"05" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/509/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Тіщенко Д.І.,
за участю представників:
від позивача: Гліщинський Я.В.,
від відповідача: Клименко Б.В.,
від третіх осіб: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/509/18
за позовом: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новий" (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Парусна, 17)
до відповідача: Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса,
вул. М. Боровського 28Б),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехснаб" (68001, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Данченко, № 1-А, кв.53), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Груп" (65104, м.Одеса, вул.Академіка Корольова, буд.80, кв.71), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еліткомсервіс" (68000, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума (колишня Карла Маркса), буд.2Б), 4) Об'єднання співвласників багатоквартирного "Наш дім" ( 68003 , Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Першого травня, буд.19), 5) ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 ), 6) ОСББ "Аккаржа" (68000, Одеська обл.,
м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума (колишня Карла Маркса), буд.2А)
про визнання недійсною додаткової угоди №7 від 26.07.2018р. до договору №И153308 від 29.04.2010р.
Суть спору: У березні 2018 року обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Новий" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до
ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" про визнання недійсною додаткової угоди № 7 від 26.07.2012р. до договору № И153308 від 29.04.2010р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода №7 від 26.07.2012р. до договору № И153308 від 29.04.2010р. укладена вимушено і тимчасово, внаслідок тяжкої обставини та омани. Позивач зазначав, що оскаржувана додаткова угода укладена під загрозою повного відключення житлових будинків від електропостачання внаслідок зупинки роботи ТОВ "Стройтехснаб". Додатковою угодою покладено на позивача обов'язок сплати вартості технологічних втрат електроенергії у мережах
ТОВ "Стройтехснаб", що порушує встановлений Правилами користування електричною енергією порядок розрахунків за поставлену електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018 було прийнято до розгляду позов третьої особи ОСББ "Аккаржа" до ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" та ОБ "ЖБК "Новий" про визнання недійсною додаткової угоди № 7 від 26.07.2012 до договору № И153308 від 29.04.2010р.
Вказаний позов третьої особи був обґрунтований аналогічними нормами права та обставинами, що викладені у позовній заяві ОК "ЖБК "Новий". При цьому
ОСББ "Аккаржа" вказувало, що судовим рішенням може бути змінений порядок розрахунків між ОСББ "Аккаржа" як субспоживачем електричної енергії та
ТОВ "Стройтехснаб" як основним споживачем - власником ТП 2366, що може вплинути на його права та обов'язки.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2018р., залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018р., в задоволенні позовів обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новий" та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аккаржа" відмовлено.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів. Відмова в задоволенні зустрічного позову була вмотивована відсутністю порушення прав або інтересів ОСББ "Аккаржа", в результаті укладанням спірної угоди.
16.05.2019р. постановою Верховного Суду рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі за № 916/509/18 в частині відмови у задоволенні позову обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новий" до акціонерного товариства "Одесаобленерго" про визнання недійсною додаткової угоди № 7 від 26.07.2012 до договору № И153308 від 29.04.2010р. скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі за № 916/509/18 залишено без змін.
Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області, Верховний Суд зазначив про необхідність дослідження наступних обставин, а саме дослідження правового статуту ОК «ЖБК «Новий» на предмет того чи відноситься позивач до суб'єктів господарювання в розумінні Господарського кодексу України та Закону України «Про кооперацію»; надання правової оцінки доводам ОК «ЖБК «Новий» про те, що обслуговуючий кооператив як споживач віднесений до категорії «Населення»; та встановити яким чином, відноситься п. 6.23.1 Правил користування електричної енергії до правовідносин, що склалися між сторонами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019р. справу № 916/509/18 було передано на розгляд судді Цісельського О.В.
08.04.2019р. ухвалою Господарського суду Одеської області справу №916/509/18 було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
21.05.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання (вх.№2-2361/19) про проведення огляду та дослідження доказів за їх місцезнаходженням. Клопотання судом було розглянуто та враховуючи те, що проведення огляду та дослідження доказів за їх місцезнаходженням не мають жодного значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, та є всі законні підстави підготовче засідання у справі закрити та призначити справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 21.05.2019р. підготовче провадження по справі №916/509/18 було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 05.07.2019р. позивач - ОК «ЖБК «Новий» позов повністю підтримував, просив суд його задовольнити.
В судовому засіданні 05.07.2019р. відповідач - АТ «Одесаобленерго» позов не визнав та заперечував проти його задоволення.
В судове засідання, призначене на 05.07.2019р., представники третіх осбі не з'явились, причини не явки суд не повідомили, були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Саме таку правову позицію висловив ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018р.
У судовому засіданні 05.07.2019р. судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, подані учасниками справи докази та заперечення суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2010р. між ВАТ ЕК "Одесаобленерго" (постачальник) та ОК "ЖБК "Новий" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № И153308, відповідно до розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між відповідачем та позивачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.
Судом встановлено, що приєднання позивача до електричних мереж відповідача виконано через електричні мережі ТОВ "Стройтехснаб" за рахунок вільної потужності останнього.
До суду надано як додаток № 7 до договору від 29.04.2010р. № И153308 акт
№ 10/4/1 "Розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та як додаток № 7.1 "Однолінійна схема електропостачання". Акт № 10/4/1 підписаний позивачем як споживачем електроенергії та ТОВ "Стройтехснаб".
Тобто, вказаним актом № 10/4/1 визначена балансова належність електромереж та установок зазначених осіб.
Зважаючи на вимоги п. 1.2 Правил користування електричною енергією, позивач є субспоживачем, який підключений до мереж основного споживача - ТОВ "Стройтехснаб".
Посилаючись на припинення будівельної діяльності та споживання електричної енергії ТОВ "Стройтехснаб" та для врегулювання питань подальшого постачання електричної енергії його субспоживачам, між позивачем та відповідачем було підписано спірну додаткову угоду № 7 від 26.07.2012 до договору № И153308 від 29.04.2010.
Згідно з вказаною додатковою угодою, сторони дійшли згоди, що у зв'язку з послідовним приєднанням засобів обліку споживача ТОВ "Стройтехснаб" та субспоживачів, на час зупинки роботи основного споживача ТОВ "Стройтехснаб", відповідно до п. 6.23.1.2 чинних Правил користування електричною енергією:
- визначати обсяг електричної енергії, спожитої субспоживачем ОК "ЖБК "Новий", шляхом додавання обсягу втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем за розрахунковими засобами обліку;
- проводити оплату належної ОК "ЖБК "Новий" частини втрат в електромережах
ТОВ "Стройтехснаб" згідно з додатковими рахунками, які будуть сформовані шляхом поділу різниці між кількістю електроенергії, що надійшла в мережі ТОВ "Стройтехснаб" та звітами субспоживачів, пропорційно споживанню субспоживачів.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з наведеним в п. 1.2. ПКЕЕ визначенням, точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.
Відповідне визначення ПКЕЕ необхідно тлумачити, що точкою продажу електричної енергії є межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. Якщо, перехід права власності на електричну енергію відбувається не на межі балансової належності (як у випадку приєднання електроустановок до електромереж основного споживача), точка продажу і межа балансової належності не збігаються.
Згідно з п. 6.23. ПКЕЕ визначено, що обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.
У разі послідовного приєднання засобів обліку споживача та субспоживача п.6.23.1. ПКЕЕ визначено, що
-якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та субспоживачу:
- для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів);
- обсяг електричної енергії, спожитої субспоживачем, визначається за засобом обліку електричної енергії, отриманої субспоживачем (п. 6.23.1.1.).
- якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації або іншому споживачу:
- для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів);
- для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем (п. 6.23.1.2.).
Отже, наведені умови ПКЕЕ передбачають можливість встановлення точки продажу електричної енергії субспоживачу як на межі балансової належності суміжних електроустановок з основним споживачем, так і на межі балансової належності суміжних електроустановок, основного споживача та електропередавальної організації, в залежності від домовленостей сторін.
Тобто, умовами укладеного з позивачем Договору електропостачання точка продажу, в якій відбувається перехід права власності від Постачальника до Споживача визначена, за умови відсутності спільної межі балансової належності з Постачальником, співпадає з точкою продажу електричної енергії Основного Споживача, ТП-2345, тобто на межі балансової належності між АТ «Одесаобленерго» та ТОВ «Стройтехснаб», і не співпадає з точкою балансової належності суміжних з основним споживачем електроустановок, оскільки перехід права власності на електроенергію від Постачальника, як до Основного споживача, так і до Субспоживача відбувається в ТП-2345.
Отже, враховуючи, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору точка продажу електричної енергії Споживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації, до відповідних правовідносин підлягає застосуванню відповідний п. 6.23.1.2. ПКЕЕ, згідно з яким для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем.
Щодо правового статуту ОК «ЖБК «Новий» в розумінні Господарського кодексу України та із врахування Закону України «Про кооперацію» суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків) мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством.
Відповідно до ч.2 ст. 55 ГК України до суб'єктів господарювання відносяться господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що кооператив це юридична особа, утворена фізичною та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволена своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Отже, кооператив як юридична особа створена для ведення господарської та іншої діяльності, відповідає критеріям передбаченим Господарським кодексом України для суб'єктів господарювання, таким чином, в розумінні вищевказаних нормативно-правових актів ОК «ЖБК «Новий» є суб'єктом господарювання.
Щодо віднесення ОК «ЖБК «Новий» до категорії «Населення» суд зазначає наступне.
У розумінні термінів , визначених Правилами користування електричною енергією (п.1.2):
- споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;
- субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;
- населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької та/або незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п. 1.6 Правил, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Отже, аналізуючи вищевказаний п.1.2 Правил, суд доходить до висновку, що виходячи з наведеного визначення поняття «населення», обслуговуючий кооператив, як юридична особа, не може відноситься до зазначеної категорії споживачів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).
При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що оскаржуваною додатковою угодою сторони врегулювали певні взаємовідносини саме на час зупинки роботи основного споживача, тобто встановили за яких саме обставин ця угода буде діяти. За таких обставин будь-які посилання на поновлення роботи ТОВ „Стройтехснаб" та споживання ним електричної енергії не можуть бути підставою для визнання угоди недійсною, оскільки, як зазначалось раніше, встановлено певні обставини за яких ця угода може створювати для сторін правові наслідки.
Так само не можуть бути підставою для визнання додаткової угоди недійсними і можливі дії відповідача щодо невірного застосування вказаної додаткової угоди або здійснення розрахунків з порушенням її умов.
Недійсність правочину визначається виходячи з обставин, які мали місце на момент його вчинення та не може ставитись у залежність від подальшого неналежного або неповного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Отже, позовні вимоги ОК «ЖБК «Новий» є необґрунтованими та невмотивованими, а тому не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд-
1. В задоволенні позову - відмовити повністю.
2. Судові витрати по справі покласти на Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новий" (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Парусна, 17).
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 15.07.2019р.
Суддя О.В. Цісельський