були безпосередньою підставою для переходу повноважень від одного органу державної влади - Охтирської РДА, до іншого - Сумської ОДА, при розпорядженні земельною ділянкою, яка є предметом Договору.
07.05.2019 позивачем до суду була надана відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що не погоджується з доводами відповідача. Також, 07.05.2019 позивачем були надані до суду і заперечення проти доводів третьої особи - Сумської ОДА.
08.05.2019 третя особа - Сумська ОДА, надала до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що проти позовних вимог заперечує. Крім того, 03.06.2019 третя особа - Сумська ОДА, надала до суду письмові пояснення по справі.
12.04.2019 третьою особою - Чернеччинською сільською радою Охтирського району Сумської області було надано пояснення по справі, в яких зазначено, що даними, які б вказували на неналежне виконання умов Договору позивачем сільська рада не володіє. Орендна плата вносилася позивачем своєчасно, що є важливим для наповнення бюджету громади. Тому, за умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням, як те передбачено ст. 96 ЗК України, а також дотримання землекористувачем інших обов'язків, передбачених чинним законодавством і умовами Договору, третя особа не заперечує щодо поновлення договору оренди землі.
Заяви (клопотання) учасників справи. Інші процесуальні дії, які вчинялись судом.
13.03.2019 матеріали справи були повернуті на адресу господарського суду Сумської області з Верховного Суду. Ухвалою суду від 18.03.2019 було призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 08.05.2019 було замінено третю особу - Бакирівську сільську раду, на правонаступника - Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області.
30.05.2019 позивачем до суду була надана заява про зменшення розміру позовних вимог. Ухвалою суду заяву б/н від 28.05.2019 позивача було прийняти до розгляду та постановлено вважати позовні вимоги позивача викладеними в редакції, яка зазначена в заяві позивача. Також, позовну заяву в частині визнання продовженим терміну дії договору оренди було залишено без розгляду.
05.07.2019 відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник відповідача - Бублик О .Ю., знаходиться у щорічній відпустці, що підтверджується наказом Охтирської РДА від 01.07.2019 № 16-Від.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи за відсутності представника відповідача у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів. Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права направити до суду іншого представника, як з представників адміністрації так із інших залучених осіб.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до розпорядження голови Охтирської РДА від 25.04.2006 № 230 вирішено, зокрема, надати позивачу згідно з проектом землеустрою в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,166 га для розміщення та обслуговування кафе-бару із земель запасу Бакирівської сільради за межами населених пунктів.
10.10.2006 між сторонами укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування кафе-бару, яка знаходиться біля с. Климентове на автошляху Суми-Полтава-Олександрія (Р17) на території Бакирівської сільради. Згідно з пунктом 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1655 га.
Згідно з пунктом 8 договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пункту 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір зареєстровано у Охтирському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.10.2006 за № 040661500782. Отже, строк дії договору встановлено до 12.10.2016.
07.09.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про намір продовжити дію договору оренди від 10.10.2006 на новий строк, на 10 років. Ця заява отримана відповідачем 07.09.2016.
Матеріали справи містять два листа відповідача № 01-21/3/2173 з однаковім номером, проте різним змістом.
Охтирська РДА у відповідь на цю заяву направила позивачці лист від 15.09.2016 № 01-21/3/2173 "Про продовження дії договору оренди землі", у якому зазначила, що з метою належного вирішення питання про поновлення договору оренди землі, позивачці необхідно подати певний перелік документів (т.1, а.с.172-173). Зазначений лист визнається позивачем.
Водночас у іншому листі від 15.09.2016 № 01-21/3/2173 відповідач послався на положення статті 122 ЗК України, статті 33 Закону України "Про оренду землі" і повідомив позивача про те, що з метою належного вирішення питання про поновлення договору оренди землі їй необхідно звернутися до Сумської ОДА та додати до заяви (повідомлення) проект договору (додаткової угоди) (т.1, а.с.54).
Ухвалою суду від 17.04.2019 суд зобов'язував відповідача та третю особу - Сумську ОДА, надати суду належним чином завірені письмові докази, на які вони посилались в своїх письмових запереченнях.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем та третьою особою доказів направлення листа № 01-21/3/2173, який знаходиться на а.с.54, т.1, суду не надано, а тому суд приймає до уваги лист відповідача № 01-21/3/2173, який знаходиться на а.с.172, том 1.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що 10.10.2016 позивач звернувся до відповідача з листом, який отримано відповідачем 10.10.2016, з проханням повідомити про результати розгляду її заяви від 07.09.2016, у зв'язку з відсутністю будь-яких повідомлень про прийняте рішення.
На це звернення відповідач у листі від 12.10.2016 повідомив позивачу, що з метою поновлення Договору необхідно звернутися до Сумської ОДА.
08.12.2016 позивач звернувся до третьої особи - Сумської ОДА, з заявою про продовження дії Договору, до якої було додано проект додаткової угоди.
Третя особа - Сумська ОДА у листі від 14.12.2016 повідомила позивача про те, що ним у строк, передбачений пунктом 8 Договору, заява про поновлення цього Договору саме до Сумської ОДА не подавалася, а оскільки термін дії Договору закінчився, то правових підстав для його поновлення немає.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
В Постанові Верховного суду від 29.11.2018 по даній справі було вказано, що при вирішенні справи суди не встановили і в рішеннях не зазначили:
- чи стали законодавчі зміни у розподілі повноважень органів державної влади щодо розпорядження землями державної форми власності підставою для переходу повноважень від Охтирської РДА до Сумської ОДА при розпорядженні земельною ділянкою, яка є предметом Договору, і якщо так, то
- чи був повідомлений позивач як орендар за цим Договором у порядку, передбаченому статтею 148-1 ЗК, про такі зміни;
- чи приймалося рішення органу виконавчої влади про віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель, яке б давало підстави для висновку, що саме Сумська ОДА має розпоряджатися такою земельною ділянкою.
Також судами взагалі не надано оцінки наданим позивачкою доказам на підтвердження дотримання відповідної процедури та порядку, що встановлено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Згідно з ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Стосовно того чи стали законодавчі зміни у розподілі повноважень органів державної влади щодо розпорядження землями державної форми власності підставою для переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого.
Відповідач зазначає, що повноваження про поновлення договору оренди перейшли від Охтирська РДА до Сумської ОДА, відповідно до п. 5 ст. 122 ЗК України, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів. В той же час, позивач посилається на п. 3 ст. 122 ЗК України.
Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01.01.2013, внесено зміни до законодавчих актів, у тому числі до ЗК України, зокрема, у частині органів, які наділені повноваженнями розпорядження землями державної форми власності.
Визначено, зокрема у статті 122 ЗК, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, в тому числі будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) (пункт б). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина 5 наведеної норми).
На думку суду, ст. 122 ЗК України (в редакції чинній станом на 10.10.2016) вказує на те, що районні держані адміністрації на їх території надають земельні ділянки, що знаходяться за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, в тому числі підприємств торгівлі.
Матеріали справи містять рішення від 16.07.1999 Бакирівської сільської ради, яким надано позивачу дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва торгівельного закладу із земель загального користування на землях Бакирівської сільської ради в с. Климентове (а.с.185, том 1).
Крім того, матеріали справи містять рішення від 18.06.2002 Бакирівської сільської ради, в якому зазначено, що саме із земель загального користування Бакирівської сільської ради позивачу було відведено в постійне користування на умовах оренди на 25 років земельну ділянку саме для будівництва та обслуговування кафе-бара (а.с.139, том 1).
На думку суду, до даних правовідносин необхідно застосовувати п. 3 ст. 122 ЗК України, оскільки ч.3 передбачає повноваження районних державних адміністрацій на передачу у користування земельних ділянок за межами населених пунктів для будівництва підприємств торгівлі (в даному випадку кафе-бару). Законодавчі зміни не стали підставою для переходу таких повноважень від відповідача до третьої особи - Сумської ОДА. Такі повноваження відносяться саме до Охтирської РДА.
Стосовно того чи була повідомлена позивачка як орендар за цим договором у порядку, передбаченому статтею 148-1 ЗК України.
Разом із тим за змістом статті 148-1 ЗК України у разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов'язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею. Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні.
В той же час, сам відповідач зазначає, що застосування норм статті 148-1 ЗК України є недоцільним, так як її частина 3 передбачає повідомлення користувачів земельних ділянок у разі зміни її власника. У данному випадку спірна земельна ділянка була та є державною власністю, а змінився лише орган державної влади через який держава реалізує своє право.
Ухвалою суду від 17.04.2019 суд зобов'язував відповідача та третю особу - Сумську ОДА, надати суду належним чином завірені письмові докази, на які вони посилались в своїх письмових запереченнях, а саме докази повідомлення позивача, як орендаря, про зміну орендодавця за договором оренди від 10.10.2006 і передачі матеріалів та документів стосовно спірної земельної ділянки до Сумської ОДА.
Відповідачем та третьою особою зазначених доказів суду надано не було. Отже, відповідачем та третьою особою фактично не спростовується факт того, що позивач, як орендар за цим Договором, у порядку, передбаченому статтею 148-1 ЗК України, повідомлений не був.
Стосовно того чи приймалося рішення органу виконавчої влади про віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель.
Відповідачем та третьою особою - Сумською ОДА, було надано до суду лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с.216, том 1).
Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі ріщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Ухвалою суду від 17.04.2019 суд зобов'язував відповідача та третю особу - Сумську ОДА, надати суду належним чином завірені письмові докази, на які вони посилались в своїх письмових запереченнях, а саме докази прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади щодо віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії або зміни цільового призначення цієї земельної ділянки.
В той же час, відповідачем та третьою особою не надано жодних належних та допустимих доказів - рішення органу виконавчої влади про віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель за основним цільовим призначенням або зміни цільового призначення цієї земельної ділянки, які б давали підстави для висновку, що саме Сумська ОДА у межах повноважень, визначених законом, має розпоряджатися такою земельною ділянкою суду не надано. В той час, як матеріали справи містять докази про те, що земельна ділянка відноситься до земель загального користування.
Крім того, третя особа зазначає, що за інформацією Центру надання адміністративних послуг в державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером № НОМЕР_1 , а тому відсутня можливість надати суду витяг з Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки.
В той же час, у наданій позивачем технічній документації міститься кадастровий номер спірної земельної ділянки, а тому такий факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі копією кадастрового плану земельної ділянки.
Враховуючи все зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що ані Охтирською РДА, ані Сумською ОДА не надано будь-яких доказів повідомлення її про зміну орендодавця за Договором і передачі матеріалів та документів стосовно спірної земельної ділянки до Сумської ОДА, як і не надано відповідного рішення органу виконавчої влади щодо віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії або зміни цільового призначення цієї земельної ділянки. Разом із тим, цільове призначення земельної ділянки, яка є предметом Договору, було визначено ще у 1999 році при відведенні цієї земельної ділянки для розміщення торгівельного закладу (кафе-бару) та в подальшому змінено не було.
Стосовно дотримання позивачем відповідної процедури та порядку, що встановлено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Як зазначено вище, позивач, у строки встановлені п. 8 Договору, звернувся з листом до відповідача про поновлення Договору, а саме шляхом укладення додаткової угоди.
Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, належно виконує свої обов'язки за договором, письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди немає, сторони уклали додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
Згідно з п. 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Добросовісний орендар має право розраховувати на отримання рішення відповідача на поновлення договору оренди землі, тобто може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування». Позивач дотримувався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування».
Позивач після закінчення строку, на який було укладено спірний договір оренди продовжував користуватись земельною ділянкою, що відповідачем не спростовано, а відповідач протягом місяця з дня закінчення строку оренди не направив йому письмове повідомлення про відмову у поновленні. Позивач направив відповідачу заяву про продовження Договору, додав до неї проект додаткової угоди. Однак відповідач додаткову угоду не підписав, в той же час не відмовив у поновленні, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки він продовжив використовувати спірну земельну ділянку.
На думку суду, наявні підстави для поновлення спірного договору оренди землі відповідно до норм ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивач належно виконує свої обов'язки за Договором, що відповідачем не спростовано, до закінчення строку дії договору він повідомив відповідача в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, до листа-повідомлення позивач додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, а відповідач письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні Договору.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 1600 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Герасименко Лариси Анатоліївни до Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, треті особи - Чернеччинська сільська рада Охтирського району Сумської області та Сумська обласна державна адміністрація, про визнання договору оренди землі поновленим - задовольнити.
2. Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею - 0.1655 га (землі вкриті лісом) для розміщення (будівництва) та обслуговування кафе-бару, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, укладений 10 жовтня 2006 року між орендодавцем Охтирською районною державною адміністрацією та орендарем фізичною особою-підприємцем Герасименко Ларисою Анатоліївною на підставі розпорядження Охтирської РДА № 230 від 25.04.2006 року, зареєстрований у Охтирському районному відділі ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 12.10.2006 року за № 040661500782, визнавши укладеною додаткову угоду надану орендарем про поновлення договору оренди на той самий строк, на 10 років, на тих самих умовах до 12 жовтня 2026 року(додаткова угода в редакції, доданій до позовної заяви - том 1, а.с. 27-28).
3. Судові витрати позивача - фізичної особи-підприємця Герасименко Лариси Анатоліївни , у розмірі 1600 грн сплаченого судового збору покласти на відповідача - Охтирську районну державну адміністрацію Сумської області.
4. Стягнути з Охтирської районної державної адміністрації Сумської області (вул. Київська, 1, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код 04058114) на користь фізичної особи-підприємця Герасименко Лариси Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1600 грн витрат по сплаті судового збору.
5. Видати фізичній особі-підприємцю Герасименко Ларисі Анатоліївні наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 4 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 15.07.2019.
Суддя О.Ю. Резніченко