"04" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3146/17
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Митюк С.П. - на підставі довіреності №230318/2 від 23.03.2018р.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - Щербина О.Ю. на підставі довіреності.
від відповідачів: Дутковський Б.В, на підставі довіреності.;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 - на підставі ордеру.
розглянувши справу №916/3146/17 за позовом Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАЇНА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛІОТ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕНТАЛС", ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.,-
18.12.2017 р. Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА», в якій просить суд:
- застосувати наслідки недійсності Договору про зміни № 3, укладеного 24.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА», повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА», а саме:
апартамент № 21 (двадцять один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 м2, загальною площею 85,2 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «А» ;
апартамент № 32 (тридцять два) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,2 м2, загальною площею 85,1 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Б» ;
апартамент № 95 (дев'яносто п'ять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,6 м2, загальною площею 87,3 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Г» ;
апартамент № 119 (сто дев'ятнадцять ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,8 м2, загальною площею 84,7 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Г» ;
апартамент № 125 ( сто двадцять п'ять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 м2, загальною площею 87,1 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Д» ;
апартамент № 126 ( сто двадцять шість ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,2 м2, загальною площею 85,1 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Д» , які були зареєстровані згідно Іпотечного договору, посвідченого 27.09.2014 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 4022;
- застосувати наслідки недійсності Договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 25.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА», повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА», а саме:
апартамент № 128 (сто двадцять вісім) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 м2, загальною площею 84,8 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Д» ;
апартамент № 129 ( сто двадцять дев'ять ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 м2, загальною площею 87,0 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Д» ;
апартамент № 148 ( сто сорок вісім) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1 м2, загальною площею 86,8 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Д» ;
апартамент № 149 ( сто сорок дев'ять ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,7 м2, загальною площею 85,6 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Д» ;
апартамент № 158 ( сто п'ятдесят вісім ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1 м2, загальною площею 85,0 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Е» ;
апартамент № 159 (сто п'ятдесят дев'ять ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 м2, загальною площею 87,0 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Е» ;
апартамент № 160 (сто шістдесят ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,5 м2, загальною площею 85,4 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Е» ;
апартамент № 162 (сто шістдесят два) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 м2, загальною площею 85,2 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Е» ;
апартамент № 196 ( сто дев'яносто шість ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1 м2, загальною площею 85,0 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Ж» ;
апартамент № 221 (двісті двадцять один ) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 м2, загальною площею 85,2 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, 18 (вісімнадцять), корпус «Ж» , які були зареєстровані згідно Іпотечного договору, посвідченого 27.09.2014 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 4022.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ПАТ «ІМЕКСБАНК» посилається, зокрема, на положення ст.ст.16, 216 ЦК України та ст.ст.1, 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначає, що правочини, про застосування наслідків недійсності яких заявлено позов, визнано нікчемними актом перевірки правочинів на предмет нікчемності, яка проведена відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» від 02.03.2015 р. № 66-в, у зв'язку з тим, що банк безпідставно відмовився від власних майнових прав, що передбачені договором про зміни № 3 та іпотечним договором. За таких обставин, позивач вважає, що сторони мають бути повернуті у стан, який існував до укладання угоди про зміни № 3 до Іпотечного договору (з майновим поручителем) від 24.12.2014 р. до угоди про розірвання іпотечного договору. Додатково позивач звертає увагу суду на те, що станом на 26.12.2014 р. заборгованість позичальника перед банком складала 145 017 751,43 грн.
Третя особа на стороні Позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у письмових поясненнях від 06.03.2018 р. за вх.№5527/18 до канцелярії Господарського суду Одеської області зазначає про те, що припинивши іпотеку частково, а в подальшому розірвавши договір іпотеки Позивач, при непогашеній заборгованості за кредитним договором відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальників, а відтак договір про розірвання іпотечного договору є нікчемним в силу п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У свою чергу, ТОВ «УКРАЇНА», заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на відсутність відмови Позивача від власних майнових вимог шляхом укладення Договору про зміни № 3 від 24.12.2014 р. та Договору про розірвання іпотечного договору від 25.12.2014 р., укладених, відповідно між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «УКРАЇНА». Аргументуючи відсутність такої відмови від майнових вимог банку, Відповідач вказує на одночасне укладення ПАТ «ІМЕКСБАНК» з ПрАТ «ФК «Чорноморець» Іпотечного договору (з майновим поручителем) від 25.12.2014 р., у результаті чого Позивач за власного ж погодження отримав заміну забезпечення іншого майнового поручителя по Кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 76/13 від 23.09.2013 р., укладеного Позивачем з ТОВ «ГАЛІОТ», яке є більш цінним, аніж забезпечення надане ТОВ «УКРАЇНА».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 р. рішення місцевого господарського суду від 10.05.2018 р. залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 р. рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходячи зі змісту норми п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», безоплатність має значення лише у випадку, коли банк здійснив відчуження майна. У випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16 та від 13.06.2018 у справі № 916/1889/17). Виходячи з цього Верховний Суд вказав на передчасність висновку місцевого господарського суду про правомірність заміни забезпечення, адже не було перевірено наявність підстав для визнання нікчемними Договору про зміни № 3 та Договору про розірвання іпотечного договору в силу положення п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Додатково Верховний суд вказав, що при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене. Перевірити та надати належну правову оцінку обставинам справи щодо наявності підстав вважати нікчемними Договір про зміни № 3 та Договір про розірвання іпотечного договору в силу положення п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ретельно перевірити обставини справи щодо державної реєстрації іпотеки відповідно до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (іпотекодержатель) та ТОВ «УКРАЇНА» (іпотекодавець) 27.09.2013 р., внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на спірне нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.
Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. У свою чергу, як зазначено у ч.2 ст.316 ГПК України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
На підставі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019р. справу №916/3146/17 передано на новий розгляд судді Гута С.Ф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року, справу № 916/3146/17 прийнято до свого провадження та прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження., із призначенням підготовчого засідання на 16.04.2019 року.
26.03.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (за вх.ГСОО№ 2-1376/19), у якому позивач просить суд здійснити розгляд справи №916/3146/17 призначений ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2019р. на 16.04.2019р. о 10:20 год., за участю повноважного представника Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Північному апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2019р. клопотання представника Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" (вх.ГСОО№2-1376/19 від 26.03.2019р.) про його участь у судовому засіданні по справі №916/3146/17 в режимі відео конференції було задоволено та доручено Північному апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" у судовому засіданні при розгляді справи №916/3146/17, яке призначене господарським судом Одеської області на 16.04.2019 року о 10 год. 20хв.
29.03.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного суду від 26.02.2019р. за вх.ГСОО№6121/19.
15.04.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного суду від 26.02.2019р. за вх.ГСОО№7481/19.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. було відкладено підготовче засідання на "07" травня 2019 р. о 13:45 год.
07.05.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного суду від 26.02.2019р. за вх.ГСОО№8884/19.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2019р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.05.2019р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2019р. було відкладено підготовче засідання на "04" червня 2019 р. о 13:45 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2019р. було відкладено підготовче засідання на "11" червня 2019 р. о 09:15 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2019р. у справі №916/3146/17, було витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни (65045, м. Одеса, вул. Преображенска,57) належним чином засвідчені копії: - Детальні (розширені, тобто такі, що містять відомості про набуття, зміну та/або припинення права власності речових прав, обтяження таких прав, а також про внесенні зміни до відповідного запису Державного реєстру прав та його невід'ємною архівної складової частини у хронологічному порядку) інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна а саме: №369030151237; №165319251237; №166493051237; №166183451237; №165047851237; №166382151237; №167814551237; № 166764851237 ; № 166256151237 ; № 167296851237 ; №166110051237 №168059551237; №167117751237; № 53990351237 ; №166671151237; №168056551237; №165907051237; №168024551237;
10.06.2019 року надійшла відповідь від приватного нотаріуса в якій зазначено, що нотаріус використовує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у порядку доступу нотаріуса, під час вчинення нотаргальноi дii та у зв 'язку з проведенням державної реєстрації прав та обтяжень, а також за заявою фізичної та або юридичної особи про надання iнформацiї з реестру, тільки після сплати, що передбачено п.2 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ах обтяжень". У зв'язку з чим та відповідно до чинного законодавства, я не маю можливості надати таку інформацію без оплати та без відповідної заяви. Крім цього, звертаю Вашу увагу, що відповідно до п.3 ст. 32 Закону України "Про державну реестрацію речовик прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судові органи мають безпосередній доступ до Державного реєстру їх прав на нерухоме майно. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. було закрито підготовче провадження у справі №916/3146/17 із призначенням справи до судового розгляду по суті на 18.06.2019р. о 17:00 год.
18.06.2019р. позивачем подано до суду клопотання за вх.№12163/19 про поновлення строку для подачі доказів до справи та залучення під час розгляду справи по суті розширених інформаційних довідок щодо об'єктів нерухомості зазначених в іпотечному договоріна 189 аркушах до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2019р. було задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" від 18.06.2019р. за вх.№12163/19 про поновлення строку для подачі доказів та залучення доказів до справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2019р. було відкладено судове засідання на "04" липня 2019 р. о 15:00 год.
В судовому засіданні 04.07.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повний текст якого буде складено 15.07.2019р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ГАЛІОТ» було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 76/13 від 23.09.2013 р. відповідно до Статті 1 якого Позивач надав ТОВ «ГАЛІОТ» кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту мало здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 140 580 000,00 (сто сорок мільйонів сімсот вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень, зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18,3% (вісімнадцять цілих три сотих) процентів річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 16 липня 2015 року (включно) на умовах, визначених договором (п.1 додаткової угоди №5 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 76/13 від 23.09.2013).
Між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «УКРАЇНА» було укладено Іпотечний договір від 27.09.2013 р. на забезпечення виконання ТОВ «ГАЛІОТ» умов Кредитного договору від 23.09.2013 р., предметом якого було вищезазначене нерухоме майно, вказане Позивачем при заявленні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів у даній справі.
Рішенням кредитного комітету ПАТ «ІМЕКСБАНК», оформленого Протоколом засідання кредитного комітету ПАТ «ІМЕКСБАНК» № 92/3 від 27.11.2014 р. було, у тому числі, вирішено: вивести з-під застави Позивача майно ТОВ «УКРАЇНА» передане в іпотеку ПАТ «ІМЕКСБАНК» шляхом укладення Іпотечного договору від 27.09.2013 р.; прийняти в забезпечення майно, іпотеку у вигляді нежитлових будівель центрального стадіону «Чорноморець».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 р. № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.01.2015 р. № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Ю.П.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015 р. № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.05.2015 р. № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» і призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27.05.2015 до 26.05.2016 включно.
Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/1387/15-г від 19.10.2015 р., яке набрало законної сили 06.11.2015 р., задоволено позовні вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» до ТОВ «ГАЛІОТ» про стягнення заборгованості у розмірі 140 580 000 (сто сорок мільйонів п'ятсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом у сумі 15 064 403 (п'ятнадцять мільйонів шістдесят чотири тисячі чотириста три) грн. 66 коп., пеню у сумі 3 118 206 (три мільйони сто вісімнадцять тисяч двісті шість) грн. 43 коп. за Кредитним договором від 23.09.2013 р., у забезпечення виконання якого на момент винесення рішення суду та набрання ним чинності, був укладений Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 25.12.2014 р. з ПрАТ «ФК «Чорноморець».
На виконання зазначеного рішення суду було видано Наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 р. у справі № 916/1387/15-г.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.10.2015 р. № 189 відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК» у Северина Ю.П. з 20.10.2015 р. та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ІМЕКСБАНК» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєва С.О. з 20.10.2015.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28.04.2016 р. № 638 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» на два роки по 26.05.2018; продовжено повноваження ліквідатора АТ «ІМЕКСБАНК», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписанням всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву Сергію Олександровичу строком на два роки по 26.05.2018 включно.
На виконання приписів ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 15.01.2016 р. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєвим С.О. направлено на адресу ТОВ «УКРАЇНА» повідомлення про нікчемність правочинів, а саме договору про розірвання іпотечного договору (з майновим поручителем) від 25.12.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 6131, укладеного між ТОВ «УКРАЇНА» та АТ «ІМЕКСБАНК» та Договору про зміни № 3 до іпотечного договору (з майновим поручителем) від 24.12.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 6117, укладеного між ТОВ «УКРАЇНА» та АТ «ІМЕКСБАНК».
У свою чергу, 16.05.2017 р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» здійснило позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону « Чорноморець », загальною площею 80 289,00 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 , який, у тому числі, забезпечував грошові вимоги Позивача до ТОВ «ГАЛІОТ» за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 76/13 від 23.09.2013 р., про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 100287849 від 13.10.2017 р.
Відповідно до п.1.4. Іпотечного договору (з майновим поручителем) ПрАТ «ФК «Чорноморець» від 25.12.2014 р. оціночна вартість стадіону «Чорноморець» згідно Висновку № 112014/7-1 від 20.11.2014 р. експерта-оцінювача ТОВ «АППРАЙЗЕР», становить 7 800 000 000 (сім мільярдів вісімсот мільйонів) грн. 00 коп.
У подальшому, Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2018 р. у справі № 916/1387/15-г, залишеною без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 р. у справі № 916/1387/15-г, Наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 р. у справі № 916/1387/15-г визнано таким, що не підлягає виконанню зі встановленням наступних обставин:
- Листом № 852 від 05.04.2017 р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» звернулось до ПрАТ «ФК «Чорноморець» та ТОВ «ГАЛІОТ» із вимогою про усунення порушень (у порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку»), відповідно до якого Позивач вимагав у тридцятиденний строк виконати порушене зобов'язання за Кредитним договором від 23.09.2013 р. та сплатити заборгованість, яка станом на 01.03.2017 становить: 244 780 663,73 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 140 580 000,00 грн., заборгованість за відсотками користування кредитом 61 959 627,06 грн., а також штрафні санкції 42 241 036,67 грн.;
- ПАТ «ІМЕКСБАНК» було попереджено ПрАТ «ФК «Чорноморець» та ТОВ «ГАЛІОТ», що у разі невиконання у тридцятиденний строк зобов'язань за кредитним договором банком буде звернено стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 м2 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку»);
- 16.05.2017 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ «ІМЕКСБАНК» права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 м2, підставою виникнення якого відповідно до Інформаційної довідки № 100287849 від 13.10.2017 р. є Іпотечний договір (з майновим поручителем) ПрАТ «ФК «Чорноморець» від 25.12.2014 р.;
- відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними;
- отже Законом України «Про іпотеку» станом на 16.05.2017 р., на момент звернення стягнення ПАТ «ІМЕКСБАНК» на предмет іпотеки у вигляді нежитлових будівель центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 м2, було визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними;
- суд першої інстанції, правомірно дійшов до висновку, що набуття ПАТ «ІМЕКСБАНК» в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону «Чорноморець», відповідно до умов Іпотечного договору (з майновим поручителем) ПрАТ «ФК «Чорноморець» від 25.12.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 6134 та те, що іпотечним договором було передбачено забезпечення зобов'язань ТОВ «ГАЛІОТ» за Кредитним договором (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, а тому виданий господарським судом Одеської області наказ від 06.11.2015 р. не підлягає виконанню.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/1387/15-г від 09.11.2018 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 р. та Ухвалу Господарського суду Одеського області від 20.07.2018 р. у справі № 916/1387/15-г.
Таким чином, зобов'язання за Кредитним договором № 76/13, укладеним ПАТ «ІМЕКСБАНК» з ТОВ «ГАЛІОТ» 23.09.2013 р. припинилися 16.05.2017 р. у зв'язку із зверненням стягнення Банком на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25.12.2014 р. відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
Водночас представником Позивача та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ставиться під сумнів та не визнається заміна предмету забезпечення, яка погоджена у Протоколі засідання кредитного комітету ПАТ «ІМЕКСБАНК» № 92/3 від 27.11.2014 р. Останніми стверджується, що Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 25.12.2014 р., укладений між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ПрАТ «ФК «Чорноморець», було вчинено з метою передання Позивачу ще одного, іншого, додаткового забезпечення вимог по Кредитному договору № 76/13 від 23.09.2013 р. з ТОВ «ГАЛІОТ», окрім забезпечення наданого ТОВ «УКРАЇНА».
Проте, з наданих Відповідачем письмових пояснень від 07.05.2019 р. вбачається, що на письмовий запит ТОВ «УКРАЇНА» від 08.04.2019 р. за № 0804/19 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. було надано відповідь від 06.05.2019 р. № 255/01-16, до якого, зокрема, долучено Витяг з Протоколу № 98.3 засідання Наглядової ради АТ «ІМЕКСБАНК» від 27.11.2014 р.
У зазначеному витязі з протоколу наглядової ради Позивача міститься твердження про те, що Наглядовою радою ПАТ «ІМЕКСБАНК» погоджена заміна предметів застави, що виступає забезпеченням зобов'язань ТОВ «ГАЛІОТ» по Кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 76/13 від 23.09.2013 р. одночасно із затвердженням рішення Кредитного комітету АТ «ІМЕКСБАНК» від 27.11.2014 р. № 92/3, а саме:
- погоджено вивести з-під застави майнові права з ТОВ «ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ»;
- погоджено вивести з-під застави іпотеку, що належить ТОВ «УКРАЇНА» та прийняти в забезпечення іпотеку, предметом якої є нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 , заставною вартістю 7 800 000 000,00 грн.;
- внести зміни в предмет забезпечення після підписання додаткової угоди до Кредитного договору та укласти іпотечний договір не пізніше 31.12.2014 р.
Додатково, Відповідачем в порядку ст.88 ГПК України надано до матеріалів справи нотаріально посвідчену Заяву свідка ОСОБА_15 від 12.04.2019 р., в якій останній, перебуваючи в момент укладення спірних правочинів на посаді Начальника юридичної служби ПАТ «ІМЕКСБАНК» та, приймаючи участь у засіданні кредитного комітету ПАТ «ІМЕКСБАНК», що оформлено Протоколом № 92/3 від 27.11.2014 р., зазначив:
- укладення Договору про зміни № 3 до Іпотечного договору (з майновим поручителем) від 24.12.2014 р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «УКРАЇНА», а також Договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 25.12.2014 р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «УКРАЇНА», відбулось у зв'язку з укладенням між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ПрАТ «ФК «ЧОРНОМОРЕЦЬ» Іпотечного договору (з майновим поручителем) від 25.12.2014 р.;
- метою укладення між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ПрАТ «ФК «ЧОРНОМОРЕЦЬ» Іпотечного договору (з майновим поручителем) від 25.12.2014 р. була заміна предмету забезпечення отриманого ПАТ «ІМЕКСБАНК» відповідно до Іпотечного договору з майновим поручителем від 27.09.2013 р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «УКРАЇНА» на інший, більш цінний предмет застави, а саме нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 , який, у тому числі, забезпечував грошові вимоги Банку до ТОВ «ГАЛІОТ» за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 76/13 від 23.09.2013 р.
Суд визнає зазначені докази подані Відповідачем як належні, достовірні, допустимі та достатні, що відповідає ст.ст.76-79 ГПК України, а тому вони є такими, які підлягають оцінці та врахуванню судом при винесенні рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, коли банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
При встановленні обставини відмови від власної майнової вимоги платність чи безоплатність її значення не має, проте, наслідком відмови банку від власної майнової вимоги, є безповоротна втрата банку за рахунок останньої вимагати задоволення його грошових вимог. Слід звернути увагу, що Позивач при заявленні позовних вимог акцентує увагу в своїй аргументації на безпідставності відмови від майнових вимог банку, а не відмови взагалі.
Відповідно до ст.579 ЦК України предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на надані Відповідачем докази у їх сукупності: Витяг з Протоколу засідання кредитного комітету ПАТ «ІМЕКСБАНК» № 92/3 від 27.11.2014 р., Витяг з Протоколу № 98.3 засідання Наглядової ради АТ «ІМЕКСБАНК» від 27.11.2014 р., Заяву свідка ОСОБА_15 від 12.04.2019 р., беззаперечним є той факт, що позивач надав згоду на заміну предмету забезпечення, який має більшу вартісну оцінку, аніж попередній предмет забезпечення - наданий Відповідачем, а також те, що відбулася саме заміна предмету забезпечення, а не отримання Позивачем іншого, окремого забезпечення грошових зобов'язань ТОВ «ГАЛІОТ» за Кредитним договором від 23.09.2013 р.
Отримавши в іпотеку більш цінний предмет застави, Позивач 16.05.2017 р. звернув стягнення на нього в порядку, передбаченому ст.ст.35, 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції 19.10.2016 р.), внаслідок чого грошове зобов'язання ТОВ «ГАЛІОТ» перед ПАТ «ІМЕКСБАНК» відповідно до Кредитного договору від 23.09.2013 р. вважається погашеним. Про зазначене свідчить Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 р. у справі № 916/1387/15-г, якою Наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 р. у справі № 916/1387/15-г визнано таким, що не підлягає виконанню. Відповідно, на підставі ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції 19.10.2016 р.) подальші вимоги Позивача до ТОВ «ГАЛІОТ» щодо виконання останнім основного зобов'язання є недійсними. Про погашення основного зобов'язання шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на виконання ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції 19.10.2016 р.) зазначено також і у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справі № 204/7148/16-ц.
Таким чином, є відсутнім факт втрати позивачем вимагати задоволення його грошових вимог за рахунок предмета забезпечення, що був замінений на інший зі згоди самого ж позивача, а тому суд не вбачає факту відмови ПАТ «ІМЕКСБАНК» від власних майнових вимог внаслідок вчинення дій із заміни предмета забезпечення, що відповідало б визначенню п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У свою чергу, оцінюючи доводи позивача про врахування правових висновків Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Позивачем звертається увага суду на наступні судові рішення Верховного Суду, на які ПАТ «ІМЕКСБАНК» посилається, у тому числі, як на преюдиційні обставини.
Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 р. у справі № 916/2179/17.
Позивач, наводячи в якості аргументу зазначене рішення Верховного Суду вдається до цитування окремих його положень без формування власного висновку про його значення у справі № 916/3146/17. Натомість, суд, оцінюючи зміст зазначеного рішення, приходить до висновку, що воно стосується вирішення питання відсутності порушених прав та обов'язків особи, не залученої до участі у судовій справі щодо застосування наслідків нікчемного правочину. Проте, у справі № 916/3146/17 такі спірні питання не розглядаються, а до справи залучено цілий перелік третіх осіб на стороні відповідача, які є набувачами нерухомого майна і прав та обов'язків яких може стосуватися розгляд позовних вимог у справі № 916/3146/17.
Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 р. у справі № 916/2238/17.
Вказуючи на врахування правових висновків цього рішення Верховного Суду позивач також вдається лише до цитування окремих його положень, а тому суд оцінює його зміст наступним чином. У зазначеній судовій справі Верховний Суд, направляючи її на новий розгляд до суду першої інстанції, акцентував увагу на не дослідження судами попередніх інстанцій кількості вимог кредиторів та переліку зобов'язань, які були забезпечені іпотечним договором, а також вимоги яких з цих кредиторів та в якому обсязі були погашені та які вимоги кредиторів залишились не погашеними внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки. Варто звернути увагу, що предметом позовних вимог у справі № 916/2238/17 є звернення стягнення на предмет іпотеки, який є відмінним від предмету іпотеки за іпотечними договорами, що є предметом розгляду справи № 916/3146/17. Окрім того, позичальником за кредитним договором та майновим поручителем за договором забезпечення у справі № 916/2238/17 є інші особи, аніж ті, які залучені судом до участі у справі № 916/3146/17. Тож з огляду на відмінність предмету позовних вимог та суб'єктність складу учасників у справах № 916/2238/17 та № 916/3146/17, а також на направлення справи № 916/2238/17 на новий розгляд через не дослідження судами відповідних обставин, суд не вбачає підстав для врахування правових висновків Верховного Суду у справі № 916/2238/17 у справі № 916/3146/17.
Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі № 916/1889/17 та від 04.04.2018 р. по справі № 914/1316/16.
На зазначені судові рішення Верховного Суду позивач посилається як на встановлення ними опосередкованого доказу у вигляді протоколу засідання кредитного комітету № 92/3 від 27.11.2014 р. АТ «ІМЕКСБАНК» щодо відмови останнього від власних майнових вимог до іпотекодавця. На думку позивача, зазначені судові рішення Верховного Суду є преюдиційними щодо відсутності встановлення у зазначеному протоколі засідання кредитного комітету № 92/3 від 27.11.2014 р. посилань на взаємозалежність розірвання договору іпотеки та укладення іпотечного договору з іншою особою, ані твердження про заміну забезпечення.
Зазначена обставина може бути розцінена як преюдиційна, оскільки стосується тих же сторін та того ж предмету розгляду, що і у справі № 916/3146/17. Суд погоджується із доводом позивача щодо відсутності в зазначеному протоколі засідання кредитного комітету однозначного підтвердження заміни забезпечення, проте зазначає, що зміст зазначеного протоколу засідання кредитного не містить також і протилежного. У свою чергу, визначальними висновками зазначених рішень Верховного Суду є те, що як у матеріалах справи № 916/1889/17, так і у матеріалах справи № 914/1316/16 відсутні докази, які підтверджують припинення зобов'язання за кредитними договорами внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки та реєстрації за позивачем права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону « Чорноморець ». Відтак, встановлені цими судовими рішеннями обставини є відмінними від обставин встановлених у справі № 916/3146/17, які навпаки свідчать про припинення зобов'язання за кредитним договором ТОВ «ГАЛІОТ» у результаті позасудового звернення стягнення 16.05.2017 р. позивачем нежитлових будівель центрального стадіону «Чорноморець» та визнаного у зв'язку з цим наказу про стягнення відповідної заборгованості таким, що не підлягає виконанню.
Не заслуговує також на врахування довід позивача про відсутність юридичного значення визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з посиланням на Ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2018 р. у справі № 914/1316/16, якою відмовлено майновому поручителю у перегляді Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2018 р. у справі № 914/1316/16 за нововиявленими обставинами. Як вбачається зі змісту відповідної ухвали, підставою такої відмови є саме невизнання судом касаційної інстанції в якості нововиявленої в розумінні ст.320 ГПК України обставини визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, що було встановлено Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2018 у справі № 916/1422/15-г, тобто після прийняття остаточного рішення судом касаційної інстанції, яке було винесено 04.04.2018 р. та у якому не було встановлено заміни предмету забезпечення та погашення основних зобов'язань за кредитним договором внаслідок звернення стягнення на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець».
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Таким чином, з огляду на встановлений ч.4 ст.75 ГПК України принцип преюдиції, останній може мати місце у будь-якій формі судового рішення передбаченого ч.1 ст.232 ГПК України в якому встановлені відповідні обставини.
З огляду на це суд звертає увагу, що вищезазначені рішення Верховного Суду враховуються судом при розгляді даної справи у частині безпосередньо досліджених та встановлених цими рішеннями обставин, які не є відмінними від обставин справи № 916/3146/17 (зокрема, щодо висновків про зміст протоколу засідання кредитного комітету № 92/3 від 27.11.2014 р., звернення стягнення позивачем у позасудовому порядку на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», процедури виявлення нікчемних правочинів). З іншого боку суд наголошує, що позивач аргументує свої посилання на вищезазначені рішення Верховного Суду в якості правової оцінки останнім обставин справи, які є відмінними від встановлених у справі № 916/3146/17 (заміна предмету забезпечення на виконання кредитного договору № 76/13 від 23.09.2013 р., припинення зобов'язань за кредитним договором № 76/13 від 23.09.2013 р. внаслідок звернення стягнення у позасудовому порядку на замінений предмет забезпечення та, як наслідок, визнаний у зв'язку з цим наказ таким, що не підлягає виконанню про стягнення заборгованості за кредитним договором № 76/13 від 23.09.2013 р.).
У свою чергу, судом визнаються преюдиційними вищезазначені обставини з судової справи № 916/1387/15-г, в якій постановою апеляційного господарського суду від 06.09.2018 р. (яка є судовим рішенням, яке відповідає ч.1 ст.232 ГПК України) встановлено обставини погашення основного зобов'язання за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 76/13 від 23.09.2013 р. внаслідок звернення стягнення позивачем на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» в позасудовому порядку між тими ж сторонами та з того ж предмету, що, у свою чергу, є предметом розгляду даної справи № 916/3146/17. З огляду на таку преюдиційність обставин встановлених у справі № 916/1387/15-г, суд критично оцінює доводи позивача, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі стадіону «Чорноморець», зі сторони ПАТ «ІМЕКСБАНК» відбулося задоволення грошових зобов'язань лише чотирьох кредиторів (ТОВ «ТБА «ПРОМБУД», ТОВ «КРУЇЗ ДЕ ЛЮКС», ТОВ «КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ», ТОВ «МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ЧОРНЕ МОРЕ») з посиланням на Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 р. у справі № 918/539/17. Адже, останнє судове рішення, в якому відповідач не був учасником справи, містить висновок про відсутність у матеріалах справи доказів, які би свідчили про заміну предмету забезпечення, що є протилежно встановленою у справі № 916/3146/17 обставиною, а також констатує задоволення грошових зобов'язань чотирьох кредиторів ТОВ «ТБА «ПРОМБУД», ТОВ «КРУЇЗ ДЕ ЛЮКС», ТОВ «КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ», ТОВ «МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ЧОРНЕ МОРЕ» на підставі наданих самим позивачем до заяви про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки документів, знову ж таки, без жодної аргументації повноти задоволення таким позасудовим стягненням основних зобов'язань за кредитними договорами. Відповідно, у матеріалах справи № 916/3146/17 міститься оцінка нежитлових будівель стадіону «Чорноморець», яка згідно Висновку № 112014/7-1 від 20.11.2014 р. експерта-оцінювача ТОВ «АППРАЙЗЕР», становить 7 800 000 000 (сім мільярдів вісімсот мільйонів) грн. 00 коп. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вартість зазначеного предмету забезпечення є іншою, а також те, що внаслідок звернення стягнення 16.05.2017 р. на цей предмет іпотеки, у ПАТ «ІМЕКСБАНК» залишилися незадоволеними вимоги за основним грошовим зобов'язанням за кредитним договором укладеним з ТОВ «ГАЛІОТ».
Необхідним є також звернути увагу на висновки Верховного Суду викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17, що стосуються вірного вибору способу захисту порушених прав позивача у подібних правовідносинах. У зазначеному судовому рішенні, Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання нікчемного правочину недійсним вказав, що це не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Наслідком такої нікчемності є чинність договору застави майнових прав. Отже, спір фактично стосується наявності чи відсутності права застави ПАТ «ІМЕКСБАНК». За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини другої статті 20 Господарського кодексу України).
Суд звертає увагу, що, хоча й при дещо іншому формуванні позивачем позовних вимог у справі № 916/3146/17, спір в останній, аналогічно справі № 916/3156/17, фактично стосується наявності чи відсутності права застави позивача на предмети іпотеки відповідача, про що ПАТ «ІМЕКСБАНК» при зверненні до суду з позовом заявлено не було.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма кореспондується, також зі ст.193 ГК України.
Відповідно до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За приписами ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов'язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.
Окрім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Як зазначено у ч.2 ст.11 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням. На зазначене вказується і в Розділі 2. «Суб'єкти правовідносин з іпотеки» Листа Верховного Суду України «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» від 01.02.2015 р., а саме: «За змістом ч.2 ст.11 Закону № 898-IV у разі задоволення вимог іпотекодержателя майновим поручителем за рахунок предмета іпотеки відносини між іпотекодержателем, який є кредитором, та іпотекодавцем припиняються, а в майнового поручителя при цьому виникає право регресу до боржника, отже, права кредитора за основним зобов'язанням набуває майновий поручитель. Ця норма узгоджується із п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК.»
Оскільки у справі № 916/3146/17 встановлено, що:
- відбулась заміна забезпечення предметів нерухомості наданих відповідачем позивачу на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» (Заява свідка ОСОБА_15 від 12.04.2019 р., Витяг з Протоколу № 98.3 засідання Наглядової ради ПАТ «ІМЕКСБАНК» від 27.11.2014 р.);
- позивач 16.05.2017 р. звернув стягнення на замінений предмет забезпечення у позасудовому порядку, визнавши за собою право власності на нього;
- за результатом зверненого стягнення на замінений предмет забезпечення грошові зобов'язання за Кредитним договором № 76/13 від 23.09.2013 р. є виконаними (наказ господарського суду про стягнення заборгованості за Кредитним договором є таким, що не підлягає виконанню),
то, в силу положень ч.2 ст.11 Закону України «Про іпотеку» та п.3 ч.1 ст.512 ЦК України, ПрАТ «ФК «Чорноморець» набув статусу кредитора щодо ТОВ «ГАЛІОТ», а тому ПАТ «ІМЕКСБАНК» звернулося до господарського суду за фактом відсутності його порушених прав, адже на момент звернення із позовними вимогами статусом кредитора останній вже не володів.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Як зазначено у ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Як визначено у ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, то суд зазначає, що відповідно до п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи та надані позивачем та відповідачем докази в сукупності, керуючись приписами норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, а відтак позовні вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» не доведено належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про відмову в їх задоволенні.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 126, 129, 130, 175, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАЇНА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛІОТ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕНТАЛС", ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів - відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 15 липня 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут