вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" червня 2019 р. Справа № 911/129/19
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест груп"
про стягнення 1 263 906,86 гривень
за участю представників:
від позивача Клименко К.В. (довіреність №01-20/4249/5 від 22.12.2018)
від відповідача Яценко В.В. (довіреність б/н від 20.12.2018)
08.01.2019 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест груп" (ТОВ "Орлан-Інвест груп"/відповідач) про стягнення 1 263 906,86 гривень, з яких: 1 000 000,00 грн заборгованості зі сплати пайових внесків щодо створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, 214 520,55 грн неустойки, 33 400,00 грн інфляційних витрат, 15 989,31 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест груп" грошового зобов'язання зі сплати пайового внеску згідно договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь №96 від 11.07.2016.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2019 позовну заяву Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
29.01.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої позивач на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 14.01.2019 надав відомості та пояснення з доказами стосовно заявленого позову, а також зауважив, що у прохальній частині позову ним допущено описку та помилково вказано належну до стягнення з відповідача суму 3% річних - 15989,31 грн, замість вірної суми - 15986,31 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2019 у справі №911/129/19 прийнято позовну заяву Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, з урахуванням вказаних позивачем уточнень щодо суми 3% річних, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.03.2019, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 Господарського процесуального кодексуУкраїни заяви та клопотання, за їх наявності, у тому числі відзив на позовну заяву, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань, відзиву - до 01.03.2019.
Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі, відповідні процесуальні права і обов'язки та строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином, зокрема ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 08.02.2019.
20.02.2019, в межах наданого строку для вчинення процесуальних дій, через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ТОВ «Орлан-Інвест» зауважило на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та, враховуючи неможливість в повній мірі сформулювати свої заперечення проти позову, просило відкласти підготовче засідання і продовжити відповідачеві строк для подання відзиву згідно ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2019 відкладено підготовче засідання на 18.03.2019.
07.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ «Орлан-Інвест» заперечило проти заявлених позивачем вимог та просило поновити йому процесуальний строк для подання вказаних заперечень згідно ст. 119 ГПК України.
З огляду на приписи ст. 119 Господарського процесуального кодексу та викладені відповідачем обґрунтування поважності причин пропуску встановленого судом строку для подання відзиву, суд дійшов висновку про поновлення ТОВ «Орлан-Інвест» строку для подання відзиву та, відповідно, прийняття вказаного відзиву до розгляду справи.
18.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про вступ у справу у якості представника.
Водночас, 15.03.2019 та 18.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої Виконавчий комітет Ірпінської міської ради не погодився з доводами відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У підготовчому засіданні 18.03.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення засідання на 01.04.2019.
18.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких ТОВ «Орлан-Інвест» заперечило проти аргументів позивача.
29.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ТОВ «Орлан-Інвест» просило долучити до матеріалів справи копію витягу з рішення Ірпніської міської ради №4844-64-VІІ від 28.02.2019, водночас поновивши для подання таких доказів процесуальний строк з огляду поважних причин пропуску відповідного строку - внаслідок тривалого виготовлення радою паперового примірника вказаного рішення.
До того ж, відповідно до вищевказаного клопотання відповідач просив оголосити перерву у підготовчому засіданні та продовжити його строк на тридцять днів.
У підготовчому засіданні 01.04.2019 судом поновлено відповідачу строк для подання документів, а також постановлено ухвалу про задоволення клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання на 15.04.2019.
15.04.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого Виконавчий комітет Ірпінської міської ради, з огляду на подання відповідачем у судовому засіданні 01.04.2019 рішення Ірпніської міської ради №4844-64-VІІ від 28.02.2019, просив долучити до матеріалів справи копію заяви директора ТОВ «Орлан-Інвест» від 26.02.2019 (вх. №1081/01-24 від 26.02.2019).
У підготовчому засіданні 15.04.2019 судом постановлено ухвали про поновлення позивачу строку для подання документів та прийняття поданих позивачем доказів, а також про відкладення підготовчого засідання на 22.04.2019.
У підготовчому засіданні 22.04.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження в даній справі та призначення її до судового розгляду по суті на 14.05.2019.
13.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду з поважних причин неможливості представника відповідача бути пристунім у засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.05.2019.
У судовому засіданні 28.05.2019 судом оголошено перерву до 04.06.2019.
У судовому засіданні 04.06.2019 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
11.07.2016 між Виконавчим комітетом Ірпінької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест груп", як замовником та уповноваженою особою згідно договору №2 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхового житлового комплексу від 09.06.2016, було укладено договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь №96 (далі- договір пайової участі), предметом якого участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь.
Згідно пп. 1.2, 1.3., 2.1 та 6.1. договору місце розташування об'єкта: м. Ірпінь, вул.. Єсеніна, 31. Цільове призначення об'єкта: багатоквартирний житловий будинок квартирною загальною площею 7 769,88 кв. м., квартирною площею 6 714,68 кв. м., площею нежитлових приміщень 1 055,2 кв. м. (місця загального користування).
Загальна вартість будівництва багатоквартирного житлового будинку в м . Ірпінь по вул. Єсеніна, 31 розрахована відповідно до заяви замовника виходячи з опосередкованої вартості згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2016 №103 складає: 6 714,68*7 897 53 025 827,96 грн в т. ч. ПДВ 8 837 637,99 грн.
Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про порядок залучення коштів будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпніської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VI.
Для даної забудови величина пайового внеску складає: 53 025 827,96 х 4% - 2 121 033,12 грн.
Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх своїх обов'язків за цим договором.
Водночас, разом з договором сторонами підписано додаток №1 до договору - графік сплати пойового внеску замовника будівництва об'єкту архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь. Вказані вище договір та додаток №1 до нього наявні в матеріалах справи.
28.09.2017 сторонами підписано, а рішенням Ірпінської міської радри від 28.09.2017 №2638-40-УІІ затверджено, угоду №96 про внесення змін до договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (об'єкт будівництва: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 31) (далі - угода №96 від 28.09.2017), відповідно до якої у зв'язку із завершенням будівництва та враховуючи Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (№КС 143170581379 від 27.02.2017), зокрема:
- пункт 1.3. договору викладено у новій редакції: «Цільове призначення об'єкта: багатоквартирний житловий будинок квартирною загальною площею 8 105,10 кв. м., квартирною площею 6 987,30 кв. м., місця загального користування площею 1 117,80 кв. м.»;
- пункт 2.1. договору викладено у редакції: «Загальна вартість будівництва багатоквартирного житлового будинку в м . Ірпінь по вул. Єсеніна, 31 розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості, складає: 6 987,30*7 897 = 55 178 708,10 грн в т. ч. ПДВ 9 196 451,35 грн.
Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про порядок залучення коштів будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпніської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VI.
Для даної забудови величина пайового внеску складає: 55 178 708,10 х 4% = 2 207 148,32 грн»;
- додаток №1 до договору викладено у новій редакції.
Відповідно до п. 5 ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору №96 від 11.07.2016.
Копії вказаних вище рішення Ірпінської міської радри від 28.09.2017 №2638-40-УІІ, додаткової угоди №96 від 28.09.2017 разом з додатком №1 у новій редакції наявні в матеріалах справи.
Так, згідно додатку №1 до договору в редакції додаткової угоди №96 від 28.09.2017 сторонами погоджено наступний порядок сплати замовником 2 207 148,32 грн: по 500 000,00 грн - в лютому та липні 2018 року та 1 207 148,32 грн - у грудні 2018 року.
В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання та чергові платежі пайового внеску за лютий, липень 2018 року у загальному розмірі 1 000 000,00 грн не сплатив, як наслідок станом на момент подання вказаного позову за ним рахується заборгованість у відповідній сумі.
З огляду наведеного, посилаючись на ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про порядок залучення коштів будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь та умови договору, позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, 1 000 000,00 грн заборгованості зі сплати пайових внесків щодо створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Заперечуючи проти вищевказаних доводів позивача та заявленої ним вимоги, відповідач не заперечив обставин наявності у нього обов'язку по сплаті пайової участі в розвитку інфраструктури м. Ірпінь, передбаченого ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про порядок залучення коштів будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.
Водночас, за доводами відповідача, здійснений відповідно до п. 2.1. договору обрахунок пайової участі суперечить абзацу 2 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки відповідна норма закону не передбачає можливості обрахунку пайової участі замовника, виходячи із опосередкованої вартості спорудженого ним житла, а встановлює необхідність визначення такої виличини, виходячи із встановлених органом місцевого самоврядування нормативів, що на думку відповідача не є тотожним.
В розрізі відповідних доводів відповідач зауважив, що пп. 2.1., 2.2. договору є такими, що спрямовані на надмірне, порівняно із встановленим законом, заволодіння грошовими коштами (майном) відповідача, а тому, на думку відповідача, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України відповідні пункти договору є нікчемними внаслідок їхньої суперечності публічному порядку, тоді як підписання сторонами договору без заперечень щодо його умов не обмежує можливість оцінки його судом, як нікчемного згідно ст. 228 ЦК України.
Отже, посилаючись на те, що обов'язок зі сплати пайового внеску не виникає з умов договору, які суперечать закону, відповідач вважає, що обов'язок по сплаті заявлених позивачем до стягнення коштів у нього відсутній та не є простроченим.
Окрім того, відповідач зазначив, що він за власні кошти на користь всієї територіальної громади здійснив будівельні роботи із розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь, які позивачем мають бути зараховані в рахунок сплати пайового внеску, вимога стягнення якого є предметом даної справи.
Так, за доводами відповідача, рішенням Ірпінської міської ради від 28.02.2019 №4844-64-VII зараховано в рахунок сплати пайового внеску фактичні витрати ТОВ "Орлан-Інвест груп" на реконструкцію виробничої будівлі КП «УЖКГ «Ірпінь» під адміністративно-побутовий корпус на загальну суму 2 107 714,61 грн.
На вказані вище аргументи відповідача позивач зауважив, що безпосередньо понесені відповідачем витрати на реконструкцію складають 457 577,70 грн, з яких 129 650,00 грн відповідач згідно поданої ним заяви від 26.02.2019 просив зарахувати по договору про спільну діяльність №2, на підставі якого відповідно укладено договір пайової участі, тоді як, за доводами позивача, станом на момент розгляду даної справи дії по зарахуванню вказаних коштів не проведено, що у свою чергу не впливає на предмет спору у даній справі, адже позивач просить стягнути не всю суму пайового внеску. Копія заяви ТОВ "Орлан-Інвест груп" від 26.02.2019 наявна в матеріалах справи.
В свою чергу, позивач зазначив, що погоджена у договорі величина пайової участі відповідача була визначена позивачем саме на підставі заяви відповідача та вказаній у ній необхідності здійснити розрахунок, виходячи з показників опосередкованої вартості будівництва.
В розрізі відповідних доводів, позивач зазначив, що предметом даного позову є вимога про стягнення заборгованості, а не про визнання договору укладеним, в межах якого відповідач і міг би заперечувати обрану позивачем методику обрахунку розміру пойового внеску.
Позивач зауважив на тому, що договір про участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь укладено між сторонами на підставі їх вільного волевиявлення, відповідач не пропонував інших умов у частині методики визначення розміру загальної вартості будівництва, як наслідок - розміру пайового внеску.
Відповідач заперечив вказані вище доводи позивача та зазначив, що запропонувати власні умови договору позивачу він не міг, бо відповідний договір за характером є договором приєднання, а тому з урахуванням вказаних обставин у спірних правовідносинах слід керуватись саме приписами ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки умови договору та Положення про порядок залучення коштів будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь суперечать вказаній нормі.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами статей 173, 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Відповідно до пп. 2.5., 2.2. Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва (далі - Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва) об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 06.11.2014 №4146-60-VI, зі змінами внесеними рішення Ірпінської міської ради від 26.03.2015 №4856-68-VI, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь складає, зокрема, для багатоквартирних житлових будинків (за винятком тих, що перелічені у п. 1.2. цього порядку) - 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:
- показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків;
- опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для нежитлових будівель та споруд.
Отже вказаними вище нормами права встановлено обов'язок замовника будівництва взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування, з урахуванням норм законодавства щодо обов'язковості для сторін положень договору.
Так, згідно умов укладеного договору пайової участі з урахуванням угоди про внесення до нього змін від 28.09.2017, сторони погодили, що загальна вартість об'єкта будівництва розрахована відповідно до заяви замовника виходячи з опосередкованої вартості згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2016 №103 та складає 53 025 827,96 грн, а відтак величина пайової участі (внеску) складає: 53 025 827,96 х 4% = 2 207 148,32 грн.
Тобто, сторонами у відповідності до законодавчих приписів та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва погоджено здійснення розрахунку загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва, що є основою алгоритму обрахунку розміру пайової участі, виходячи з показника опосередкованої вартості спорудження житла.
З огляду наведеного, підписання відповідачем договору та, надалі, угоди про внесення до нього змін без будь-яких зауважень чи заперечень свідчить про погодження відповідача з умовами укладених правочинів, у тому числі і стосовно обрахунку розміру пайового внеску та його розміру, що відповідно породжує для відповідача обов'язок по перерахуванню до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури у передбачених договором: обсягах, порядку та строки.
Доводи ж відповідача стосовно неможливості обрахунку розміру пайової участі, виходячи з показника опосередкованої вартості спорудження житла, оскільки це не передбачено ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та як наслідок невідповідність законодавчим приписам умов договору і Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва, визнаються судом неспроможними, оскільки за визначеним відповідною нормою закону загальним правилом кошторисна вартість будівництва об'єкта визначається згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, а у випадку якщо вона так не визначена, то така вартість визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
З викладеного вище судом слідує, що Положенням про порядок залучення коштів замовників будівництва визначено, що показник опосередкованої вартості спорудження житла застосовується у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Водночас, в матеріалах справи наявна заява ТОВ "Орлан-Інвест груп" №11/07/1/ від 11.07.2016, відповідно до якої відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти договір пайової участі та розрахувати її величину, виходячи з опосередкованої вартості будівництва, тоді як подання відповідачем загальної кошторисної вартості будівництва, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, як станом на момент укладення договору, так і на момент укладення угоди про внесення змін до договору, доказово не доведено.
Доводи ж відповідача стосовно нікчемності пп. 2.1., 2.2. договору пайовової участі визнаються судом неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч. ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Однак наведені відповідачем обставини невідповідності здійсненого у договорі розрахунку пайової участі не є такими, що порушують публічний порядок у розумінні ч. 1 ст. 228 ЦК України, а тому відповідний правочин є оспорюваним у розумінні ст. 215 ЦК України, а не нікчемним в силу закону, тоді як доказів визнання недійсним договору пайової участі суду не надано.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Станом на момент вирішення спору у даній справі відповідач грошового зобов'язання за договором про пайову участь не виконав - передбачені додатком №1 до договору чергові платежі: по 500 000,00 грн у лютому та липні 2018 року не сплатив, вказані обставини не спростував.
Посилання відповідача на обставини зарахування рішенням Ірпінської міської ради від 28.02.2019 №4844-64-VII в рахунок сплати пайового внеску фактичних витрат ТОВ "Орлан-Інвест груп" на реконструкцію виробничої будівлі КП «УЖКГ «Ірпінь» під адміністративно-побутовий корпус на загальну суму 2 107 714,61 грн судом оцінюються критично з огляду наданих позивачем пояснень щодо розміру безпосередньо понесених відповідачем витрат на реконструкцію та необхідної до зарахування суми коштів - 129 650,00 грн, доказів проведення позивачем відповідних операцій по зарахуванню якої на погашення чергових платежів у лютому, липні 2018 року суду не надано.
За таких обставин, оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов'язання за договором пайової участі не виконав - кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Ірпінь у лютому, липні 2018 року не перерахував, а розмір відповідно заявленої до стягнення суми відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн заборгованості зі сплати пайових внесків підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 214 520,55 грн неустойки, яка складається з:
- 144 520,55 грн пені, нарахованої: з 01.03.2018 по 26.11.2018 на 500 000,00 грн боргу за лютий 2018 року; з 01.08.2018 по 26.11.2018 на 500 000,00 грн боргу за липень 2018 року;
- 70 000,00 грн штрафу, розрахованого як 7% від сум боргу по 500 000,00 грн за кожен черговий платіж.
В обгрунтовання вказної вимоги позивач зазначив, що угодою №96 від 28.09.2017 сторони не скасували п. 2.3. договору про пайову участь, яким передбачено відповідальність ТОВ "Орлан-Інвест груп", тоді як передбачене угодою звільнення відповідача від сплати неустойки стосується попередніх періодів.
Приписами ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, в силу наведених вище положень законодавства, неустойка (пеня, штраф) може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі (встановлено за згодою сторін).
Пунктом 2.3. договору про пайову участь передбачено, що за порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0,1% від нарахованої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.
Водночас, відповідно до п. 4 угоди №96 від 28.09.2017, якою внесено зміни до договору про пайову участі, зокрема, стосовно розміру та строків сплати пайового внеску, сторонами погоджено звільнити замовника будівництва ТОВ "Орлан-Інвест груп" від сплати штрафних санкцій (в тому числі пені) за порушення строків сплати пайового внеску за цим договором.
З огляду вищевказаних обставин слідує, що за домовленістю сторін відповідальність відповідача у вигляді сплати неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов'язання по сплаті пайового внеску не передбачена.
Посилання ж позивача на те, що змін у п. 2.3. договору про пайову участь сторони не вносили, а п. 4 угоди передбачено звільнення відповідача від сплати неустойки за попередній період, оцінюються судо критично, оскільки передбачене п. 2.3. договору право позивача на стягнення з відповідача пені і штрафу не спростовує погодженої надалі домовленості сторін про звільнення відповідача від вказаної відповідальності, тоді як зауважень стосовно сум та/або періодів заборгованості, на яку пеня та штраф не нараховуються, вказана домовленість не містить.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 214 520,55 грн неустойки (144 520,55 грн пені та 70 000,00 грн штрафу) є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 400,00 грн інфляційних витрат, 15 989,31 грн 3% річних, нарахованих: з 01.03.2018 по 26.11.2018 на 500 000,00 грн боргу за лютий 2018 року; з 01.08.2018 по 26.11.2018 на 500 000,00 грн боргу за липень 2018 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки арифметично правильний розмір інфляційних втрат, перерахований судом в межах вказаних позивачем періодів, складає 57 112,54 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 33 400,00 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас, розмір заявлених до стягнення 3% річних, перерахований судом в межах вказаних позивачем періодів, є арифметично правильним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15 989,31 грн 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест груп" (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Виговського, 5В, ідентифікаційний код 38733894) на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08205, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Шевченка, будинок 2-А, ідентифікаційний код 05408846) 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп. грн заборгованості зі сплати пайових внесків щодо створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, 33 400 (тридцять три тисячі чотириста) грн 00 коп. інфляційних витрат, 15 986 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн 31 коп. 3% річних та 15 740 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок) грн 79 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.07.2019.
Суддя В.А. Ярема