ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2019Справа № 910/5697/19
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Національний Контент Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью ТВ"
про стягнення 14 480, 43 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Національний Контент Центр" (надалі - позивач, ТОВ "Національний Контент Центр") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного підприємства "Нью ТВ" (надалі - відповідач, ТОВ "Нью ТВ") про стягнення заборгованості в сумі 12 000,00 грн., 3% річних в сумі 193, 81 грн., інфляційного збільшення боргу в сумі 627, 54 грн. та пені в сумі 1 659, 08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач систематично порушував умови субліцензійного договору № 894-ІРТV/18 від 16.04.2018 в частині оплати винагороди за надані права, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, ухвала суду була надіслана за адресами позивача та відповідача, які містяться у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від Сторін до суду не надходило та про розгляд справи судом Сторони були повідомлені належним чином.
Окрім того, суд зазначає, що процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Також, розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.04.2018 між ТОВ "Національний Контент Центр" (за договором - Ліцензіат) та ТОВ "Нью ТВ" (за договором - Субліцензіат) уклали субліцензійний договір №894-IPTV/18 (надалі по тексту - Договір), за яким (п. 1.1. Договору) Ліцензіат надає Субліцензіату невиключие майнове право на використання телепрограм шляхом Ретрансляції в Телемережі в ІРТV форматі/форматі Інтернет телебачення ловлення на Території в межах строку дії Договору.
Права, що надаються Субліцензіату згідно даного Договору, надаються без передачі права власності, володіння, відчуження або будь-якого іншого подібного розпорядження Телепрограмою (п.1.2. Договору).
За умовами п. 3.1. Договору, за використання прав, наданих відповідно до пункту 1.1. Договору, Субліцензіат сплачує Ліцензіату щомісячну Винагороду (роялті) у розмірі 1 500,00 грн. (Одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок), без ПДВ (як операція, що не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно абз. 2 п. п. 196.1,6. п. 196.1. ст. 196 Податкового кодексу України та відповідно до п. п. 14.1,225 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).
Пунктом 3.2. Договору Сторони погодили, що винагорода (роялті) за звітний місяць зазначена у п. 3,1. Договору виплачується Субліцензіатом на підставі рахунку Ліцензіата або даного Договору, шляхом перерахування коштів у повному обсязі на поточний рахунок Ліцензіата не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, який іде за звітним.
При цьому відповідно до п. 3.5 Договору, Сторони зобов'язуються щомісячно оформлювати та підписувати відповідний двосторонній Акт надання-використання права (далі - Акт), який є засвідченням факту виконання умов Договору. Акт датується останнім числом звітного місяця і надсилається Ліцензіатом Субліцензіату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Субліцензіат зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання Акту, повернути підписаний Акт Ліцензіату або надати письмові мотивовані заперечення щодо підписання даного акту. У випадку, коли Ліцензіат протягом вказаного строку не отримує від Субліцензіата підписаного акту, або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий акт вважається прийнятим Субліцензіатом, права належно наданими та використаними без зауважень, а винагорода (роялті) підлягає виплаті.
Пунктом 7.1. Договору Сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з 01 травня 2018 року і діє до 31 грудня 2018 року.
При цьому, за умовами п.7.2. Договору, даний Договір може бути достроково розірваний за ініціативою кожної із Сторін за умова письмового повідомлення іншої Сторони про намір розірвання Договору не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до передбаченої дати розірвання. Договір вважається розірваним з дати, вказаної Стороною у відповідному повідомленні, і не погребує підписання Сторонами будь-яких додаткових, документів. Повідомлення про розірвання Договору направляється цінним листом з повідомленням про вручення.
Так, за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено ліцензійний договір та при цьому Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 1109, 1100 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до положень ст. 1110 ЦК України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.
У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.
Таким чином, з урахуванням умов п. 7.2. Договору та враховуючи те, що суду не надано доказів на підтвердження надання Сторонами відповідного повідомлення на адресу іншої сторони про припинення протягом місяця до завершення строку дії договору, строк дії договору слід вважати з 01.05.2018 по 31.23.2018.
Водночас, виходячи зі змісту п. 3.5. Договору, факт виконання Договору Сторонами, тобто надання позивачем, як ліцензіатом та отриманням відповідачем, як субліцензіатом, прав на використання телепрограм за відповідний місяць, підтверджується актом надання-використання права, що датується останнім числом кожного звітного місяця протягом дії Договору. При цьому, позивач прийняв на себе зобов'язання із надсилання відповідачеві такого акту не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, а відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо його підписання, або надання мотивованої відмови від підписання протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня його отримання.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто обов'язок відповідача щодо підписання, або відмови від підписання Актів кореспондується з обов'язком позивача своєчасно надсилати відповідачеві підписаній зі свого боку екземпляр акту кожного місяця, протягом 15 днів від останнього дня такого місяця протягом терміну дії Договору.
Позивач, у свою чергу, мотивуючи позовні вимоги, вказує на те, що він щомісяця направляв на адресу відповідача акти надання-використання прав в кількості 8 штук по два екземпляри кожен, а саме - №894-5-IPTV від 31.05.2018, №894-6-IPTV від 30.06.2018, №894-7-IPTV від 31.07.2018, №894-8-IPTV від 31.08.2018, №894-9-IPTV від 30.09.2018, №894-10-IPTV від 31.10.2018, №894-11-IPTV від 30.11.2018, №894-12-IPTV від 31.12.2018, по одному для кожної Сторони Договору, в період з травня по грудень 2018 року, а відповідач не підписав та не повернув позивачеві дані акти.
При цьому позивач вказує на те, що відповідач не надав мотивовані заперечення щодо підписання Актів, не надав жодного обґрунтованого пояснення чому не виплачує винагороду за Договором та чому не повернув підписаних зі своєї сторони актів прийому-передачі прав.
Між тим, статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом із тим, в силу приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ним, відповідно до умов п. 3.5. Договору в період з травня по грудень 2018 року надсилалися відповідачеві зазначені вище Акти протягом 15 днів від останнього дня кожного місяця.
Надсилання позивачем на адресу відповідача претензії №49/03 від 27.03.2019, в якій позивач також просив відповідача підписати та повернути акти прийому-передачі прав за період з травня по грудень 2018 року не засвідчує факт надання позивачем відповідачеві Актів відповідно до умов п. 3.5. Договору, чим кореспондується обов'язок відповідача щодо підписання Актів або відмови від їх підписання.
За змістом приписів ст. ст. 74, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження направлення відповідачеві актів надання-використання прав протягом дії Договору та в обумовлені Сторонами терміни, що за умовами п. 3.5 Договору є засвідченням факту виконання умов Договору з боку позивача і зумовлює, у свою чергу, настання обов'язку у відповідача щодо прийняття актів або надання мотивованої відмови від їх підписання.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду порушені з боку відповідача, а відтак - вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 000,00 грн., а також 3% річних в сумі 193, 81 грн., інфляційного збільшення боргу в сумі 627, 54 грн. та пені в сумі 1 659, 08 грн., як похідних від вимог про стягнення суми заборгованості в сумі 12 000, 00 грн., є необґрунтованими, у зв'язку із чим у позові слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 247, ч. 1 ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний Контент Центр" відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.07.2019 року.
Суддя Ю.О. Підченко