"03" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1104/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Цісельському К.О.
розглянувши справу №916/1104/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, код ЄДРПОУ 41427817)
до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЮЖНИЙ" (65481, м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790)
про стягнення 5 912 509,95грн.
Представники сторін:
від позивача - Невструєв Л.Б., довіреність № 355, дата видачі : 17.05.19;
від відповідача - Сабурова Ю.С., довіреність № 103-13/20, дата видачі : 02.01.19;
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт "ЮЖНИЙ" про стягнення 6 139 858,11грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю природного газу №Т/ВГЕ-122/18 від 17.08.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2019р. провадження по справі №916/1104/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позов від 20.05.2019р. за вх.. №ГСОО 9870/19, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю .
10.06.2018р. на адресу Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" надійшла заява (вх.№11601/19) згідно якої позивач відмовляється від стягнення з відповідача штрафних санкції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2019р. провадження в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 227 348,16грн. було закрито в порядку ч. 4 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2019р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
17.08.2018р. між Державним підприємством "Морський торговельний порт "ЮЖНИЙ" (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Постачальник) був укладений договір №Т/ВГЕ-122/18 про закупівлю природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу в 2018 році природній газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для власних потреб, а не для продажу (п.1.2 договору). Найменування предмету закупівлі визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015.
Пунктом 2.1 договору встановлено, загальна вартість газу з ПВД на дату укладання договору становить 18 154 500грн.
Згідно з п. 2.3 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 31.12.2018р. газ обсягом до 1 750 000 куб.м (у тому числі по місяцях (куб.м): січень - 0 м3, лютий - 0 м3 , березень - 0 м3, квітень - 0 м3, травень - 0 м3 , червень - 0 м3, липень - 0 м3, серпень - 0 м3 , вересень - 0 м3, жовтень - 250 000 м3 , листопад - 50 000 м3 , грудень - 1 000 000 м3 .
Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - планові обсяги), можуть змінюватись сторонами протягом місяця поставки у формі листа - заявка погодженого оператором газорозподільної мережі (п.2.4 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, споживач здійснює попередню оплату за газ у розмірі 50% вартості місячної норми споживання газу у відповідності до графіку розподілу по місяцях, визначеного у п.2.3 Договору, за 7 (сім) банківських днів до початку місяця постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги здійснюється до 20 числа місяця наступного за звітним. Постачальник при постачанні газу надає акт приймання-передачі природного газу.
Постачання газу здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача за адресою вул. Берегова, 13, м. Южне, Одеська область . Об'єкти: котельня «Центральна», котельня БРЛС. Постачання газу має бути безперебійним протягом строку дії Договору. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.4.1 договору).
Пунктом 4.4. договору встановлено, що споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою Споживача.
Згідно пункту 4.6 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Споживач зобов'язується надати Постачальнику: завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим Договором газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором газорозподільної мережі/газотранспортної системи (далі за текстом - ГРМ/ГТС); у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим Договором) за власним підписом; - підписані та скріплені печатками Споживача два примірники акта приймання- передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає Споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо при складанні/підписанні акту приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги переданого газу встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС, а вартість газу розраховується постачальником відповідно до ціни, зазначеної у п. 2.1 даного договору(п.4.7 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань( п.10.1 договору).
28.12.2018р. Сторони підписали Додаткову угоду №3. Вказаною Додатковою угодою сторони продовжили строк дії Договору до 01.03.2019р., а також погодили ціну природного газу на рівні 10 460,45 грн. за 1000,00 м. куб.
Позивач вказує, що добросовісно та в повному обсязі виконував умови договору в частині постачання Відповідачу природного газу. Так, в січні 2019р. по договору було поставлено 760,276 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 9 543 394,90 грн.
Факт поставки Відповідачу 760,276 тис.м.куб. в січні 2019р. підтверджується Актом наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2019р., що був складений ПАТ «ОДЕСАГАЗ».
За посиланнями позивача, на виконання умов договору позивач направив підповідачу акт приймання передачі природного газу, а саме, Акт приймання передачі природного газу від 31.01.2019 на обсяг 760,276 тис.м.куб. поставлений по Договору. Але, Відповідач не підписав та не повернув на адресу Відповідача вказаний акт приймання- передачі.
Відповідач за поставлений та спожитий газ розрахувався частково в сумі 3 630 884,95грн. в зв'язку з чим заборгованість склала 5 912 509,95грн.
07.03.2019р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість поставлений в січні 2019р. газ та підписати та повернути один примірник акту приймання-передачі газу №УГР00000125 від 31.01.2019р.
Проте, відповідна претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №Т/ВГЕ-122/18 про закупівлю природного газу., щодо своєчасного розрахунку за отриманий природній газ, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу" від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що 17.08.2018р. між Державним підприємством "Морський торговельний порт "ЮЖНИЙ" (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Постачальник) був укладений договір №Т/ВГЕ-122/18 про закупівлю природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу в 2018 році природній газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем прийняті на себе за договором зобов'язання щодо постачання відповідачу природного газу були виконанні у повному обсязі. Факт споживання відповідачем природнього газу в січні 2019р. в обсязі 760,276 тис.м.куб. не заперечується.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата вартості спожитого природного газу у повному обсязі здійснена не була, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за Державним підприємством «Морський торговельний порт "ЮЖНИЙ" рахується прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 5 912 509,95грн., яка підлягає стягненню на користь позивача, що має наслідком задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" у названій частині.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з наступних підстав.
Так, по перше, відповідач у відзиві на позов зазначає, що обсягу природного газу визначеного Додатковою угодою №3 до Договору вистачило Відповідачу лише до 11-59 год. 10.01.2019р., а тому вказаний Договір закінчився 10.01.2019р.
На думку відповідні посилання є хибними, оскільки відповідно до п.11.14 договору зміни та доповнення до договору можуть бути внесені в порядку передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Як вже зазначалось вище сторони при підписанні додаткової угоди №3 продовжили дію договору до 01.03.2019р. Під час розгляду справи судом встановлено, що будь яких інших додаткових угод які б змінювали термін дії договору сторонами підписано не було.
Отже, договір №Т/ВГЕ/-122/18 від 17.08.2018р. діяв до 01.03.2019 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
По-друге, відповідач вказує, що 29.12.2018 між ДП «МТП «Южний» га ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» укладено договір позики №ВГЕ-5/18і від29.12.2018 (далі - Договір позики).
Згідно з п.1.1 Договору позики Позикодавець протягом строку дії Договору передає у власність Позичальника природний газ у кількості 2740000 м3 та якості, що відповідає вимогам, наведеним в п. 3.2 Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю природний газ такої ж якості і кількості в порядку, що встановлений Договором.
Пунктом п. 2.2 Договору позики передбачено, що природний газ надається частинами, відповідно до заявки Позичальника на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць.
При цьому, Відповідач зазначає, що кожного разу подав номінації на постачання обсягів природного газу до ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» згідно Договору позики, що підтверджується листом ДП «МТП «Южний» від 29.12.2018 № 7854/12/207/19, де зазначені обсяги на січень в кількості 550.000 тис.куб.м.
Таким чином, на думку відповідача постачання природного газу у січні 2019 року, здійснювалось за двома вищевказаними договорами, оскільки обсягів природного газу за Договором №Т/ВГЕ-122/18 від 17.08.2018 (навіть після укладення додаткової угоди на збільшення піни на 20%) вистачило лише на частину січня місяця.
Суд до відповідних посилань відповідача ставиться критично, з огляду на наступне.
По-перше Договір позики №ВГЕ-5/18і було підписано сторонами 29.12.2018 року. Відповідно до п. 2.2 Договору позики природний газ надається відповідно до заявки Позичальника, переданою Позикодавцю до 15 числа місяця, що передує місяцю користування природним газом. Для передачі газу в рамках Договору позики Позичальник повинен був надати Позикодавцю заявку до 16.12.2018 року. Разом з цим, 16.12.2018 року сторонами ще не було підписано, відповідно, сам Договір позики.
Отже, Відповідач не міг отримати, а Позивач не міг передати природний газ в рамках Договору позики в січні 2019 року.
По-друге, відповідно до п.2.3 та п 2.4 Договору позики приймання-передача природного газу, переданого Позикодавцем за цим договором оформлюється актом приймання-передачі.
В той же час судом встановлено, що між Сторонами не були підписані акти приймання-передачі природного газу саме в рамках Договору позики.
Більш того суд зазначає, що передача природного газу для відповідача в рамках Договору позики №ВГЕ-5/18і не вбачається за можливе з наступних технічних та юридичних підстав.
Відповідно до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 року. Передача природного газу від одного суб'єкта ринку до іншого суб'єкта ринку, не для його подальшого споживання, відбувається у віртуальній торговій точці.
Віртуальна торгова точка (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу) - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу.
Відповідно до п.п.2 п.6 розділу 7 Глави III Кодексу газотранспортної системи замовники послуг транспортування, які уклали договори купівлі-продажу природного газу у віртуальній торговій точці, оформлюють акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням одного примірника, який залишається в оператора газотранспортної системи) та надають їх оператору газотранспортної системи для узгодження обсягу газу, що передається сторонами.
За правилами п.11 розділу 7 Глави III Кодексу газотранспортної системи Передача природного газу, поданого до газотранспортної системи між замовниками послуг транспортування, здійснюється у віртуальній торговій точці шляхом подання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень відповідно до вимог глави 2 розділу XIV цього Кодексу.
В той же час судом встановлено, що сторонами по справі не складались та не підписувались акти приймання передачі у віртуальних торгових точках Оператора газотранспортної системи.
Більш того, відповідно до п.1 розділу 1 глави VIII Кодексу газотранспортної системи право доступу до віртуальної торгової точки одержується після підписання договору на транспортування з Оператором газотранспортної системи.
Таким чином, для отримання доступу до Віртуальної торгової точки, Відповідачу необхідно було укласти з AT «Укртрансгаз» договір транспортування природного газу як замовник таких послуг. Поряд з цим, такий договір може укласти лише постачальник природного газу яким Відповідач не є.
Аналогічні вимоги і щодо передачі природного газу для подальшого його зберігання.
Так, природний газ є тим товаром, яких знаходиться виключно в межах газотранспортної системи.
Монопольним власником газових сховищ є AT «Укртрансгаз». Тому Відповідач не може зберігати природний газ у власних сховищах у зв'язку з їх відсутністю як таких.
При цьому приймання-передача природного газу в газових сховищах відбувається за правилами встановленими Кодексом газосховищ та критеріїв, згідно з якими до певного газосховища застосовується режим договірного доступу або режим регульованого доступу, затвердженого Постановою НКРЕКП №2495 від 30.09.2015р.
Крім того, приймання-передача природного газу в газових сховищах відбувається при наявності у замовника зберігання Договору зберігання природного газу укладеного з AT «Укртрансгаз».
Відповідачем не було надано Позивачу підписаний діючий договір зберігання природного газу, а отже не надано відомості про доступ до газових сховищ AT «Укртрансгаз».
Окремо слід зазначити, що для набуття, переміщення та/або зберігання природного газу Відповідач мав би набути статус трейдера (постачальника природного газу). Але, для отримання статусу трейдера Відповідач повинен перш за все отримати відповідну ліцензію на постачання природного газу, в порядку передбаченому Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП №201 від 16.02.2017 року.
Натомість, на теперішній час Відповідач не має ліцензії на постачання природного газу, що підтверджується Ліцензійним реєстром НКРЕКП, розміщеному на офіційному сайті НКРЕКП http://www.nerc.ROv.ua/7id-16111.
Більш того суд зазначає, що відповідно до п.10 глави II Правил постачання природного газу Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Отже, контроль використання планових обсягів природного газу покладається саме на Відповідача.
В той же, час відповідач не припинив власне споживання природного газу, а отже продовжував відбір газу в рамках Договору про закупівлю природного газу Т/ВГЕ-122/18 від 17.08.2018р.
Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, код ЄДРПОУ 41427817) до Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЮЖНИЙ" (65481, м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "ЮЖНИЙ" (65481, м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, код ЄДРПОУ 41427817) основний борг в сумі 5 912 509 (п'ять мільйонів дев'ятсот дванадцять п'ятсот дев'ять)грн. 95коп. та судовий збір в сумі 90 392 (дев'яносто тисяч триста дев'яносто дві)грн. 76 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15 липня 2019 р.
Суддя К.Ф. Погребна