ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2019Справа № 910/2448/18
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту
економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
1. Київська міська рада
2. Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної
адміністрації)
про стягнення 92.615.959,11 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
За участю представників сторін:
від прокуратури Чумаченко А.А., посвідчення № 035414 від 01.09.2015
від позивача Бондар-Дякуновська О.Г., довіреність № 050/14-2442 від 17.04.2019
від відповідача не з'явився
від третьої особи-1 Бондар-Дякуновська О.Г., довіреність № 225-КМГ-2896 від 11.06.2019
від третьої особи-2 Бондар-Дякуновська О.Г., довіреність № 001-1361 від 26.04.2019
Суть спору :
01.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» про стягнення 92.615.959,11 грн., з яких: 78.457.841,61 грн. боргу зі сплати пайової участі з урахуванням індексу інфляції та 14.158.117,50 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» не в повному обсязі виконані зобов'язання передбачені договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 564 від 18.09.2008.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2448/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.04.2018.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.03.2018 було направлено відповідачу 07.03.2018 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103046163390 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 2 а , яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.03.2018 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 06.03.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 20.03.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103046163390, а отже відповідач мав подати відзив до 04.04.2018 включно.
02.04.2019 відповідачем до суду подано клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, продовження строку розгляду справи на 15 (п'ятнадцять) днів та про відкладення розгляду справи в межах розумного строку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2448/18 від 03.04.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» встановлений судом процесуальний строк для виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі № 910/2448/18 до 10.04.2018; відкладено підготовче засідання на 17.04.2018; зобов'язано відповідача подати відзив на позов до 10.04.2018.
17.04.2018 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні 17.04.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.05.2018.
08.05.2019 відповідачем до суду подано клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську раду та Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); про продовження строку підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів; про відкладення підготовчого засідання та поновлення процесуального строку на виконання відповідачем вимог викладених в ухвалі суду від 06.03.2018 у справі № 910/2448/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2448/18 від 08.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/2448/18 на 30 (тридцять) днів; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську раду та Виконавчий органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» про поновлення процесуального строку на виконання останнім вимог викладених в ухвалі суду від 06.03.2018 у справі № 910/2448/18 задоволено; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» встановлений судом процесуальний строк для виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі № 910/2448/18 до 15.05.2018; відкладено підготовче засідання на 24.05.2018.
17.05.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, яке оформлено протоколом № 8/117 від 03.04.2018 було підтримано звернення ТОВ «Мрія-Інвест» про зміну строку сплати пайового внеску зокрема за договором пайової участі № 564 від 18.09.2008. Проте, на лист ТОВ «Мрія-Інвест» № 050/3898 від 16.04.2018 до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо внесення змін до договору № 564 від 18.09.2008 останній у відповідь листом № 050/05-3232 від 07.05.2018 повідомив про те, що на даний час не вбачає за можливе укласти додаткову угоду до договору пайової участі, в обґрунтування чого зазначає про тривалу несплату ТОВ «Срія-Інвест» пайових коштів та подання Прокуратурою міста Києва позову до ТОВ «Мрія-Інвест» про стягнення 92.615.959,11 грн заборгованості за договором № 564 від 18.09.2008. Відповідач вважає, що Департамент неправомірно ухиляється від обов'язку щодо виконання рішення постійної комісії Київської міської ради по внесенню змін договору. Зазначає, що відповідачем добросовісно виконано зобов'язання за договором та сплачено інвестиційні кошти у сумі 9.260.006,00 грн.
17.05.2018 відповідачем до суду подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 господарського процесуального кодексу України, оскільки прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування підстав такого представництва.
24.05.2018 позивачем до суду подано відповідь на відзив.
24.05.2018 Прокуратурою міста Києва до суду подано заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Відповідачем в підготовчому засіданні 24.05.2018 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідачем в підготовчому засіданні 24.05.2018 подано клопотання про витребування доказів, а саме: копію листа Прокуратури міста Києва № 05/2/3-27-18 від 05.05.2018; інформації про те, було зареєстровано у Головному управлінні економіки та інвестицій або Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 564 від 18.09.2008.
Відповідачем в підготовчому засіданні 24.05.2018 заявлено усне клопотання про поновлення строку для подачі клопотання про витребування у позивача доказів.
В підготовчому засіданні 24.05.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на наступне
Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є стороною договору пайової участі № 564 від 18.09.2008 та відповідно до Положення про Департамент є структурним підрозділом КМДА, підзвітний та підконтрольний Київраді, завданням якого є реалізація політики економічного і соціального розвитку на території міста Києва, тобто саме тим органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах Департаменту, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади міста Києва.
У даному випадку бездіяльність позивача підтверджується матеріалами справи, оскільки після надіслання 06.11.2017 на адресу відповідача претензії щодо сплати заборгованості за договором пайової участі не здійснив захист інтересів держави у спірних правовідносинах, в суд із відповідним позовом не звертався, а отже у прокурора були підстави для звернення до суду з вказаним позовом.
Таким чином, враховуючи виявлені місцевою прокуратурою факти порушення інтересів держави та нездійснення Департаментом захисту цих інтересів, прокурор набув право на представництво інтересів захисту держави.
В підготовчому засіданні 24.05.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу строку для подачі клопотання про витребування доказів.
В підготовчому засіданні 24.05.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про часткове задоволення клопотання відповідача про витребування у позивача доказів в частині надання інформації про те, було зареєстровано у Головному управлінні економіки та інвестицій або Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 564 від 18.09.2008. Судом встановлено строк подачі доказів до 31.05.2018.
В підготовчому засіданні 24.05.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.05.2018.
30.05.2019 позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи витяг з книги реєстрації договорів на сплату пайової участі за 2008 рік.
31.05.2018 відповідачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/6210/18 за позовом ТОВ «Мрія-Інвест» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання укладеною додаткової угоди до договору № 564 від 18.09.2008, а саме щодо зміни строку сплати ТОВ «Мрія-Інвест» пайового внеску по договору пайової участі № 564 від 18.09.2008.
31.05.2018 до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» подано заяву про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/2448/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 зупинено провадження у справі № 910/2448/18 до вирішення питання про відвід судді Сівакової В.В.; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/4228/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» про відвід судді Сівакової В.В. у справі № 910/2448/18.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі № 910/2448/18 повернуто скаржнику без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 11.10.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі № 910/2448/18 - без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2448/18 від 09.11.2018 провадження у справі № 910/9218/18 поновлено; підготовче засідання призначено на 20.11.2018.
16.11.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання укладеною додаткову угоду до договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 564 від 18.09.2008 щодо встановлення терміну сплати пайової участі в редакції, наведеній в позовній заяві. Також заявник просить поновити строк на подання зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2448/18 від 19.11.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» і додані до неї документи повернуто без розгляду.
20.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/248/18 від 19.11.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 зупинено провадження у справі № 910/2448/18 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва № 910/2448/18 від 19.11.2018 в порядку апеляційного провадження.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі № 910/2448/18 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі № 910/2448/18.
07.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/2448/18 від 20.11.2018.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 апеляційну скаргу повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест».
15.05.2019 Прокуратурою міста Києва до суду подано пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 поновлено провадження у справі № 910/2448/18 та призначено підготовче засідання на 30.05.2019.
30.05.2019 відповідачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги ТОВ «Мрія-Інвест» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у даній справі та повернення матеріалів справи № 910/2448/18.
30.05.2019 Прокуратурою міста Києва подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 104.890.003,02 грн, з яких: 89.089.854,20 грн основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 15.800.149,03 грн пені.
В підготовчому засіданні 30.05.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги ТОВ «Мрія-Інвест» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у даній справі та повернення матеріалів справи № 910/2448/18, з огляду на наступне
Пунктом 17.10. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17 - 21, 31 - 33 частини першої статті 255 цього Кодексу, чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються усі матеріали.
Пункт 17.12. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України вказує, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.
Враховуючи те, що заявником належних доказів направлення до Верховного суду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та доказів відкриття касаційного провадження за відповідною скаргою не надано, господарський суд вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.
В підготовчому засіданні 30.05.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.06.2019.
05.06.2019 до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» подано заяву про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/2448/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/4228/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Паламар П.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» про відвід судді Сівакової В.В. відмовлено.
13.06.2019 відповідачем до суду подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 01.03.23019 по 20.05.2018 (80 діб) та про зменшення розміру пені до 0,00 грн.
13.06.2019 відповідачем до суду подано пояснення, в яких просить залишити без розгляду позов на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з безпідставністю звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.
Прокуратура в судовому засіданні 13.06.2019 позовні вимоги підтримала повністю.
Позивач в судовому засіданні 13.06.2019 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 13.06.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 13.06.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, про залишення поданих відповідачем пояснень без розгляду.
В судовому засіданні 13.06.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 02.07.2019, не відбудеться, та призначено судове засідання на 04.07.2019.
25.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макро інвестиційна компанія» звернулось до господарського суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» про визнання недійсним з моменту укладення договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 564 від 18.09.2008.
02.07.2019 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Макро інвестиційна компанія» і додані до неї документи без розгляду.
Відповідач в судове засідання 04.07.2018 не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 24.06.2019 у справі була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050266218 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04050 , м. Київ, вул. Білоруська, 2а.
Слід зазначити, що у разі зміни місцезнаходження учасник судового процесу у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України зобов'язані повідомляти суд про його зміну під час розгляду справи.
Відповідачем не повідомлено суд про зміну його місцезнаходження під час розгляду справи.
Суд вважає за необхідне відзначити, що відповідачем подане ним до суду 31.05.2018 клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/6210/18, в жодному з наступних судових засідань не було підтримано, тому суд залишає дане клопотання без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 04.07.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
18.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (забудовник, відповідач) та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке змінило найменування на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 564 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - пайовий внесок), у зв'язку із будівництвом торгівельного-розважального комплексу (площа торгівельного комплексу - 93.460 кв. м., кінотеатрів - 5.000 кв. м., ресторанів - 3.000 кв. м., дитячого розважального центру - 3.000 кв. м., боулінгу - 3.000 кв. м., катка - 1.440 кв. м., спортивно-оздоровчого комплексу - 2.200 кв. м.) з підземним паркінгом загальною площею 78.000 кв. м. на просп.. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі м. Києва.
Згідно з п. 1.2 договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, 4 та 5 від 26.08.2008 становить 97.085,89 тис. грн і підлягає уточненню після затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату пайового внеску не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 89.089.854,20 грн та нараховано пеню в розмірі 15.800.149,03 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1.3 договору відповідно до «Нормативів..», до сплати належить різниця між розрахунковою сумою пайового внеску та обсягу сплачених інвестором коштів, залучених для реалізації інвестиційних проектів відповідно до розпорядження КМДА № 2442 від 26.12.2003 «Про порядок залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції.
Відповідно до Інвестиційного договору № 49-13/і/12 від 08.04.2004 з Головним управлінням економіки та інвестицій забудовником перераховані інвестиційні кошти у сумі 9.260,006 тис. грн.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Відповідно до п. 3.1 договору забудовник сплачує пайовий внесок, вказаний у п. 1.2 цього договору,
- по 10,00 тис. грн (без ПДВ) у строк з вересня 2008 року по березень 2010 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця,
- у сумі 87.635,88 тис. грн (без ПДВ) у строк з квітня 2010 року по серпень 2012 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Згідно з п. 2.1 договору забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок, з урахуванням п. 1.3 договору, у сумі 87.825,88 тис. грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.
Додатковою угодою № 1 від 26.04.2010 внесено зміни до п. 1.2 договору та встановлено розмір пайового внеску в розмірі 40.303,39 тис. грн.
Також вказаною угодою п. 3.1 договору викладено в новій редакції та визначено, що забудовник сплачує пайові кошти у сумі 31.121,344 тис. грн (без ПДВ) в термін з січня 2014 року по грудень 2018 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місця, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Додатковою угодою № 2 від 26.10.2015 встановлено, що забудовником станом на 19.10.2015 не сплачено коштів на виконання додаткової угоди № 1 від 26.04.2010 до договору.
Пунктом 4 цієї додаткової угоди забудовник зобов'язався сплатити пайову участь у сумі 59.224,05 тис. грн. та пеню у сумі 2.216,07 тис. грн. в термін до 31.08.2017 включно, але до введення в експлуатацію об'єкту, на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті пайового внеску у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, розмір якої не оспорений відповідачем, яка становить 59.224.050,00 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 59.224.050,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки сплату пайового внеску у повному обсязі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2 додаткової угоди № 2 від 26.10.2015 передбачено, що забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми пайової участі, зазначеної в п. 4 цієї угоди, за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати пайового внеску.
Так, прокуратурою заявлено до стягнення пеня в загальному розмірі 15.800.149,03 грн, яка складається з пені в сумі 2.216.070,03 грн (визначена додатковою угодою № 2 від 26.10.2015) та пені в сумі 13.584.079,03 грн (розрахованої за період з 01.09.2017 на суму боргу з урахуванням індексу інфляції наступним чином: 74.637.796,89 грн * 0,1% * 182 доби).
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов'язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, як зазначалось вище умовами пункту 7.2 додаткової угоди № 2 від 26.10.2015 сторони визначили інший строк нарахування штрафних санкцій ніж визначений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті пайового внеску відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду, становить 10.427.930,74 грн (2.216.070,00 грн (визначений додатковою угодою № 2 від 26.10.2015) + 8.211.860,74 грн (розрахована на суму боргу 59.224.050,00 грн).
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 10.427.930,74 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням чинного законодавства України (нарахування здійснено на суму боргу з урахуванням індексу інфляції та з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України).
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати пайового внеску позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 29.865.804,20 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до абз. 2, 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
Так, згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі «Ліга» якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Пунктом 7.1 додаткової угоди № 2 від 26.10.2015 визначено, що сума платежу (пайової участі) на момент здійснення забудовником оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайової участі, визначено в п. 4 цієї угоди (станом на 29.09.2015), до моменту фактичного виконання зобов'язань по її сплаті.
За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати за період з 29.09.2015 по 20.05.2019 на суму боргу 59.224.050,00 грн складають 28.464.826,19 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 28.464.826,19 грн інфляційних втрат.
В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України (без врахування дефляції, крім того нараховано інфляційні втрати за період з 01.09.2017 на суму боргу з урахуванням індексу інфляції).
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Стосовно твердження відповідача про сплив строку позовної давності за вимогою про стягнення пені слід зазначити наступне
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з умовами п. 4 додаткової угоди № 2 від 26.10.2015 сторонами визначено строк сплати пені в розмірі 2.216.070,00 грн до 31.08.2017, а отже прокуратура звернувшись до суду з даним позовом 01.03.2018 не пропустила строк позовної давності визначений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
З урахуванням п. 7.1 додаткової угоди № 2 від 26.10.2015 також не пропущений прокуратурою строк позовної давності до вимоги про стягнення пені нарахованої за період 182 дні станом на 20.05.2019, пред'явленої 30.05.2019 у заяві про збільшення розміру позовних вимог.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 0,00 грн суд відзначає наступне
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач уклавши договір розраховував на те, що місцевий бюджет отримає кошти, які спрямовуються на фінансування створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва.
Відповідач уклавши договір та додаткові угоди до нього погодився зі строками сплати пайового внеску.
Відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні сплати пайового внеску. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків сплати пайового внеску.
Слід зазначити, що місцевий бюджет не отримує визначені договором кошти протягом тривалого часу майже 11 років.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь Прокуратури міста Києва пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1.762,00 грн.
З огляду на викладене, мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1.762,00 грн, а максимальна 616.700,00 грн.
Прокуратурою у березні 2018 року пред'явлено вимогу про стягнення 92.615.959,11 грн, яка мала бути оплачена судовим збором в розмірі 616.700,00 грн.
З доданого до позовної заяви платіжного доручення № 164 від 26.02.2018 вбачається, що прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 616.700,00 грн.
В подальшому (30.05.2019) прокуратурою збільшено розмір позовних до 104.890.003,02 грн.
З 01.01.2019 відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1.921,00 грн.
Отже з 01.01.2019 максимальна ставка судового збору складає 672.350,00 грн, а тому прокуратурою мало бути доплачений судовий збір в сумі 55.650,00 грн.
Проте, прокуратурою до заяви про збільшення розміру позовних вимог подано платіжні доручення № 659 та № 661 від 27.05.2019 про сплату судового збору в загальному розмірі 184.110,66 грн.
Пункт 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на те, що прокуратурою сплачено судовий збір в більшому розмірі ніж передбачено, судовий збір в розмірі 128.460,66 грн підлягає поверненню Прокуратурі міста Києва.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (01133, м. Київ, булв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32670462) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві (р/р 31517921700001, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код доходів 24170000) 59.224.050 (п'ятдесят дев'ять мільйонів двісті двадцять чотири тисячі п'ятдесят) грн 00 коп. пайового внеску, 28.464.826 (двадцять вісім мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн 19 коп. інфляційних втрат, 10.427.930 (десять мільйонів чотириста двадцять сім тисяч дев'ятсот тридцять) грн 74 коп. пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (01133, м. Київ, булв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32670462) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 628.933 (шістсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн 48 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Повернути Прокуратурі міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 128.460 (сто двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят) грн 66 коп., що перерахований згідно платіжного доручення № 659 від 27.05.2019. Платіжне доручення № 659 від 27.05.2019 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 910/2448/18.
5. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 15.07.2019.
СуддяВ.В. Сівакова