"08" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1062/19
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Тішенко Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Кочуров Д.І.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1062/19
за позовом: Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" (40020, м. Суми, вул. Ковпака, 4)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Царюка Анатолія Ярославовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 315 618грн.,
Суть спору: Приватне спеціалізоване підприємство "УкрРосХим" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Царюка Анатолія Ярославовича, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 315 681грн.
Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 23.10.2015р. між ПСП "УкрРосХим" та ФОП Царюком Анатолієм Ярославовичем було укладено договір постачання вугільної продукції №23. Так, відповідно Додатку №1 від 23.10.2015р. до Договору, Позивач повинен був здійснити поставку Відповідачу вугілля марки АМ в кількості 69 тон, на виконання якого відповідно видаткової накладної №4256 від 28.10.2015р., Відповідач отримав товар у загальній кількості 68 тон на суму 216 240грн. Також, відповідно Додатку №2 від 05.12.2015р. до Договору, Позивач повинен був здійснити поставку Відповідачу вугілля марки АМ в кількості 138 тон, на виконання якого відповідно видаткової накладної №4837 від 13.12.2015р., Відповідач отримав товар у загальній кількості 134 тони на суму 427 460грн. Відповідно Додатку №3 від 10.12.2015р. до Договору, Позивач повинен був здійснити поставку Відповідачу вугілля марки АМ в кількості 69 тон, на виконання якого відповідно видаткової накладної №4858 від 14.12.2015р., Відповідач отримав товар у загальній кількості 201,9 тони на суму 651 651грн. Так, загалом Позивачем поставлено Відповідачу на виконання умов Договору та Додатків до нього, 403,9 тон вугілля на загальну суму 1 295 351грн.
Як вказує позивач, Відповідач здійснив часткове виконання умов Договору та у період з 28.10.2015р. по 14.12.2016р. здійснив оплату одержаного товару частково на загальну суму 979 670грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 315 681грн., яку заявлено до стягнення з Відповідача.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву не скористався.
Ухвали суду направлялись за юридичною адресою: 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Вернера, 9, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду, із відміткою про вручення.
За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2019р. відкрито провадження у справі №916/1062/19, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.248 ГПК України.
В процесі розгляду справи подані сторонами клопотання та заяви (пояснення), які були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, відзначені у протоколах судових засідань.
В судовому засіданні 08.07.2019р. позивач позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити його.
В судове засідання, приначене на 08.07.2019р., представник відповідача не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.
В судовому засіданні 08.07.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
23.10.2015р. між ПСП "УкрРосХим" та ФОП Царюком Анатолієм Ярославовичем було укладено договір постачання вугільної продукції №23, в порядку і на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити вугілля кам'яне, надалі іменується «Товар», кількість, ціна якого визначається в специфікаціях, що оформлені у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п.3.2. Договору, товар поставляється щомісячно відповідно заявці Покупця. Обсяг вказаний в заявці повинен бути узгоджений сторонами, не пізніше, ніж за 10 днів до моменту постачання товару. Збільшення обсягу і поставка товару раніше узгоджених термінів допускається тільки з відома сторін. Датою поставки вважається дата відвантаження, що визначається за датою календарного штапелю на залізничній квитанції відправника.
Згідно з п.5.2., 5.3., 5.4. Договору, оплата за товар проводиться в безготівковому порядку на підставі пред'явлених Постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Умови оплати: 100% - оплата впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Згідно Додатку №1 від 23.10.2015р. до Договору, Позивач повинен здійснити поставку Відповідачу вугілля марки АМ в кількості 69 тон
Відповідно Додатку №2 від 05.12.2015р. до Договору, Позивач повинен здійснити поставку Відповідачу вугілля марки АМ в кількості 138 тон
Додатком №3 від 10.12.2015р. до Договору, передбачено, Позивач повинен здійснити поставку Відповідачу вугілля марки АМ в кількості 69 тон.
На виконання договору поставки №23 від 25.10.2015р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №4256 від 28.10.2015р. на суму 216 240грн., №4837 від 13.12.2015р. на суму 427 460грн., №4858 від 14.12.2015р. на суму 651 651грн., що загалом становить 1 295 351грн. При цьому, відповідач здійснив оплату поставлено товару частково, а саме на 979 670грн., у зв'язку із чим у останнього станом на дату подання позовної заяви до суду становить 315 681грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 315 681 грн. за видатковими накладними №4256 від 28.10.2015р., №4837 від 13.12.2015р., №4858 від 14.12.2015р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №23 від 23.10.2015р. позивач поставив відповідачу товар у період з жовтня 2015р. по грудень 2015р. на загальну суму 1 295 351грн.
При цьому, відповідач здійснив оплату поставлено товару частково, а саме на 979 670грн., у зв'язку із чим у останнього станом на дату подання позовної заяви до суду становить 315 681грн.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем по договору, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.
Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість матеріали претензій від Відповідача не містять.
Окрім того, суд дійшов до висновку, що підтвердженням виконання договору свідчить і залізничні накладні від 24.10.2015р. №49426638, від 11.12.2015р. №50653344, 50653328, 50628734.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі видаткових накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Згідно з п.5.2., 5.3., 5.4. Договору, оплата за товар проводиться в безготівковому порядку на підставі пред'явлених Постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Умови оплати: 100% - оплата впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаним видатковими накладними згідно умов договору поставки №23 від 23.10.2015р., в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором №23, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 315 681грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовані.
Таким чином, оцінюючи наявні матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, підтвердженими належними та достатніми доказами, а тому суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 4 735,22грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов - повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Царюка Анатолія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" (40020, м. Суми, вул. Ковпака, 4, код ЄДРПОУ 13996998) заборгованість у розмірі 315 618 (триста п'ятнадцять тисяч шістсот вісімнадцять)грн. 00коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 735 (чотири тисячі сімсот тридцять п'ять)грн. 22коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 липня 2019р.
Суддя О.В. Цісельський