Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"04" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/156/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича
до Фізичної особи-підприємця Цвик Тетяни Анатоліївни
про стягнення збитків в сумі 148 975,00 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Косолапов А.Є., Данко В.В.;
Від відповідача: не з'явився;
Судове засідання відбувалося у режимі відеоконференції, проведення якої забезпечив Господарський суд Харківської області.
11 березня 2019 року Фізична особа-підприємець Косолапов Андрій Єгорович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Цвік Тетяни Анатоліївни про стягнення матеріальної шкоди та штрафних санкцій завданих неналежним виконанням умов договору про перевезення вантажів №4/5 від 01 січня 2018 року.
Ухвалою суду від 12.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 02.04.2019.
02.04.2019, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позивач не є стороною договору перевезення вантажу, а тому не має жодних прав вимагати виконання певних його умов на свою особисту користь та вимагати стягнення штрафів на свою користь. Вказує, 01.01.2018 укладено договір про перевезення вантажів №4/5 між Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною та Фізичною особою-підприємцем, що діє від імені та за рахунок замовника перевезення та іменується в подальшому - експедитор. Стверджує, що жоден з представлених суду документів не визначає хто ж є стороною договору перевезення вантажу - відправником, однак позивач не є ні замовником перевезення, ні вантажовідправником, а відтак не може вимагати будь-яких стягнень на свою користь. Крім того, вказує, що позивач надає товаро-транспортний документ CMR, де в графі 16 вказано перевізником не відповідача, а іншу особу. Відтак, на думку відповідача, позивач не довів ні свого права вимагати відшкодування шкоди, ні стягнення штрафних санкцій на свою користь за невиконання договору перевезення, а також не довів і самого факту порушення договору перевезення вантажу.
Після відкриття провадження у справі №918/156/19 судом встановлено, що в позовній заяві невірно вказано прізвище відповідача - Цвік Тетяна Анатоліївна та не надано докази відправлення копії позовної заяви з додатками Цвик Тетяні Анатоліївні .
Тому, ухвалою від 02.04.2019 залишено без руху позовну заяву від 07.03.2019 та надано позивачу п'ятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви, а саме: в позовній заяві вірно вказати прізвище відповідача - Цвик Тетяна Анатоліївна та надати докази відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.
У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви. Тому, ухвалою суду від 16.04.2019 продовжено розгляд справи, судове засідання призначено на 07.05.2019.
В судовому засіданні 07.05.2019 оголошено перерву до 21.05.2019.
15.05.2019 позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Суд ухвалив приєднати дані документи до матеріалів справи.
20.05.2019 відповідач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Суд ухвалив приєднати дані документи до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 21.05.2019 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 24.06.2019 включно. Підготовче засідання призначити на 06.06.2019.
Ухвалою суду від 06.06.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 20.06.2019.
20.06.2019 господарським судом розпочато розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за підстав вказаних в позовній заяві.
Представник відповідача, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог. Вказав, що грошові кошти отримані від позивача за консультативні послуги, а не на виконання умов договору перевезення вантажів. Зазначив, що відповідач не здійснював жодних дій на виконання умов договору перевезення вантажів №4/5 від 01.01.2018. Крім того, вказав, що фізична особа-підприємець Цвик Тетяна Анатоліївни не має автомобілів для перевезення вантажів та не здійснює перевезення вантажів.
В судовому засіданні 20.06.2019 оголошено перерву до 04.07.2019.
В судове засідання 04.07.2019 року представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Одночасно через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прибути до суду 04.07.2019 по причині зайнятості у дисциплінарній палаті КДКА Рівненської області.
Суд, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників у справі, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Ухвалою суду від 06.06.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті. Таким чином, тридцяти денний строк, визначений ч. 3 ст. 195 ГПК України для розгляду справи по суті, спливає 06.07.2019. Згідно з п. 2 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
За наведеного суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №918/156/19 без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
01 січня 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Косолаповим Андрієм Єгоровичем, що діє від імені та за рахунок замовника перевезення, іменований надалі Експедитор з одного боку, і Приватним підприємцем Цвик Тетяна Анатоліївна в особі директора Цвик Тетяни Анатоліївни надалі іменований Перевізник з іншого боку, спільно іменовані надалі Сторони, кожна окремо Сторона, уклали Договір перевезення вантажів №4/5 (надалі - договір; арк.с. 12-14).
Відповідно до умов договору сторони визначили, що терміни в договорі застосовується в наступному їх значенні:
Замовник перевезення - особа (вантажовідправник/вантажоодержувач, замовник-експедитор інш.), з якою експедитором укладено договір транспортного експедирування;
Експедитор - сторона договору, що діє за дорученням від імені та за рахунок замовника перевезення;
Перевізник - сторона договору, яка безпосередньо, та/або за допомогою своїх агентів, інших осіб здійснює перевезення переданого йому вантажу згідно транспортної накладної (CMR) та приймає на себе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення.
Згідно з п. 1.1. договору відповідно до умов договору, перевізник за плату бере на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученню.
Відповідно до п. 1.2 договору в окремих заявках на перевезення вантажу сторони визначають:
- вид та найменування вантажу;
- плату за перевезення;
- дата та місце завантаження/розвантаження;
- строк (термін) виконання перевезення;
- інші вимоги та умови кожного конкретного перевезення та/або групи перевезень.
Експедитор передає перевізнику будь-яким способом, передбаченим договором заявку не перевезення вантажу по формі відповідно до додатку 1 до договору (далі по тексту - заявка). Будь-яка інша форма, назва заявки на перевезення вантажу (заявка, замовлення, заявка-договір та інш.) навіть без посилання на цей договір, вважається погодженою сторонами виключно в рамках виконання цього договору, якщо зворотне цьому не встановлено окремими умовами самої заявки чи іншого договору між сторонами (п. 2.1. Договору).
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що перевізник, протягом 8 годин з моменту отримання заявки акцептує її шляхом підписання або відхиляє. Передача прийнятої в роботу заявки здійснюється в порядку і способом, передбаченим договором для документообігу між сторонами.
Підпунктами 3.1.1. та 3.1.5. пункту 3.1. договору сторони погодили, що експедитор за цим договором приймає на себе зобов'язання формувати заявки на перевезення в порядку та способом, передбаченим договором; сплачувати перевізнику з отриманих від замовника перевезення грошових коштів плату за перевезення.
Підпунктами 3.2.1., 3.2.4., 3.2.5. та 3.2.14. пункту 3.2. договору сторони погодили, що перевізник за цим договором приймає на себе зобов'язання приймати до виконання заявки експедитора згідно з цим договором; перевозити вантаж у відповідності до умов договору та інформувати експедитора про фактичне місцезнаходження автотранспортних засобів, фактичну дату та час відправлення автотранспортних засобів з пункту відправлення і прибуття в пункт призначення; негайно інформувати експедитора про усі зміни, та діяти відповідно до інструкцій і розпоряджень експедитора; перевізник зобов'язаний дотримуватися термінів доставки, зазначених в заявці. Якщо термін не зазначений, він обчислюється за термінами аналогічних перевезень, встановленими нормами, перевізник повинен бути завжди на зв'язку, за не вихід на зв'язок штраф 100 дол. США, за кожну добу.
Відповідно до п. 4.2. договору розмір плати за послуги перевізника узгоджуються сторонами у заявці. Оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 банківських днів на підставі отриманих від перевізника оригіналу транспортної накладної з усіма, передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень; підписаного акту виконаних робіт і оригіналу рахунку-фактури (вищевказані документи мають бути завірені мокрою печаткою підприємства та підписом відповідальної особи); експедитор здійснює оплату фактично наданих транспортних послуг в національній валюті України на розрахунковий рахунок перевізника (Виконавця) з коштів, що надходять від замовника за вирахуванням своєї комісійної винагороди, яка залишається на рахунку експедитора.
Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у разі запізнення транспортного засобу під завантаження, розвантаження, місця митного оформлення (всі дати та час вказуються в заявці) більше ніж на 4 години перевізник виплачує експедитору штраф за кожну добу запізнення у розмірі:
- при перевезенні по території України 1 000 грн.;
- при міжнародних перевезеннях 100 євро за курсом НБУ, встановленим на дату запланованої подачі ТЗ під завантаження.
У разі неналежного виконання перевізником пп.. 3.2.4. та 3.2.5., та надання ним неправдивої інформації експедитору щодо процесу перевезення, перевізник сплачує експедитору штраф в розмірі 200 євро за курсом Національного банку України, встановленим на дату запланованої подачі ТЗ під завантаження (п. 5.5. Договору).
Згідно з п. 5.11. договору перевізник охороняє комерційні інтереси експедитора шляхом суворої нейтральності щодо замовників експедитора. За прямий вихід на замовника, при наявності підтверджуючих документів від замовника, перевізник обкладається штрафом у розмірі 10 000 грн.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року (п. 8.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2018 Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною, як перевізником, погоджено заявку на перевезення вантажу № 01, якою обумовлено маршрут - Україна (Немирів) - Чорне море - Грузія - Азербайджан - Каспійське море - Казахстан (Актобе), найменування та вагу вантажу, марку і номер автомобілів, вантажовідправника - ТОВ "ЛВН Лімітед", місце завантаження - Україна, 22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Українська, 14, дату завантаження - 29.10.2018, місце розвантаження - Казахстан, 030000, Актобе, 41-роз'їзд, д.352, 4 склад, строк доставки - 15-20 днів, вартість послуг перевезення - 16 200 доларів США по курсу на день продажу валюти, умови оплати - безготівковий розрахунок, передоплата 50% після завантаження, решта після отримання сканкопії CMR, акта виконаних робіт. Заявка підписана Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною та скріплено відтиском печатки останньої (арк.с. 15).
02.11.2018 Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною виставлено Фізичній особі-підприємцю Косолапову Андрію Єгоровичу рахунок-фактуру №14 на оплату міжнародних автопослуг по перевезенню вантажу за маршрутом Україна-Грузія-Казахстан на суму 250 000 грн. 00 коп. (арк.с. 84).
Рахунок-фактура №14 на оплату міжнародних автопослуг по перевезенню вантажу за маршрутом Україна-Грузія-Казахстан оплачений позивачем 02.11.2018 на суму 227 853 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №1098 від 02.11.2018 та №1100 від 02.11.2018 (арк.с. 17-18).
Факт розвантаження/отримання вантажу підтверджується відміткою вантажоотримувача у графі 24 міжнародних транспортних накладних CMR. Відповідно до даних, зазначених у графі 24 вказаної CMR, розвантаження відбулось 20 грудня 2018 року (арк.с. 19).
Як стверджує позивач, вантаж було доставлено до місця розвантаження 20.12.2018, що є порушенням умов п. 5.4. договору та заявки на перевезення, а саме, машини прибули в пункт призначення із запізненням в 35 календарних днів, що є грубим порушенням умов договору. Крім того, позивач вказує, що відповідач та його водії не виходили на зв'язок та не надавали інформації про стан та місцезнаходження автомобілів та вантажу протягом 5 календарних днів, у зв'язку з чим позивач поніс витрати на розшук транспортних засобів. Крім того, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив п. 5.11. договору, яким сторонами погоджена заборона на розголошення комерційної таємниці та заборона прямого виходу перевізника на замовника.
У зв'язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною своїх зобов'язань за Договором перевезення вантажів №4/5 від 01.01.2018 позивач звернувся з даним позовом в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Цвик Тетяни Анатоліївни 143 975 грн. 00 коп., з яких 113 400 грн. 00 коп. штраф за запізнення транспортних засобів під розвантаження, 14 095 грн. 00 коп. штраф за не вихід на зв'язок, 6 480 грн. 00 коп. штраф за надання експедитору неправдивої інформації щодо перевезення вантажу, 10 000 грн. 00 коп. штраф за прямий вихід на замовника.
Судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані перевезення вантажу у міжнародному сполученні, а також із відповідальністю за неналежне виконання умов договору, регулювання яких здійснюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Законом України "Про автомобільний транспорт", ГК України та ЦК України.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародні перевезення вантажів.
До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956 року.
За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, яка набрала чинності для України 17.05.2007 року.
У ст. 4 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
У силу вимог ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
За ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. ч. 1-3 ст. 909 ЦК України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Аналогічні положення містяться в ст. ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.
Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вимога про стягнення 113 400 грн. 00 коп. штрафу за запізнення транспортних засобів під розвантаження заявлена Фізичною особою-підприємцем Косолаповим Андрієм Єгоровичем на підставі п. 5.4. договору, яким сторонами обумовлено, що у разі запізнення транспортного засобу під завантаження, розвантаження, місця митного оформлення (всі дати та час вказуються в заявці) більше ніж на 4 години перевізник виплачує експедитору штраф за кожну добу запізнення у розмірі 100 євро за курсом НБУ, встановленим на дату запланованої подачі ТЗ під завантаження.
Така умова договору не суперечить вищенаведеним нормам законодавства та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно розрахунку позивача транспортні засоби прибули із запізненням в 35 календарних днів. Крім того, згідно вказаного розрахунку позивачем визначено курс євро в розмірі 32 грн. 40 коп. за 1 євро.
Судом встановлено, що при виконанні умов договору № 4/5 від 01.01.2018 була узгоджена заявка на перевезення вантажу № 01 від 25.10.2018, згідно якої перевізник повинен був завантажити вантаж (алкогольну продукцію) 29.10.2018 в місті завантаження - 22800, Україна, Вінницька область, місто Немирів, вулиця Українська, 14 та доставити вантаж в Казахстан, 030000, Актобе, 41-роз'їзд, д. 352, 4 склад протягом 15-20 днів.
Судом також встановлено, що вантаж було завантажено в обумовлений сторонами в заявці строк, а саме 29.10.2018, однак доставлений вантаж був лише 20.12.2018, що підтверджується міжнародною транспортною накладною CMR.
Оскільки вантаж було завантажено 29.10.2018, то 20 денний строк на доставку вантажу, погоджений сторонами в заявці на перевезення вантажу № 01 від 25.10.2018, закінчився 18.11.2018. Тому, право на нарахування штрафних санкцій за запізнення транспортного засобу під розвантаження виникло у позивача з 19.11.2018.
Таким чином по заявці на перевезення вантажу № 01 від 25.10.2018 була затримка по доставці вантажу на 32 доби з 19.11.2018 по 20.12.2018. Штраф за 32 доби складає 3 200 євро (32х100=3200).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як зазначалось вище, сторони п. 5.4. договору погодили, що перевізник виплачує експедитору штраф за кожну добу запізнення у розмірі 100 євро за курсом НБУ, встановленим на дату запланованої подачі ТЗ під завантаження.
Як вбачається з матеріалів справи, датою завантаження вантажу є 29.10.2018. При цьому, судом встановлено, що офіційний курс євро до гривні станом на 29.10.2018 становив - 32,067759 за 1 євро.
Отже штраф за 32 доби - 32х100х32,067759=102 616 грн. 83 коп.
В даному випадку, факт прострочення доставки вантажу матеріалами справи доведено, нарахування штрафних санкцій в сумі 102 616 грн. 83 коп. відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича до Фізичної особи-підприємця Цвик Тетяни Анатоліївни в частині стягнення 113 400 грн. 00 коп. штрафу за запізнення транспортних засобів під розвантаження підлягають задоволенню частково в сумі 102 616 грн. 83 коп.
Таким чином, стягнення штрафу за запізнення транспортних засобів під розвантаження у сумі 10 783 грн. 17 коп. - є необґрунтованим. Отже, штраф за запізнення транспортних засобів під розвантаження підлягає до стягнення з відповідача у сумі 102 616 грн. 83 коп. Відтак у частині стягнення 10 783 грн. 17 коп. штрафу за запізнення транспортних засобів під розвантаження - позов до задоволення не підлягає.
При цьому, посилання представника відповідача на те, що Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною не здійснювалось жодних перевезень за договором перевезення вантажів №4/5 від 01.01.2018 суд вважає безпідставними, зважаючи на те, що відправник вантажу (ТОВ "ЛВН Лімітед"), місце завантаження (Україна, Вінницька обл., м.Немирів), дата завантаження (29.10.2018), місце розвантаження (Казахстан, Актобе, 41-роз'їзд, д.352, 4 склад), вантаж (алкогольна продукція), що вказані в міжнародній транспортній накладній CMR, повністю узгоджуються з погодженою та підписаною Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною заявкою на перевезення вантажу №01 від 25.10.2018.
Доводи відповідача, що грошові кошти в сумі 227 853 грн. 00 коп., отримані Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною від Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича не в якості оплати за перевезення вантажу за маршрутом Україна- Казахстан на виконання умов договору перевезення вантажів №4/5 від 01.01.2018, а за консультативні послуги в сфері здійснення вантажних перевезень не приймаються судом та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, Фізичною особою-підприємцем Цвик Тетяною Анатоліївною не надано суду жодних доказів існування між сторонами інших правовідносин.
Щодо заявлених позивачем до стягнення штрафу за не вихід на зв'язок в розмірі 14 095 грн. 00 коп., штрафу за надання експедитору неправдивої інформації щодо перевезення вантажу в розмірі 6 480 грн. 00 коп., штрафу за прямий вихід на замовника в розмірі 10 000 грн. 00 коп. слід зазначити наступне.
Підпунктом 3.2.14. пункту 3.2. договору сторони погодили, що перевізник повинен бути завжди на зв'язку, за не вихід на зв'язок штраф 100 дол. США, за кожну добу.
Відповідно до п. 5.5. договору у разі неналежного виконання перевізником п. 3.2.4. та 3.2.5., та надання ним неправдивої інформації експедитору щодо процесу перевезення, перевізник сплачує експедитору штраф в розмірі 200 євро за курсом Національного банку України, встановленим на дату запланованої подачі ТЗ під завантаження.
Згідно з п. 5.11. договору перевізник охороняє комерційні інтереси експедитора шляхом суворої нейтральності щодо замовників експедитора. За прямий вихід на замовника, при наявності підтверджуючих документів від замовника, перевізник обкладається штрафом у розмірі 10 000 грн.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 14 095 грн. 00 коп. штрафу за не вихід на зв'язок, 6 480 грн. 00 коп. штрафу за надання експедитору неправдивої інформації щодо перевезення вантажу, 10 000 грн. 00 коп. штрафу за прямий вихід на замовника позивач вказує, що відповідач та його водії не виходили на зв'язок та не надавали інформації про стан та місцезнаходження автомобілів та вантажу протягом 5 календарних днів у зв'язку з чим позивач поніс витрати на розшук транспортних засобів. Крім того, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив п. 5.11. договору, яким сторонами погоджена заборона на розголошення комерційної таємниці та заборона прямого виходу перевізника на замовника.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо не виходу відповідачем на зв'язок, надання експедитору неправдивої інформації щодо перевезення вантажу чи прямого виходу перевізника на замовника. Наданий позивачем, лист вих. №02/05 від 02.05.2019 не є належним доказом на підтвердження порушення відповідачем встановленої умовами договору заборони прямого виходу перевізника на замовника, оскільки згідно міжнародної транспортної накладної CMR відправником вантажу є ТОВ "ЛВН Лімітед", а вантажоодержувачем ТОО "AIG Kazakhstan". При цьому, вказаний лист підписаний директором ТОО "Asia Logistic Kz Ltd", статус якого суду невідомий.
Вказані вище обставини не дають можливості суду, опираючись на умови договору та докази у справі, перевірити та встановити конкретні обставини на які посилається позивач.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано обставини, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 14 095 грн. 00 коп. штрафу за не вихід на зв'язок, 6 480 грн. 00 коп. штрафу за надання експедитору неправдивої інформації щодо перевезення вантажу, 10 000 грн. 00 коп. штрафу за прямий вихід перевізника на замовника задоволенню не підлягають.
Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що позов Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича підлягає задоволенню частково, в частині стягнення із Фізичної особи-підприємця Цвик Тетяни Анатоліївни 102 616 грн. 83 коп. штрафу за запізнення транспортних засобів під розвантаження.
В частині вимог про стягнення штрафу за запізнення транспортних засобів під розвантаження у сумі 10 783 грн. 17 коп., штрафу за не вихід на зв'язок у сумі 14 095 грн. 00 коп., штрафу за надання експедитору неправдивої інформації щодо перевезення вантажу у сумі 6 480 грн. 00 коп. та штрафу за прямий вихід перевізника на замовника у сумі 10 000 грн. 00 коп. - у позові необхідно відмовити.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Відтак з відповідача підлягає до стягнення 1 592 грн. 71 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.
Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляв адвокат Данко Василь Васильович, що підтверджено договором про надання правової допомоги від 06.03.2019 (арк.с. 20-25), ордером серія ДН № 054856 від 06.03.2019. Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 06.03.2019 відповідно до ст. 59 Конституції України предметом цього договору є надання виконавцем на території України або за її межами (на території інших держав) зазначеної нижче правової допомоги (адвокатських послуг) замовнику, а саме: представництво інтересів ФОП Косолапова Андрія Єгоровича, в Господарському суді Рівненської області по справі щодо стягнення шкоди завданої неналежним виконанням договору про перевезення вантажів №4/5 від 01 січня 2018 року з ФОП Цвик Т.А .
Згідно з п. 7.1. договору про надання правової допомоги від 06.03.2019 за надання правової допомоги (адвокатських послуг) за цим договором замовник зобов'язується сплатити виконавцю гонорар (грошову винагороду) у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Винагорода виплачується авансом (п. 7.2. договору про надання правової допомоги від 06.03.2019).
В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судом, адвокат Данко В.В. здійснював підготовку позову, збір доказів, необхідність у яких виникала в ході розгляду справи в суді, представництво інтересів позивача в судових засіданнях.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому відсутні законні підстави для застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру таких витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Цвик Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича ( АДРЕСА_2 , ідент. код НОМЕР_2 ) - 102 616 (сто дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 83 коп. штрафних санкцій завданих неналежним виконанням умов договору, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1 592 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дві) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити позивачу у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2019 року.
Суддя А.М. Горплюк