вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/882/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 13, кв. 1)
до Фізичної особи-підприємця Бобочки Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 102080,00 грн. заборгованості за договором комісії № 002-13-К від 27.05.2013 р.
секретар судового засідання: Демідова А.А.
Представники сторін:
від позивача: Гніденко О.М. (довіреність № 2 від 25.02.2019 р.);
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" (далі - ТОВ "АКСІОМА", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бобочки Володимира Володимировича (далі - ФОП Бобочка В.В. , відповідач) про стягнення 102080,00 грн. заборгованості за договором комісії № 002-13-К від 27.05.2013 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ФОП Бобочкою В.В. зобов'язань за договором комісії № 002-13-К від 27.05.2013 р. в частині реалізації товару позивача відповідачем на суму 102080,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму основної заборгованості, а також судові витрати.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2019 р.
06.05.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 06.05.2019 р. (вх. № 8715/19 від 06.05.2019 р.) про відкладення розгляду справи з огляду на те, що 16.05.2019 р. представник ТОВ "АКСІОМА" перебуватиме у відрядженні.
У судове засідання 16.05.2019 р. представники позивача та відповідача не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2019 р. підготовче засідання у даній справі було відкладено на 06.06.2019 р.
У судовому засіданні 06.06.2019 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
У судовому засіданні 06.06.2019 р. представник позивача заявила про надання суду всіх наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" доказів, що мають значення для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2019 р.
У судовому засіданні 04.07.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 04.07.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
27.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" (комітент) та Фізичною особою-підприємцем Бобочкою Володимиром Володимировичем (комісіонер) було укладено договір комісії № 002-13-К, відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, передбачених даним договором, комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента, за плату (винагороду), здійснити реалізацію комбінованих кормів для індика (товар), про що укласти з третіми особами (покупцями) договори купівлі-продажу.
Згідно з п. 1.2 договору вид, назва та кількість кормів, що передаються комітентом комісіонерові на реалізацію, зазначаються в актах прийому-передачі, підписаних сторонами, що є невід'ємними частинами даного договору.
У відповідності з п. 1.3 договору комісіонер зобов'язаний укласти договори купівлі-продажу в інтересах комітента в термін до 01 вересня 2013 року.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що комісіонер зобов'язується реалізувати товар комітента за ціною, визначеною в акті прийому-передачі на кожну партію товару.
Відповідно до умов цього договору комісіонер зобов'язується здійснити реалізацію товару комітента шляхом укладення від свою імені та за рахунок комітента договорів на продаж вищезазначеною товару, повідомляти комітенту, на його вимогу, всі відомості про хід виконання цього договору, повідомляти про укладені в його інтересах договори, за умови передачі товару, а також за вимогою комітента - надати комітентові копії укладених договорів; надати комітентові звіт протягом 2-х робочих днів, з моменту укладення договору, на продаж товару комітента; у випадку виникнення непередбачених обставин, що перешкоджають укладенню договору на умовах комітента, повідомити про це комітента (пп.пп. 3.1.1 - 3.1.4 п. 3.1 договору).
Умовами пп. 3.2.3 п. 3.2 договору передбачено, що за виконання послуг з продажу товару комітент зобов'язується сплатити комісіонерові комісійну винагороду в розмірі 1,5 % від вартості реалізованого товару. Вартість кожної проданої партії товару має бути документально підтверджена.
Згідно з п. 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що комісіонер несе відповідальність перед комітентом у випадку втрати, недостачі або пошкодження товару в повному обсязі нанесених комітентові збитків, враховуючи упущену вигоду. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару несе комісіонер, з моменту фактичної передачі комітентом йому товару, підтвердженням чого є акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін.
Договір набирає чинності з моменту йото підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).
Так, на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань, позивачем було передано відповідачу на реалізацію товар на загальну суму 102080,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі до договору комісії № 002-13-К від 27.05.2013 р., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, а саме - від 03.06.2013 р. на загальну суму 5000,00 грн., згідно з яким було передано комбінований корм марки «Комбі турки для індиків 1-70 днів» в кількості 2000 кг та комбінований корм марки «Комбі турки для індиків 70-140 днів» в кількості 3000 кг. Згідно з п. 2 акту комісіонер зобов'язується укласти договори купівлі-продажу кормів, зазначених в п. 1 даного акту, з третіми особами у визначений договором комісії термін за ціною: для корму марки «Комбі турки для індиків 1-70 днів» - не нижчою за 5,72 грн. за кілограм, з урахуванням ПДВ, та для корму марки «Комбі турки для індиків 70-140 днів» - не нижчою за 4,95 грн. за кілограм, з урахуванням ПДВ; від 02.07.2013 р. на загальну суму 5000,00 грн., згідно з яким було передано комбінований корм марки «Комбі турки для індиків 1-70 днів» в кількості 2000 кг та комбінований корм марки «Комбі турки для індиків 70-140 днів» в кількості 3000 кг. Згідно з п. 2 акту комісіонер зобов'язується укласти договори купівлі-продажу кормів, зазначених в п. 1 даного акту, з третіми особами у визначений договором комісії термін за ціною: для корму марки «Комбі турки для індиків 1-70 днів» - не нижчою за 5,72 грн. за кілограм, з урахуванням ПДВ, та для корму марки «Комбі турки для індиків 70-140 днів» - не нижчою за 4,95 грн. за кілограм, з урахуванням ПДВ; від 25.07.2013 р. на загальну суму 5000,00 грн. комбінованого корму марки «Комбі турки для індиків 70-140 днів». Згідно з п. 2 акту комісіонер зобов'язується укласти договори купівлі-продажу кормів, зазначених в п. 1 даного акту, з третіми особами у визначений договором комісії термін за ціною не нижчою за 4,95 грн. за кілограм, з врахуванням ПДВ; 19.08.2013 р. на загальну суму 5000,00 грн. комбінованого корму марки «Комбі турки для індиків 70-140 днів». Згідно з п. 2 акту комісіонер зобов'язується укласти договори купівлі-продажу кормів, зазначених в п. 1 даного акту, з третіми особами у визначений договором комісії термін за ціною не нижчою за 4,95 грн. за кілограм, з урахуванням ПДВ.
Згідно зазначених актів, претензій щодо кількості або якості переданого корму комісіонером не заявлено (оригінали актів було оглянуто судом).
Проте, як зазначав позивач, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, умови договору не виконав.
Як слідує з матеріалів справи, 22.07.2016 р. позивачем було направлено на адресу ФОП Бобочки В.В. претензію № 21/07-16 від 21.07.2016 р., відповідно до якої позивач пропонував відповідачу в добровільному порядку задовольнити вимоги претензії шляхом відшкодування вартості переданого на реалізацію за договором комісії товару.
Оскільки претензія позивача зі сторони ФОП Бобочки В.В. залишилась без виконання, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 102080,00 грн. заборгованості за договором комісії № 002-13-К від 27.05.2013 р.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно зі ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
У відповідності зі ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 1016, 1017 ЦК України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1021 ЦК України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Аналогічне положення закріплено і в статті 226 Господарського кодексу України.
Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому згідно частини 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, не здійснив реалізацію товару, прийнятого на комісію, не надав позивачу звітів про хід реалізації отриманого товару, не здійснив його повернення чи оплату на загальну суму 102080,00 грн.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
При цьому, як зазначалось вище, пунктом 4.2 договору передбачено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару лежить на комісіонері з моменту прийому товарів на реалізацію, і комісіонер несе відповідальність перед комітентом у випадку втрати, недостачі, або пошкодження товару в повному обсязі завданих комітентові збитків.
Враховуючи те, що після закінчення терміну дії договору позивачу відповідачем нереалізований товар не повернуто та не відшкодовано його вартість, суд дійшов висновку щодо задоволення у повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача вартості переданого на комісію товару у розмірі 102080,00 грн., зважаючи на їх обґрунтованість та підтвердження наявними у матеріалах справи доказами.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бобочки Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 13, кв. 1, код 31542542) 102080 (сто дві тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 15.07.2019 р.
Суддя В.М. Бабкіна