ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.07.2019Справа №910/5975/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/5975/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»
(04111, м.Київ, вул.Черняховського, буд.29, код ЄДРПОУ 41323412)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
(03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 362 664,63 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» 8 травня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 362 664,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» неналежно виконано умови Договору поставки №СВРЗ-03-22-18-83/ю від 08.08.2018, в частині здійснення своєчасної оплати, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути: 319 770,00 грн основного боргу, пеню у розмірі 24 370,83 грн, інфляційні витрати в розмірі 14 447,30 грн та 3 % річних у розмірі 4 076,83 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5975/19, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
03.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач частково заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем невірно здійснено нарахування пені та трьох відсотків. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.
10.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
24.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначає, що твердження відповідача у відзиві є безпідставними. Окрім того, позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
08.08.2018 між ТОВ "Сота Україна" (постачальником) та ПАТ "Українська залізниця" (покупцем) було укладено Договір поставки № СВРЗ-03-22-18-83/ю (далі- Договір).
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується протягом 2018 року поставити ПОКУПЦЮ товари, зазначені в Специфікації №1 (Додаток №1) до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору, а ПОКУПЕЦЬ - прийняти і оплатити такі товари згідно умов Договору. Найменування товару - код ДК 021:2015 - 1462000-3 сплави: швелер №14 ст.09Г2С (п.1.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 3 862 320,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 643 720,00 грн.
Пунктом 4.1.Договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються у безготівковій формі.
Відповідно до п.4.2. Договору ПОКУПЕЦЬ здійснює оплату поставленого протягом 10 банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання Товару вважається день підписання Сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.
Згідно з п. 5.1., 5.2, 5.3 Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів протягом п'яти днів від дня подання заявки покупцем. Місце поставки товарів склад покупця: вул. Зубенка, 2, м. Стрий, Львівська обл. Постачальник поставляє покупцю товар на умовах DDP (Зубенка, 2, м. Стрий, Львівська обл..) згідного з базисними умовами поставки Інкотермс 2010 р.
Прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар (п. 5.6 Договору).
Пунктом 7.3.1 Договору визначено обов'язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, а відповідно п.7.1.1 Договору - обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
В Додатку №1 до Договору (Специфікація №1) сторони погодили найменування товару, код товару за класифікатором, ГОСТ, кількість, ціну товару.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п.12.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сота Україна» на виконання умов Договору у період з 23.08.2018 по 29.12.2018 на підставі видаткових накладних №846 від 23.08.2018, №847 від 23.08.2018, №851 від 28.08.2018, №859 від 31.08.2018, №862 від 04.09.2018, №887 від 10.09.2018, №1060 від 13.12.2018, №1064 від 27.12.2018, №1072 від 29.12.2018 поставило філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» товар на загальну суму 3 121 206,00 грн.
Судом встановлено, що філія «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства "Українська залізниця" виконуючи взяті на себе зобов'язання, за період з 13.09.2018 по 14.09.2018, частково здійснило оплату вартості поставленого позивачем товару, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою АТ «ОТП Банк».
Разом з тим, оплата вартості поставленого позивачем товару за видатковими накладними №1060 від 13.12.2018, №1064 від 27.12.2018 та №1072 від 29.12.2018 на загальну суму 319 770,00 грн відповідачем не здійснена.
Таким чином, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 319 770,00 грн, а також пеню у розмірі 24 370,83 грн, інфляційні витрати в розмірі 14 447,30 грн та 3 % річних у розмірі 4 076,83 грн, у зв'язку із здійсненням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).
У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено факт поставки позивачем товару на загальну суму 3 121 206,00 грн, згідно зазначених вище видаткових накладних та факт оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на суму 2 801 436,00 грн, що не заперечується відповідачем.
Разом з тим, оплата вартості поставленого позивачем товару за видатковими накладними №1060 від 13.12.2018, №1064 від 27.12.2018 та №1072 від 29.12.2018 на суму 319 770,00 грн відповідачем не здійснена.
У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням умов договору та положень чинного цивільного законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем свого обов'язку з оплати поставленого товару.
Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар.
Як вбачається із доданих до позовної заяви податкових накладних, строк з оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними №1060 від 13.12.2018, №1064 від 27.12.2018 та №1072 від 29.12.2018 на суму 319 770,00 грн є таким, що настав.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за видатковими накладними №1060 від 13.12.2018, №1064 від 27.12.2018 та №1072 від 29.12.2018 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 319 770,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, позивач просить стягнути пеню у розмірі 24 370,83 грн, інфляційні втрати в розмірі 14 447,30 грн та 3 % річних у розмірі 4 076,83 грн, у зв'язку із здійсненням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 8.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару, включаючи день оплати.
Перевіривши за допомогою Системи «Ліга Закон» розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд визнає його арифметично невірним, а отже позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 24 370,83 грн, підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 855,32 грн.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, за допомогою Системи «Ліга Закон», суд визнає його арифметично вірним, а отже позовна вимога щодо стягнення 14 447,30 грн - інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних за допомогою Системи «Ліга Закон», суд визнає його арифметично невірним, а отже позовна вимога щодо стягнення 4 076,83 грн - 3 % річних підлягає задоволенню частково у розмірі 3 984,65 грн.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків.
Суд, розглянувши заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" дійшов висновку щодо відмови в її задоволенні з урахуванням наступного.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Тобто, в контексті зазначеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.
Проте, всупереч викладеного вище, Акціонерним товариством "Українська залізниця" не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов'язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Тобто, з наведеного полягає, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки №СВРЗ-03-22-18-83/ю від 08.08.2018 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивачем до позовної заяви подано розрахунок витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як встановлено судом, 11.02.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Право Групп" (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги № 11-02/19-ЮО (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є здійснення виконавцем в інтересах клієнта певних видів адвокатської діяльності та надання виконавцем клієнту видів правової допомоги, що наведені у договорі.
Згідно з п. 4.1 договору сума винагороди (гонорару), порядок проведення розрахунків та кількість (об'єм) правової допомоги, що надається клієнту щомісяця або по конкретній справі, встановлюється додатком до цього договору.
31.05.2019 між клієнтом та виконавцем складено акт приймання-передачі наданих послуг № 15, відповідно до якого виконавцем надано наступні юридичні послуги:
- Вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин та операцій між ТОВ "Сота Україна" та ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" по договору поставки № СВРЗ-03-22-18-18-83/ю від 08.08.2018 - 3 години.
- Формування правової позиції у справі про стягнення заборгованості - 2 години.
- Підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення на користь ТОВ "Сота Україна" заборгованості (пені, інфляційних та 3% річних по договору поставки № СВРЗ-03-22-18-18-83/ю від 08.08.2018) - 4 години.
- Проведення розрахунків сум пені, інфляційних та 3% річних по договору поставки № СВРЗ-03-22-18-18-83/ю від 08.08.2018 та їх письмове оформлення - 1 година.
Вартість послуг виконавця за цим актом складає 10 000,00 грн за 10 (десять) годин роботи адвоката.
Згідно платіжного доручення № НД2425 від 07.06.2019 позивач згідно договору перерахував Адвокатському об'єднанню "Право Групп" кошти в сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неспівімірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги позовним вимогам.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, м.Київ, вул.Черняховського, 29, код ЄДРПОУ 41323412) суму основної заборгованості у розмірі 319 770 (триста дев'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн 00 коп, пеню у розмірі 23 855 (двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 32 коп, 3% річних у розмірі 3 984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 65 коп, 14 447 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн 30 коп - інфляційних втрат.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, м.Київ, вул.Черняховського, 29, код ЄДРПОУ 41323412) судовий збір у розмірі 5 430 (п'ять тисяч чотириста тридцять) грн 85 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 9 983 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн 25 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.Є.Блажівська