вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" червня 2019 р. Справа № 911/471/19
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГУМА-2010»
до Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління «УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК» Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ»
про стягнення 429 266,77 грн.
за участю представників
позивача: Преснякова І.В. - адвокат, договір про надання правової допомоги № 19-12/18а від 19.12.2018;
відповідача: Васійчук Л.Ф. - предст. за дов. № 1-863 від 29.05.2019.
До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГУМА-2010» (далі - позивач, ТОВ «ІНТЕРГУМА-2010») з позовом до Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління «УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК» Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (далі - відповідач, АТ «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління «УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК» АТ «УКРТРАНСГАЗ») про стягнення 192689,20 грн. пені, 198480,57 грн. інфляційних втрат та 38097,00 грн. 3% річних, що в сумі складає 429266,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1709000426 від 26.09.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.03.2019.
25.03.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що ним було призупинено виконання зобов'язання щодо оплати товару по договору внаслідок несвоєчасного виконання позивачем своїх обов'язків з поставки товару на підставі письмових заявок відповідача. Крім того відповідач вважає вимоги позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу необгрунтованими та незаконними, оскільки заявлена сума є неспівмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
В підготовчому засіданні 25.03.2019 судом оголошено перерву до 15.04.2019.
15.04.2019 позивач подав відповідь на відзив, у якому, зокрема, зауважив, що обов'язок відповідача з оплати поставленого товару встановлюється у відповідності до п. п. 2.2., 5.6. договору та жодним чином не пов'язаний зі строком пред'явлення відповідачем до позивача заявок.
Ухвалою господарського суду Київської області строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів. Також, з метою надання відповідачу часу для ознайомлення з відповіддю на відзив, в підготовчому засіданні 15.04.2019 оголошено перерву до 06.05.2019.
На підставі ухвали господарського суду Київської області від 06.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2019.
В судовому засіданні 27.05.2019 оголошувалась перерва до 24.06.2019, про що представники сторін були повідомлені під розписку.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку ст. ст. 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
24.06.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
26.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління «УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГУМА-2010» (постачальник) укладено договір №1809000426 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник поставляє, а покупець купує на умовах цього Договору поставки: «Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (Автошини) за кодом ЄЗС ДК 021:2015 - 3435000-5» (надалі - Товар) партіями, в кількості та номенклатурі відповідно до Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 2.2. Договору покупець оплачує постачальнику товар по факту поставки протягом 45 календарних днів після отримання від постачальника рахунку-фактури.
За умовами п. п. 3.2.2. Договору покупець зобов'язаний сплатити кошти за отриманий товар у повному обсязі.
При кожному постачанні товару постачальником надавався повний пакет документів згідно умов договору, а саме: накладна в 2 примірниках, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, сертифікати відповідності (якості).
Згідно з п. 5.6. Договору датою поставки товару є дата, що зазначена в накладній.
Пунктом 10.3. Договору обумовлено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату Товару, що був поставлений шляхом сплати пені в розмірі облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% несплаченої суми і не звільняється від виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 5.5. Договору постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені ПКУ.
Своєчасне ненадання постачальником податкової накладної, розрахунку/розрахунку коригування, або її оформлення з порушенням порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в ЄРПН в терміни, передбачені ПКУ, є відкладною обставиною для настання обов'язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим Договором, до моменту одержання покупцем такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації постачальником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.
Факт підтвердження реєстрації всіх податкових накладних по кожній партії поставленого товару є вагомим доказом реальності здійснення господарських операцій, а саме поставки обумовленого Договором товару та, як наслідок, виникнення заборгованості покупця перед постачальником по оплаті пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання своїх зобов'язань, передбачених Договором.
У зв'язку з виникненням заборгованості постачальником до покупця була направлена претензія за вих. № 17 від 17.01.2018 з вимогою сплатити заборгованість з додатком у вигляді оригіналів всіх первинних документів.
Остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем було здійснено на користь позивача лише 16.04.2018, що стало підставою для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за період з 10.12.2017 по 16.04.2018 відповідно кожної окремої поставленої партії товару.
Факт оплати поставленого Товару з боку відповідача свідчить про визнання останнім своїх боргових зобов'язань по Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
До дій особи, які свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій, які свідчать про визнання боргу, можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому, в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).
Таким чином фактична оплата товару з боку відповідача є конклюдентною дією, направленою на виконання своїх боргових зобов'язань в рамках Договору.
Факт прострочення оплати відповідачем на користь позивача підтверджується Довідкою № 70-1-1/393 від 05.02.2019 АТ «ОТП Банк» щодо зарахування коштів на поточний рахунок ТОВ «ІНТЕРГУМА-2010» № НОМЕР_1 від АТ «УКРТРАНСГАЗ» за період 19.11.2017 по 30.11.2018.
Враховуючи прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивач на підставі п. 10.3 Договору поставки та ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 38097,00 грн., інфляційні втрати - 198480,57 грн., пеню - 192689,20 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на несвоєчасне виконання позивачем обов'язку щодо поставки товару.
Суд зазначає, що відповідне порушення постачальника є підставою для застосування до нього передбаченої Договором або законом відповідальності, при цьому, не є підставою для порушення покупцем строків оплати фактично прийнятого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Також ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім, з врахуванням п. 2.2 Договору, розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних проведено на 46 день з моменту поставки та до повного розрахунку по кожній партії поставленого товару по день фактичної сплати.
Судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідно до здійсненого господарським судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягає 188319,05 грн. пені, 193845,07 грн. інфляційних втрат та 37280,26 грн. 3% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Позивач, звертаючись з позовом до суду, просив судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача. Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, який долучено до позовної заяви, сума судових витрат які позивач поніс та очікує понести в зв'язку розглядом справи складаються з 6439,00 грн. судового збору та 45000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач у відзиві заперечував проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та, зокрема, зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Судом встановлено, що між ТОВ «ІНТЕРГУМА-2010» (замовник) і Адвокатським та ріелтерським об'єднанням України (виконавець) 19.12.2018 укладено Договір про надання правової допомоги № 19-12/18а.
Як передбачено п. п. 2., 3.4. Додатку № 1 до Договору № 19-12/18а від 19.12.2018 про надання правової допомоги, вартість послуг, що надаються виконавцем згідно даного додатку складає 45000,00 грн. в межах 90 годин із розрахунку 500 грн. за 1 год.
Оплата послуг здійснюється у 2 етапи наступним чином: 20000 грн. замовник оплачує протягом 30 днів з моменту підписання даного Договору про надання правової допомоги; 25000 грн. замовник оплачує по факту відкриття провадження за поданим позовом до суду.
Позивач оплатив Адвокатському та ріелтерському об'єднанню України надані послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 2346 від 03.01.2019 на суму 20000,00 грн. Також 08.04.2019 позивачем було здійснено оплату послуг виконавця за Договором про надання правової допомоги платіжним дорученням № 2907 від 08.04.2019 на суму 25000,00 грн.
Зі змісту акта від 12.04.2019 № 12/04-19 приймання-передачі наданих послуг згідно договору № 19-12/18а від 19.12.2018 вбачається, що Адвокатське та ріелтерське об'єднання України надало ТОВ «ІНТЕРГУМА-2010», а останнє прийняло послуги (правову допомогу) на загальну суму 45000,00 грн.
Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач, заявляючи про неспівмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, на виконання покладеного на нього обов'язку не надав суду жодних доказів, які б свідчили про неспівмірність відповідних витрат, а лише формально послався на їх неспіврозмірність та необґрунтованість, що у свою чергу не може бути взяте судом до уваги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Врахувавши надані позивачем докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, сплату позивачем такої суми витрат виконавцю (Адвокатському та ріелтерському об'єднанню України), господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00грн. є такою, що підтверджена наданими доказами.
Оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43970,32 грн. та судовий збір в сумі 6291,66 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, Печерський р-н, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії «Управління «УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК» акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 61, код ЄДРПОУ 00154453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГУМА-2010» (03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6, офіс 3, код ЄДРПОУ 37287709) 188319 (сто вісімдесят вісім тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 05 коп. пені, 193845 (сто дев'яносто три тисячі вісімсот сорок п'ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 37280 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят) грн. 26 коп. 3% річних, 43970 (сорок три тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 6291 (шість тисяч двісті дев'яносто одну) грн. 66 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.07.2019.
Суддя О.В. Щоткін